Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/17874/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17874/13 04.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПЛИТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбуддеталь"

про стягнення 30 197,84 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Горшкова Л.А. - пред. за довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІПЛИТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбуддеталь" про стягнення на підставі Договору №2 від 03.11.2010р. 30 197,84 грн., з яких 26 760,82 грн. - сума боргу, 420,03 грн. - 3 % річних, 3016,99 грн. - неустойка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір №2 від 03.11.2010р. та підписано Специфікації №2 від 05.04.2012р. та №3 від 05.04.12р. до Договору, за умовами яких відповідач зобов'язався виготовити продукцію у строки, обумовлені вказаними Специфікаціями до Договору. На виконання умов Договору, позивачем перераховано відповідачу передплату в розмірі 26 760,82 грн., проте роботи відповідачем виконані не були. На вимогу позивача повернути попередню оплату відповідачем відповіді не надано, у зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення суми попередньої оплати. Разом з цим, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 420,03 грн. та неустойку в розмірі 3016,99 грн. за порушення строків виробництва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.13р. порушено провадження у справі №910/17874/13 та призначено розгляд справи на 21.10.13р.

У судове засідання 21.10.13р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.13р. відкладено розгляд справи на 04.11.2013р.

У судове засідання 04.11.2013р. з'явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься лист суду, яким на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялася ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.09.13р., яка повернулася на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 18.09.13р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 21.10.13р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

04.11.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 04.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.11.2010р. між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядником) укладено Договір №2 Уніплит від 03.11.2010р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник (позивач) замовив, а підрядник (відповідач) взяв на себе зобов'язання виготовити промислові установки, машини, механізми, металоконструкції, окремі вузли, складальні одиниці і готові деталі машин та механізмів (запасних частин і комплектуючих); спроектувати (за необхідності), виготовити та (або) відвантажити: напівфабрикати, поковки, штамповки, литі заготовки (виливки) деталей промислово-технічного декоративно-прикладного призначення; а також спроектувати та (або) виготовити: модельно-опочне та інше оснащення (пристосування, штампи, опоки, під модельні плити, моделі, стержневі ящики, драєри, прес-форми, кокілі тощо), необхідне для виробництва деталей і заготовок, згаданих вище.

Згідно з п.1.2 Договору, кожне конкретне замовлення, вказане у підрозділі (п.р.) 1.1 цього Договору, підрядник виконує згідно Заявки (Листа-замовлення), поданої (поданого) замовником у письмовій формі (по факсу, електронною поштою або поштою).

Відповідно до п.1.3. Договору, номенклатура та обсяг виробництва і (чи) реалізації продукції, зазначеної у п.р. 1.2. чинного Договору, вказані у кожній Специфікації, що додається до даного Договору і є його складовою та невід'ємною частинами.

Згідно з п.3.1. Договору, до початку виконання замовлення замовник здійснює передплату у розмірі 50 % від загальної вартості продукції, вказаної у п.р. 1.2 даного Договору, на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до п.3.2. Договору, остаточна оплата замовлення, зазначеного у п.р. 1.2 цього Договору, здійснюється замовником протягом 3 банківських днів з моменту надходження від підрядника на адресу замовника письмового повідомлення (поштою, по факсу чи електронною поштою) про завершення процесу виробництва продукції, зазначеної у п.р. 1.2 даного Договору.

Згідно з п.4.1. Договору, підрядник зобов'язується виконати замовлення протягом певного строку з моменту надходження передплати, вказаної у п.р. п.р. 3.1, 3.4 цього Договору, на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до п.4.2. Договору, строк виконання замовлення, зазначеного у п.р. 4.1. даного Договору, фіксується у Специфікації, про яку йдеться мова у п.р. 1.3 цього Договору.

Відповідно до Специфікації №2 від 05.04.2012р., що є Додатком до Договору, підрядник зобов'язався виготовити модельну оснастку для виготовлення диску направляючого у кількості 1 шт. протягом 20 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок підрядника. Вартість виготовлення модельної оснастки для виготовлення диску направляючого становить 9 855, 00 грн.

