Рішення

від 31.03.2009 по справі 9/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.09                                                                                           Справа№ 9/33

Господарський суд Львівської області у складі судді  Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Банк речей”, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ”, м. Львів,

Про стягнення заборгованості в сумі 552673 грн. 70 коп., в т.ч. 523464 грн. 67 коп. - основного боргу, 4807 грн. 55 коп. - збитків, 759 грн. 14 коп. –трьох відсотків річних, 17565 грн. 26 коп. –інфляційних витрат, 6077 грн. 08 коп. пені та стягнення  судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Задворняк В.В. –адвокат, за довіреністю від 16.03.2009р.,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України.

Представник  сторони не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Банк речей”, м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ”, м. Львів, про стягнення заборгованості в сумі 527279 грн. 93 коп., в т.ч. 473 464 грн. 67 коп. –основного боргу, 9912 грн. 98 коп. –збитків, 1581 грн. 93 коп. –трьох відсотків річних, 29655 грн. 60 коп. –інфляційних витрат, 12664 грн. 75 коп. –пені та стягнення  судових витрат.

          Ухвалою суду від 27.02.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.03.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи: Позивач –04.03.09р., а Відповідач –04.03.09р., рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 4056193, № 4056185 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

          Позивачем, 17.03.2009р. подано клопотання за вх. № 5001 від 17.03.09р., в порядку частини 5 статті 22 ГПК України, уточнено позовні вимоги, а саме: Позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість в сумі 527279 грн. 93 коп., в т.ч. 473464 грн. 67 коп. –основного боргу, 9912 грн. 98 коп. –збитків, 1581 грн. 93 коп. –трьох відсотків річних, 29655 грн. 60 коп. –інфляційних витрат, 12664 грн. 75 коп. –пені та судові витрати, подав докази часткової оплати відповідачем основного боргу в сумі 50000 грн. 00 коп. платіжним дорученням № 2148 від 02 березня 2009р., оригінали товарно-транспортних накладних (для огляду), копії –у справу.

            17.03.2009р. у зв»язку із поданням позивачем клопотання про уточнення позовних вимог, про що зазначено вище у цьому рішенні, неприбуттям представника відповідача в судове засідання ( через канцелярію господарського суду Львівської області відповідачем клопотання за вх. № 4975 від 17.03.09р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку із бажанням мирно врегулювати спір та укласти мирову угоду з позивачем), розгляд справи було відкладено на 31.03.2009р., про що сторони були повідомлені в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

          Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справі), просить позов задовільнити згідно уточнення позовних вимог.

          Відповідач, повторно, в  судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду –не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання суд, належним чином, не повідомив.

          Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані позивачем докази,  оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

           Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ Банк речей” (Позивачем –у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ” (Відповідачем - у справі) 02 січня 2008 року було укладено  Договір № ТП-064 (надалі Договір - 1).

          02 січня 2009 року сторони свої договірні відносини продовжили на підставі іншого договору, аналогічного попередньому договору, а саме: Договором № ТП-147 (надалі Договір - 2).

          Зазначені договори № ТП-064 від 02 січня 2008р. та № ТП-147 від 02 січня 2009 року, за своєю правовою природою, сторонами, цілями, ознаками (критеріями), як основними, так і другорядними, є  договорами поставки, оскільки відповідають вимогам статей 264, 265, 266, 267, 268, 269, 270 Господарського кодексу України, статті 712 Цивільного кодексу України.

           Слід також зазначити, що для цих договорів, крім інших ознак договору поставки,  характерні тривалі відносини й виконання договору частинами, що теж характеризує вищевказані договори, як договори поставки, що впливають на визначення їх умов і строку дії договорів.

           Відповідно до Договору - 1 та Договору - 2 поставки, позивач (Постачальник за умовами договору) зобов'язався на умовах та в порядку, визначеному цими договорами, систематично поставляти відповідачеві (Покупцю за умовами вищевказаних договорів)  (передати у власність Покупцю) визначений цими договорами товар, а Покупець зобов»язувався на умовах та в порядку, визначеному цими договорами, приймати названий товар та оплачувати його ( пункти 1.1. Договору -1 та Договору-2).

            Предметом поставки за цими Договорами є товар: майонез ( п.п. 1.2. вищевказаних договорів).

