Рішення

від 10.04.2009 по справі 9/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.09                                                                                 Справа № 9/74

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Дочірнього підприємства "Далменер", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трофі", смт. Станиця Луганська Луганської області

про стягнення 69 698 грн. 40 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Дашкеєв В.Г. - директор, наказ № 5/07 від 31.05.07,

від відповідача – Тулпаров А.О. - директор, дов. № 1 від 16.01.09

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ДП "Далменер", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 69698,40 грн. за договором № 2/05 від 23.03.05 та судові витрати.

Відповідач, ТОВ "Трофі", відзивом на позовну заяву за № 2 вважає позов безпідставним, виходячи з наступного.

Спірне обладнання позивачем отримано повністю та змонтовано, що підтверджується фактичним супутниковим мовленням у 2005-2006 роках телеканалу "Перший спортивний", разом з тим, позивач не підписав акт прийому-передачі обладнання від 29.08.05.

Вартість спірного обладнання оплачена частково у розмірі 613,60 грн.

У судовому засіданні 27.03.09 відповідач надав відзив за № 7, який стосується доказової бази щодо передачі спірного обладнання позивачу.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, полягають у наступному:

·           у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити перевірку якості трансляції програми "Перший Спортивний" відповідач звернувся з цим питання до ТОВ "ТРК "ЛКТ-плюс", це підприємство і здійснило перевірку працездатності обладнання.

Відповідач клопоче про залучення до матеріалів справи акту прийому-передачі виконаних робіт від 15.11.06, листа директора ТОВ "ТРК "ЛКТ-плюс" щодо факту довгострокової експлуатації обладнання та довідки від технічного директора ТОВ "Трофі" про те, що він особисто доставив спірне обладнання та інсталював його на технічному майданчику позивача.

·           відповідач посилається на лист директора ДП "Далменер" № 12/07 від 06.06.07 як на доказ фактичної експлуатації обладнання.

·           відповідач стверджує, що його неодноразові усні звернення протягом другої половини 2006 року щодо повної сплати отриманого обладнання та підписання актів прийому-передачі цього обладнання не призвели до позитивного результату.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 2/05 від 23.03.05, за яким відповідач (продавець) зобов'язався поставити телевізійне обладнання згідно з ТЗ та додатків до договору №№ 1 та 2.

Згідно з додатком № 2 до договору позивач здійснив оплату більш ніж 65% вартості обладнання станом на 21.03.06.

Відповідач зобов'язався поставити обладнання згідно з п. 3 договору протягом 15 днів з моменту отримання грошових коштів самостійно, однак на час звернення з цим позовом поставку не здійснив.

Неодноразові вимоги виконати договірне зобов'язання відповідач залишив без задоволення.

Посилаючись на ст. 526 ЦК України, за якою зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Закону, позивач вважає, що має право крім повернення перерахованих ним коштів, застосувати штрафну санкцію у вигляді пені, яка обумовлена п. 8 розділу 3 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 05.04.06 по 15.01.08 (але не більше ніж за 6 місяців) в сумі 19168 грн.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні втрати за 2,5 роки у розмірі 3530,40 грн.

Оцінивши обставини справи, вислухавши доводи представників сторін, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає в отриманні коштів з урахуванням штрафних санкцій та інфляційних втрат від відповідача, які були перераховані за телевізійне обладнання в якості попередньої оплати, яке не отримано.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК  України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2/05 від 23.03.05, за яким відповідач зобов'язався поставити телевізійне обладнання згідно з ТЗ та додатків до договору №№ 1 та 2, вартість якого складала 52371,60 грн. (додаток № 2, а.с. 30).

Згідно з додатком № 2 до договору позивач здійснив оплату більш ніж 65% вартості обладнання станом на 21.03.06, що склало 47072,0 грн. та підтверджується:

·          платіжним дорученням № 101 від 21.03.06 на суму 17072,0 грн.,

·          платіжним дорученням № 100 від 21.03.06 на суму 30000,0 грн.

Копії вказаних платіжних документів містяться у матеріалах справи (а.с. 31, 32).

Відповідно до розділу 3 договору обумовлене обладнання повинно було поставлене протягом 15 днів з моменту сплати грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання, натомість позивач це спростовує.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розділом 1 спірного договору сторони передбачили, що виготовлення та перевірка обумовленого обладнання здійснюється за рахунок відповідача, а введення в експлуатацію цього обладнання здійснюється відповідачем на території позивача.

Виходячи з наведеного відповідачу необхідно довести факт поставки та введення в експлуатацію спірного обладнання.

Матеріали справи містять копії листів позивача за № 12/07 від 06.06.07 щодо необхідності повідомити про стан виконання спірного договору (а.с. 33), за № 14/07 від 17.08.07 щодо надання необхідної інформації (а.с. 35), за № 121 від 07.12.07 на ім'я співзасновника Трофі-Електронікс Черепахіна В.А. щодо порушення останнім зобов'язань з поставки обладнання (а.с. 36).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, відповідач не реагував на ці звернення, це не спростував і представник відповідача.

Суд вважає, що належними доказами виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, які б свідчили про передачу спірного обладнання позивачу, могли б бути акт прийому-передачі цього обладнання, акт вводу в експлуатацію тощо, однак відповідач не надав таких доказів, незважаючи на витребування їх судом.

