Рішення

від 31.10.2013 по справі 910/17654/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17654/13 31.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Універсал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції»

про стягнення 13 212, 51 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Григор'єва І.Г.

від відповідача: Романець І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Універсал» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 13 212, 51 грн., з яких 10 990, 38 грн. - основного боргу; 826, 54 грн. - пеня; 1 099, 04 грн. - штраф у розмірі 10% від суми брокерської винагороди; 21, 94 грн. - інфляційні нарахування; 274, 61 грн. - 3% річних від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати брокерської винагороди за договором-доручення №К-12.10/5 від 12.10.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що позивач, всупереч умовам договору-доручення не здійснював моніторингу біржового ринку та не вчиняв жодних дій спрямованих на продаж товару та реальне виконання правочину, а тому твердження позивача про сумлінне і повне виконання ним обов'язків не відповідає дійсності.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 31.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Універсал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» було укладено договір-доручення №К-12.10/5, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач зобов'язується від свого імені за винагороду і за рахунок відповідача вчинити наступні юридичні дії: - здійснити моніторинг біржового ринку, з метою продажу (купівлі) товару, зазначеного у додатку №1; - подати до відділу аграрної біржі заявку на продаж (купівлю) товару; - укласти біржовий контракт (біржові контракти) щодо продажу (купівлі) товару (п. 1.1. договору).

Згідно п. 3.1.1. договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві брокерську винагороду у розмірі 0,01% від загальної вартості товару, зазначеному в укладеному на підставі цього договору біржовому контракті, але не менше 200,00 грн.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що всі фінансові зобов'язання, передбачені цим договором, здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування брокерської винагороди - на поточний рахунок позивача не пізніше 2 робочих днів, з моменту укладення біржового контракту на аграрній біржі.

Відповідно до п. 6.2. договору за виконання умов визначених у п. 1.1. цього договору відповідач сплачує позивачеві брокерську винагороду у розмірі 0,01% від загальної вартості товару, але не менше 200,00 грн., що становить з ПДВ - 10 990,38 грн.

Згідно п. 7.5. договору у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачеві брокерської винагороди, з відповідача стягується на користь позивача пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми брокерської винагороди, за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання. В разі невиконання зобов'язання щодо сплати брокерської винагороди, відповідач зобов'язується сплатити позивачеві штраф у розмірі 10% від суми брокерської винагороди.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» в особі Брокерської контори №195 Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Універсал» та Компанією OLAM INTERNATIONAL LIMITED в особі Брокерської контори №193 Товариство з обмеженою відповідальністю «Броктрейдинг» укладено Зовнішньоекономічний біржовий контракт про експорт №2578-ЗЕ, за умовами якого відповідач зобов'язався продати та поставити, а покупець - оплатити та прийняти біржовий товар.

Згідно п. 2.1. вказаного біржового контракту біржовий товар: зерно кукурудзи на кормові потреби, врожаю 2012 р.

Пунктом 2.3. біржового контракту встановлено, що обсяг поставки: 50 000,000 метричних тонн.

Також матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано акт №К-12.10/5 здачі-приймання робіт, яким підтверджується надання позивачем послуг визначених договором-доручення №К-12.10/5 від 12.10.2012 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема сплати брокерської винагороди у розмірі 10 990,38 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 826,54 грн. - пені, 1 099,04 грн. - штрафу, 274,61 грн. - 3% річних, 21,94 грн. - інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору-доручення №К-12.10/5 від 12.10.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором доручення.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, що підтверджується укладенням на Аграрній біржі Зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт №2578-ЗЕ від 12.10.2012 р. на суму 109 903 750,00 грн., та підписанням між сторонами акту №К-12.10/5 здачі-приймання робіт.

Згідно ч. 2 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак відповідач не здійснив оплати позивачеві брокерської винагороди в розмірі 10 990,38 грн., доказів зворотного суду не надав.

З приводу твердження відповідача, що позивач, всупереч умовам договору-доручення не здійснював моніторингу біржового ринку та не вчиняв жодних дій спрямованих на продаж товару та реальне виконання правочину, то зазначені твердження являються лише припущеннями відповідача з огляду на наявні докази в матеріалах справи.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 6.1. договору, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем брокерські послуги в розмірі 10 990,38 грн. повинен бути виконаний до 17.10.2012 р. (враховуючи вихідні та неробочі дні).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати брокерської винагороди та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору договору-доручення №К-12.10/5 від 12.10.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 990,38 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 826,54 грн. - пені, 1 099,04 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та штрафу та встановив, що позивачем допущено помилку у визначені суми пені за заявлений період.

За розрахунком суду визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 824,28 грн. пені за період з 17.10.2012 р. по 17.04.2013 р. та 1 099,04 грн. штрафу.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 274,61 грн. - 3% річних, 21,94 грн. - інфляційних нарахувань за період з 17.10.2012 р. по 16.08.2013 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, та встановив, що в останньому допущено помилку у нарахуванні інфляційних, оскільки за заявлений період середнє значення індексу інфляції становить від'ємний показник. За розрахунком суду обґрунтованими визнається сума 3% річних у розмірі 274,61 грн. за період з 17.10.2012 р. по 16.08.2013 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Універсал» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код - 33558346), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерський дім «Універсал» (03191, м. Київ, вул. Василя Касіяна, буд. 10-Б, ідентифікаційний код - 38038989) 10 990 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 38 коп. - основного боргу, 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 28 коп. - пені, 1 099 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) грн. 04 коп. - штрафу, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 61 коп. - 3% річних та 1 717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 35 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.11.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.