            Умови поставки сторони передбачили у розділах 2 Договору-1 та Договору-2, порядок кількісного і якісного приймання товару ( розділи 4 договорів), тара, упаковка і маркування –розділами 5 договорів 1 та 2, ціна і порядок розрахунків –розділом 3 Договору -1 та Договору-2.

           Як визначено сторонами у Договорах 1 та 2, товар поставляється в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій (Додаток № 1), затвердженого Сторонами (п. п. 1.3.).

          Асортимент та кількість товару, що підлягає постачанню визначені Специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною даного Договору (п. п. 1.3.).

          Згідно з вказаними Договорами - 1 та 2, Позивачем (ТзОВ „Банк речей”) здійснено постачання товару (майонез) Відповідачу (ТзОВ „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ”) в період з 04 листопада 2008 року  по 29 січня 2009 року на загальну суму 473 464 грн. 67 коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 761 від 04.11.08р. на загальну суму 7 862,16 грн., № 763 від 06.11.08р. на загальну суму 828,40 грн., № 767 від 10.11.08р. на загальну суму 1 164,00 грн., № 768 від 10.11.08р. на загальну суму 2 150,16 грн., № 769 від 10.11.08р. на загальну суму 1 832,48 грн., № 770 від 10.11.08р. на загальну суму 1 835,52 грн., № 771 від 10.11.08р. на загальну суму 1 416,00 грн., № 772 від 10.11.08р. на загальну суму 1 350,64 грн., № 776 від 11.11.08р. на загальну суму 2 880,00 грн., № 778 від 11.11.08р. на загальну суму 6 315,44 грн., № 779 від 12.11.08р. на загальну суму 1 920,00 грн., № 780 від 12.11.08р. на загальну суму 1 920,00 грн., № 781 від 12.11.08р. на загальну суму 3 267,60 грн., № 782 від 12.11.08р. на загальну суму 3 633,92 грн., № 785 від 13.11.08р. на загальну суму 2 880,00 грн., № 786 від 17.11.08р. на загальну суму 324,00 грн., № 788 від 17.11.08р. на загальну суму 7 107,36 грн., № 789 від 17.11.08р. на загальну суму 4 589,36 грн., № 790 від 17.11.08р. на загальну суму 6 199,92 грн., № 791 від 17.11.08р. на загальну суму 5 650,32 грн., № 795 від 18.11.08р. на загальну суму 5 777,36 грн., № 796 від 18.11.08р. на загальну суму 5 760,00 грн., № 797 від 18.11.08р. на загальну суму 4 088,56 грн., № 798 від 20.11.08р. на загальну суму 1 737,28 грн., № 802 від 24.11.08р. на загальну суму 3 632,40 грн., № 803 від 24.11.08р. на загальну суму 3 910,56 грн., № 804 від 24.11.08р. на загальну суму 5 550,88 грн., № 805 від 24.11.08р. на загальну суму 4 007,84 грн., № 808 від 25.11.08р. на загальну суму 6 061,36 грн., № 813 від 27.11.08р. на загальну суму 1 599,00 грн., № 816 від 01.12.08р. на загальну суму 10 022,32 грн., № 818 від 01.12.08р. на загальну суму 8 414,08 грн., № 819/1 від 01.12.08р. на загальну суму 5 684,40 грн., № 819 від 01.12.08р. на загальну суму 7 716,40 грн., № 822 від 02.12.08р. на загальну суму 5 760,00 грн., № 823 від 02.12.08р. на загальну суму 5 372,68 грн., № 827 від 02.12.08р. на загальну суму 10 145,68 грн., № 832 від 05.12.08р. на загальну суму 9 180,00 грн., № 833 від 05.12.08р. на загальну суму 9 180,00 грн., № 839 від 08.12.08р. на загальну суму 5 807,76 грн., № 840 від 08.12.08р. на загальну суму 2 251,12 грн., № 841 від 08.12.08р. на загальну суму 5 420,16 грн., № 844 від 09.12.08р. на загальну суму 1 140,00 грн., № 845 від 09.12.08р. на загальну суму 8 520,48 грн., № 847 від 09.12.08р. на загальну суму 6 805,12 грн., № 852 від 11.12.08р. на загальну суму 4 800,00 грн., № 854 від 12.12.08р. на загальну суму 9 180,00 грн., № 857 від 15.12.08р. на загальну суму 8 807,76 грн., № 858 від 15.12.08р. на загальну суму 10 737,68 грн., № 859 від 15.12.08р. на загальну суму 10 275,92 грн., № 861 від 15.12.08р. на загальну суму 1 824,00 грн., № 865 від 16.12.08р. на загальну суму 7 331,92 грн., № 866 від 16.12.08р. на загальну суму 5 596,48 грн., № 873 від 22.12.08р. на загальну суму 10 625,52 грн., № 874 від 22.12.08р. на загальну суму 5 485,36 грн., № 875 від 22.12.08р. на загальну суму 5 167,68 грн., № 876 від 22.12.08р. на загальну суму 5 760,00 грн., № 877 від 22.12.08р. на загальну суму 4 774,84 грн., № 880 від 23.12.08р. на загальну суму 1 140,00 грн., № 883 від 23.12.08р. на загальну суму 663,60 грн., № 885 від 24.12.08р. на загальну суму 10 798,80 грн., № 888 від 26.12.08р. на загальну суму 3 287,60 грн., № 889 від 26.12.08р. на загальну суму 2 754,00 грн., № 890 від 29.12.08р. на загальну суму 7 941,68 грн., № 892 від 29.12.08р. на загальну суму 9 386,80 грн., № 893 від 29.12.08р. на загальну суму 936,32 грн., № 897 від 30.12.08р. на загальну суму 6 050,72 грн., № 899 від 30.12.08р. на загальну суму 6 017,28 грн., № 901 від 30.12.08р. на загальну суму 10 730,40 грн., № 903 від 31.12.08р. на загальну суму 4 590,00 грн., № 904 від 31.12.08р. на загальну суму 6 426,00 грн., № 4 від 02.01.09р. на загальну суму 4 693,20 грн., № 5 від 02.01.09р. на загальну суму 4 590,00 грн., № 8 від 03.01.09р. на загальну суму 4 128,00 грн., № 11 від 03.01.09р. на загальну суму 1 665,00 грн., № 12 від 03.01.09р. на загальну суму 9 318,00 грн., № 13 від 04.01.09р. на загальну суму 11 016,00 грн., № 14 від 04.01.09р. на загальну суму 11 016,00 грн., № 19 від 05.01.09р. на загальну суму 5 829,84 грн., № 20 від 05.01.09р. на загальну суму 1 225,08 грн., № 22 від 05.01.09р. на загальну суму 995,48 грн., № 26 від 09.01.09р. на загальну суму 5 160,00 грн., № 28 від 10.01.09р. на загальну суму 8 133,24 грн., № 30 від 12.01.09р. на загальну суму 3 913,54 грн., № 31 від 12.01.09р. на загальну суму 1 218,52 грн., № 32 від 12.01.09р. на загальну суму 4 316,16 грн., № 35 від 13.01.09р. на загальну суму 1 601,32 грн., № 50 від 20.01.09р. на загальну суму 412,80 грн., № 55 від 20.01.09р. на загальну суму 4 997,20 грн., № 56 від 20.01.09р. на загальну суму 5 263,20 грн., № 57 від 20.01.09р. на загальну суму 2 373,76 грн., № 60 від 21.01.09р. на загальну суму 1 912,24 грн., № 66 від 26.01.09р. на загальну суму 2 918,44 грн., № 67 від 26.01.09р. на загальну суму 875,76 грн., № 68 від 27.01.09р. на загальну суму 1 032,00 грн., № 75 від 29.01.09р. на загальну суму 6 192,00 грн., № 76 від 29.01.09р. на загальну суму 688,80 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні –копії в матеріалах справи).

          Пунктами 3.3. Договорів 1 та 2 сторони передбачили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання товару від Постачальника за умови своєчасного надання Постачальником всіх передбачених даними договорами та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. У випадку несвоєчасного надання Постачальником всіх передбачених договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування.

           Отже, Відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за поставлений товар, згідно вищевказаних  товарно-транспортних накладних,  протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару, відповідно до умов визначених п. п. 3.3. Договору -1 та Договору - 2.

          Доказів про випадки несвоєчасного надання Постачальником всіх передбачених договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається            (друге речення пунктів 3.3. Договорів 1 та 2), судом не зібрано, ні позивачем, ні відповідачем, протягом розгляду даної справи в суді, такі докази – не представлялися, в матеріалах справи такі докази відсутні,.

          Відповідач, в порушення вищевказаних умов договорів, за поставлений позивачем товар на загальну суму 473464 грн. 67 коп. ( згідно уточнення позовних вимог)  –не розрахувався.

          В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами даної справи, основний борг відповідача перед позивачем, на час розгляду даної справи, складає 473464 грн. 67 коп.

          Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 473 464 грн. 67 коп. підлягає задоволенню.

          Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладених між сторонами договорів № ТП-147 від 02 січня 2009р. та  № ТП-064 від 02. січня 2008р., що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно                га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що  учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  

           Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 12664 грн. 75 коп., яка нарахована відповідно до пункту 6.2. Договору - 1 та Договору -2.

           Пунктами 6.2. вищевказаних Договорів 1 та 2 поставки, сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує Постачальникові пеню за кожний протермінований день від протермінованої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

           Розрахунок пені  в сумі 12664 грн. 75 коп. наданий Позивачем до  клопотання  про уточнення позовних вимог (вхідний № 5001 від 17.03.09р.) документом під найменуванням - Додаток № 1/1, розмір пені обрахований від сум заборгованості за кожною поставкою окремо, ставка НБУ, що діяла на час обчислення пені –12%, кількість прострочених днів - 19 (Розрахунок пені - Додаток № 1/1 –в матеріалах справи).

          Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»(із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-111).          

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 29655 грн. 60 коп. за весь час прострочення та 3% річних у сумі 1581 грн. 93 коп. від простроченої суми, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

           Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розрахунок суми боргу з врахуванням інфляційних процесів з листопада 2008р. по січень 2009р. складає 29655 грн. 60 коп.,  Розрахунок доданий Позивачем до клопотання про уточнення позовних вимог –Додаток № 1/1 –знаходиться в матеріалах справи.

          Інфляційні витрати Позивачем нараховувалися від протермінованої суми 446620 грн. 47 коп., тобто за мінусом 50000 грн. 00 коп., які були сплачені Відповідачем в рахунок часткового погашення основного боргу  02.03.2009р. платіжним дорученням № 2148.

           Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1581 грн. 93 коп. - три відсотки річних, відповідно до  статті 625 ЦК України ( Розрахунок відсотків річних приведений у Додатку № 1/1, який додано до клопотання про уточнення позовних вимог  від 17.03.09р. за № 5001, знаходиться в матеріалах справи).

          Позивач, крім того,  просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 9912 грн. 98 коп., які нараховано, як зазначено у позовній заяві,  відповідно до статті 229 ГК України та статті 623 ЦК України.

          Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов»язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов»язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов»язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

            Частиною 2 цієї статті визначено, що обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадиться або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

            Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов»язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки, а частиною 2 цієї статті, визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов»язання, доказується кредитором.

             Відшкодування збитків є одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів (стаття 16 ЦК України), який є водночас універсальною мірою відповідальності, що може застосовуватися у всіх випадках порушення зобов»язань, коли у кредитора виникають збитки.

            Оскільки, відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

            Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені Главою 82 Цивільного кодексу України.

           Так, статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Для настання зазначеної у цій статті деліктної відповідальності, необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв»язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

          Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

          Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода –у зменшенні майнової сфери потерпілого, що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

           За загальним правилом частини 1 статті 1166 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі, тобто відшкодовується як реально шкода (збитки), тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода (у разі завдання шкоди особою, яка є суб»єктом підприємницької діяльності).

         Сторони за Договором №  ТП-064 від 02 січня 2008р. та Договором № ТП-147 від 02 січня 2009 року, у пунктах 3.7. передбачили, що у випадку порушення вимог викладених у п. 3.6. договору, винна сторона зобов»язана відшкодувати іншій стороні всі пов»язані з такими порушеннями збитки, у тому числі суми штрафних санкцій, які можуть, будуть накладені у зв»язку з цим органом державної податкової служби України.

          Пунктом 3.6 цього договору передбачено, що при складанні податкових накладних сторони зобов»язані використовувати свої повні або скорочені назви, зазначені у статуті, а саме: 3.6.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»або ТК «Інтермаркет», п. 3.6.2.  Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк речей»або ТзОВ «Банк речей».

          Доказів про понесення позивачем збитків за порушення п. 3.6., відтак п. 3.7. вищевказаних договорів –не надано.

          Розділом 6 зазначених договорів 1 та 2, в частині що стосується відшкодування збитків, визначена відповідальність лише для Постачальника (позивача) –п.п. 6.6., 6.7. договорів 1 та 2.

           З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, які регулюють правовідносини щодо стягнення збитків (шкоди), суд приходить до висновку, що  Позивачем у позовній заяві та у клопотанні про уточнення позовних вимог не доведено належними та допустимими доказами, розміру завданих йому реальних збитків (шкоди), тобто обсягу відшкодування (втрати або пошкодження майна в результаті протиправної поведінки відповідача), отже відсутній, в повній мірі, склад правопорушення.

          Крім того, у прохальній частині позовної заяви Позивач клопотав про стягнення з відповідача 4807,55 грн. збитків, у  клопотанні про уточнення позовних вимог (вхідний № 5001 від 17.03.09р.)  позивач просить стягнути 9912,98 грн. збитків.

          Доказів реальної (дійсної, прямої) шкоди (збитків), ні на суму 4807,55 грн., ні на суму 9912,98 грн., відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, позивачем суду –не представлено, розрахунків підстав збільшення розміру збитків теж не надано.

          Судом звернено увагу також і на те, що  у Розрахунку до клопотання про уточнення позовних вимог, Додаток № 1/1, сума 9912,98 грн. визначена позивачем як «Плата за користування кредитом»( на сторінці 2 (другій) –Додатку № 1/1 до клопотання про уточнення позову).

          З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, якими врегульовано питання  відшкодування шкоди –поняття збитки (шкода) не суть тотожне поняттю плати за користування кредитом.

          Договорами 1 та 2 не передбачено порядку надання кредиту, його розміру, порядку повернення кредиту, сторонами за вказаними договорами не визначено, що поставлений Позивачем Відповідачу товар, у разі несвоєчасної оплати за товар Відповідачем, весь період неоплати за товар, кваліфікується як користування кредитом, а також не передбачили у договорах порядку плати за користування кредитом.

          Як зазначено вище у цьому рішенні, зазначені Договори № ТП-064 від 02 січня 2008р. та № ТП-147 від 02 січня 2009 року, за своєю правовою природою є  договорами поставки,  а не договорами про надання кредиту, відтак поставка товару (майонезу) за вказаними вище Договорами 1 та 2, що підтверджується наявними у справі товарно-транспортними накладними, не є користування кредитом.

          Виходячи із вищенаведеного, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків (шкоди) в сумі 9912,98 грн., згідно клопотання про уточнення позову, чи/або плати за користування кредитом в сумі 9912,98 грн., як зазначено у Розрахунку Додаток № 1/1 –до задоволення не підлягають.

          Суд заслухав пояснення представника позивача, який прибув в дане судове засідання,  оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

          Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

          Позивачем за даним позовом сплачено державне мито в сумі  5526 грн. 74 коп. від ціни позову 552673 грн. 70 коп. Відповідачем 50000,00 грн. сплачено в процесі розгляду справи в суді (02.03.2009р.). Уточнені позовні вимоги позивача на суму 527279,93 грн. задоволено частково, на загальну суму 517366 грн. 95 коп., розмір державного мита пропорційно задоволених позовних вимог складає відповідно 5422 грн. 83 коп. (517366, 95 грн. х 5526,74 грн.) : 527279,93грн. = 5422,83 грн.).

           Позивачем за даним позовом сплачено 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розмір витрат за  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог складає відповідно 115, 78 грн. ( 517366,95 грн. х 118,00 грн.) : 527279,93 грн. = 115,78 грн.).

            На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „ІНТЕРМАРКЕТ” (п. і. 79040, місто Львів, вулиця Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Банк речей” (п. і. 79004, місто Львів, вулиця Пекарська, 24, код ЄДРПОУ 20813691) 473464 грн. 67 коп. - основного боргу; 29 655 грн. 60 коп. –інфляційних витрат, 1 581 грн. 93 коп. - відсотків річних, 12 664 грн. 75 коп. –пені, 5422 грн. 83 коп. державного мита та 115 грн. 78 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Суддя                                                                                             Данко Л.С.