Суд не приймає докази відповідача, на яких ґрунтуються його доводи у відзиві за № 7, як належні, оскільки вони суперечать ч. 2 ст. 34 ГПК України, за якою обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Виходячи з цієї норми, суд вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилається, щодо поставки спірного обладнання.

Щодо застосування штрафних санкцій в сумі 19168 грн.

Розділом 8 договору сторони передбачили штрафні санкції за несвоєчасне виконання умов договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожній день прострочення (пеня).

Оскільки за умовою розділу 3 договору обумовлене обладнання повинно було поставлене протягом 15 днів з моменту сплати грошових коштів, а оплата відбулася 21 березня 2006 року, то відповідач повинен був поставити обладнання до 5 квітня 2006 року.

Розглядаючи вимогу про стягнення суми штрафних санкцій за прострочення передачі обладнання, які нараховані з 05.04.06, суд виходить з того, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем не було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, тому суд розглядає позов за фактичними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, пеня, передбачена спірним договором, може бути застосована позивачем за прострочення виконання господарського зобов'язання з поставки обладнання.

Позивач нарахував пеню за прострочення передачі спірного майна, починаючи з 06.04.06 у відповідності до п. 3 договору, у розмірі 19168 грн.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені повинно припинитися через 6 місяців, тобто 05.10.06  і складати не більше 4623,05 грн.:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ06.04.200605.10.200618252371,64623.05

Виходячи з викладеного, вимога про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну передачу спірного майна підлягає задоволенню частково у розмірі 4623,05 грн.

Щодо вимоги про стягнення суми передплати

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За спірним договором у відповідача виникло господарське зобов'язання з поставки телевізійного обладнання, його перевірки та вводу в експлуатацію в строки, передбачені договором, а у позивача виникло грошове зобов'язання з оплати цього обладнання.

Розділом 10 договору сторони визначили, що договір діє до повного взаєморозрахунку сторін, тобто до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми перерахованих коштів з урахуванням інфляції за несвоєчасне  виконання грошового зобов'язання.

При цьому, як вбачається зі змісту листів за № 12/07 від 06.06.07, за № 14/07 від 17.08.07 та № 121 від 07.12.07 позивач не відмовлявся від прийняття зобов'язання, яке мало бути виконано відповідачем в натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином у позивача виникає можливість пред'явлення до відповідача альтернативних вимог –або передати обумовлене договором обладнання, за які була здійснена передплата, або вимагати сплаченої за обладнання передплати.

Як зазначив у постанові від 16.03.09 по справі № 7/105 Вищий господарський суд України, законодавством не визначено в якій спосіб кредитор має заявити вимогу (листом, претензією, позовом чи якимось іншим способом), тому сам факт заявлення позову та участь у його розгляді боржника є достеменним фактом заявлення та отримання боржником такої вимоги.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 47072,0 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування інфляційних втрат.

Частина 3 ст. 693 ЦК України надає право позивачу нараховувати на суму попередньої оплати проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Стаття 536 надає право позивачу нараховувати проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивач на час звернення з цим позовом не скористався своїм правом щодо вимоги стягнення з відповідача процентів за користування сумою передплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

У наведеній нормі йдеться про порушення грошового зобов'язання, яке виникло у відповідача, як вважає позивач, на підставі його вимоги негайного платежу № 07/09 від 14.03.09, адресованому відповідачу цінним листом, що підтверджується описом вкладень у цінний лист та відповідним поштовим штемпелем від 18.03.09.

Суд вважає, що у відповідача до дня звернення з цим позовом ДП "Далменер" не виникло грошового зобов'язання з повернення суми у розмірі 47072,0 грн., оскільки грошова вимога не була направлена відповідачу.

Власне вимога, згідно опису, зазначеного вище, була направлена позивачем вже після пред'явлення позову за фактичною адресою: 91011, м. Луганськ, готель "Арена", вул. Херсонська, 7а, (згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 44 –46) юридичною адресою є: 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Барбашова, буд. 39).

Що ж до вимоги про повернення суми передплати, яка була заявлена листом № 121 від 07.12.07, то цей лист був адресований не відповідачу, а іншій особі –співзасновнику Трофі-Електронікс Черепахіну В.А.

У судовому засіданні 10.04.09 представник позивача пояснив, що нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 05.04.06 по 01.10.09, що зафіксовано протоколом судового засідання від 10.04.09, з таким терміном нарахування суд не погоджується, оскільки грошове зобов'язання з повернення суми передплати виникло у відповідача з моменту звернення позивача до суду.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань на суму попередньої оплати за 2,5 роки у розмірі 3530,40 грн. є хибною.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

За таких обставин, виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Трофі", юр. адреса: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Барбашова, 39, код 32700250, на користь позивача, ДП "Далменер", м. Київ, вул. Кіквідзе, 10а, код 24582679, грошові кошти у розмірі 51695,05 грн., у т.ч. сума попередньої оплати - 47072,0 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання - 4623,05 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –516,95 грн., інформаційно-технічні витрати –87,52 грн.

3. В решті позову –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 13.04.09.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов