Рішення

від 06.11.2013 по справі 914/3599/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 р. Справа № 914/3599/13

За позовом: приватного підприємства "Кан-Транс", м. Львів, до відповідача:дочірнього підприємства "Цемекс-Бетон", м. Львів, про: стягнення 24386,47 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Міллер Г.О. - довіреність №1 від 04.09.2013 р., відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства "Кан-Транс" до дочірнього підприємства "Цемекс-Бетон" про стягнення 24377,41 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.09.2013 р. провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 09.10.2013 р. Розгляд справи відкладався на 06.11.2013 р. у зв'язку з неприбуттям відповідача в судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №11/10/12-2 від 11.10.2012 р. не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 22113,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1653,93 грн. пені, 610,48 грн. - 3% річних. Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог. Згідно з цією заявою просить стягнути з відповідача сумі 22113,00 грн. заборгованості, 1663,00 грн. пені, 610,47 грн. - 3% річних.

Суд розцінює подану позивачем заяву як таку, що спрямована на збільшення позовних вимог. При цьому суд враховує таке. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач у судове засідання 06.11.2013 р. повторно не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоча був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.10.2013 р., долученим до матеріалів справи, проти позову в установленому порядку не заперечив. За таких обставин відповідачу було створено усі можливості для висловлення власної позиції з приводу предмета спору та подання доказів на свій захист.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачу було створено всі належні умови для реалізації власного права на захист, однак відповідач таким правом не скористався, своїх заперечень суду не надав ні в письмовому вигляді, ні шляхом скерування повноважного представника в судове засідання.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №11/10/12-2 від 11.10.2012 р. (надалі - Договір поставки). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставляти покупцю бетонний бой фракції 5-20 (надалі - товар) найменування, кількість, ціна якого вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.

Номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюється сторонами за спільною згодою та визначається у рахунках та видаткових накладних, та/чи в відвантажувальних документах на товар (пункт 1.2 Договору поставки).

Товар поставляється погодженим партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тієї чи іншої партії товару. Постачання підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін (пункт 2.1 Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 22.113,00 грн. , про що свідчать такі видаткові накладні: №326 від 11.10.2012 р. на суму 3770,00 грн., №334 від 11.10.2012 р. на суму 3731,00 грн., №335 від 11.10.2012 р. на суму 3783,00 грн., №327 від 12.10.2012 р. на суму 3692,00 грн., №328 від 13.10.2012 р. на суму 3887,00 грн., №329 від 15.10.2012 р. на суму 3250,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача скеровувалася претензія №04/09/13 від 04.09.2013 р. про оплату заборгованості за поставлений товар. Відповідачем отримано зазначену претензію 09.09.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи. Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в сумі 22113,00 грн.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору поставки в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.2 Договору поставки передбачено, що оплата за кожну поставлену постачальником партію товару здійснюється покупцем у безготівковому порядку на таких умовах: покупець не пізніше ніж за 5 днів до моменту поставки здійснює авансовий платіж (передоплату) у розмірі 60% вартості замовленої партії товару; 40% вартості замовленої партії товару здійснюється покупцем протягом 5 днів після дати поставки.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач отримав, проте не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару, порушив строки погашення заборгованості, визначені пунктом 3.2 Договору поставки, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 22113,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 610,47 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В частині вимог позивача про стягнення пені суд виходив із такого. Відповідно до пункту 4.1 Договору поставки у випадку порушення визначених у п. 3.2 цього договору строків своєчасної оплати та/або неоплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми невиконаного грошового зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент розрахунків. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1663,00 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Цемекс-Бетон" (адреса: вулиця Левандівська, будинок 3, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79025; ідентифікаційний код 36078490 ) на користь приватного підприємства "Кан-Транс" (юридична адреса: вулиця Сумська, будинок 1, квартира 3, Сихівський район, місто Львів, Львівська область, 79034; фактична адреса: вулиця Героїв УПА, будинок 73, корпус 38, місто Львів, 79015; ідентифікаційний код 33981575 ) 22.113,00 грн. основного боргу, 1.663,00 грн. пені, 610,47 грн. - 3% річних, 1.720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.11.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.