Згідно зі Специфікацією №3 від 05.04.2012р. підрядник зобов'язався виготовити диск направляючий у кількості 8 штук протягом 15 календарних днів з моменту надходження від замовника передплати на поточний рахунок підрядника та виготовлення модельної оснастки. Вартість виготовлення диску направляючого становить 33 956,64 грн.

Пунктом 7.1. Договору сторони обумовили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, тобто з 03.11.2010 року, і діє до 02.11.2011 року.

В подальшому сторонами Договору укладено Додаткові угоди №1 від 01.11.2011р. та №2 від 30.10.2012р., якими продовжувався термін дії Договору, відповідно до 30.10.2012р. та до 29.10.2013р.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору в якості передоплати за виконання робіт, передбачених Специфікацією №2 від 05.04.2012р., позивачем було перераховано відповідачу 9782,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №17395 від 11.09.2012р. та №16677 від 21.08.2012р.

Крім того, 14.02.2013р. позивачем було перераховано відповідачу 16 978,32 грн. в якості передоплати за виконання робіт, передбачених Специфікацією №3 від 05.04.2012р., що підтверджується меморіальним ордером №4814 від 14.02.13р.

Проте, як зазначає позивач, продукція, передбачена умовами Специфікацій №2 від 05.04.2012р. та №3 від 05.04.2012р. відповідачем не виготовлена, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією №4/14-1 від 22.05.2013р. про повернення суми попередньої оплати в розмірі 26 760,82 грн., однак, вказана претензія відповідачем задоволена не була, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ч. 1. ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір №2 Уніплит від 03.11.2010р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, тобто з 03.11.2010 року, і діє до 02.11.2011 року. Додатковою угодою №1 від 01.11.2011р. термін дії Договору було продовжено до 30.10.2012р., а Додатковою угодою №2 від 30.10.2012р. термін дії Договору було продовжено до 29.10.2013р.

Таким чином, станом на час розгляду справи дія Договору №2 Уніплит від 03.11.2010р., який був підставою виникнення зобов'язань, припинена, а відтак, з огляду на норми ст.631 ЦК України, час протягом якого сторони могли здійснити свої права та обов'язки сплив.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов Специфікації №2 від 05.04.2012р. відповідач зобов'язався виготовити модельну оснастку для виготовлення диску направляючого протягом 20 календарних днів з моменту надходження передоплати, передбаченої п.3.1., 3.3. Договору на поточний рахунок підрядника.

З умов п.3.1. Договору вбачається, що сторонами Договору обумовлено внесення позивачем передплати у розмірі 50 % від загальної вартості продукції, зазначеної в Специфікації.

Враховуючи те, що передоплату за виконання робіт, передбачених Специфікацією №2 від 05.04.2012р., у розмірі 50 % від загальної вартості продукції, зазначеної в Специфікації №2 від 05.04.2012р. позивачем в повному обсязі було сплачено лише 11.09.2012р., що підтверджується платіжними дорученнями №17395 від 11.09.2012р. та №16677 від 21.08.2012р., відповідач зобов'язаний був виконати роботи в термін до 02.10.12р.

Як вбачається з умов Специфікації №3 від 05.04.2012р. підрядник зобов'язався виготовити диск направляючий у кількості 8 штук протягом 15 календарних днів з моменту надходження від замовника передплати (п.р. 3.1., …3.3 вказаного Договору) на поточний рахунок підрядника та виготовлення модельної оснастки.

Враховуючи те, що модельна оснастка мала бути виготовлена у термін до 02.10.12р., а передоплата за виконання робіт, передбачених Специфікацією №3 від 05.04.2012р., була сплачена позивачем 14.02.13р., що підтверджується меморіальним ордером №4814 від 14.02.13р., відповідач зобов'язаний був виконати роботи в термін до 02.03.2013р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були виконані роботи, передбачені умовами Специфікацій №2 від 05.04.2012р. та №3 від 05.04.2012р.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на те, що станом на день розгляду справи судом Договір №2 Уніплит від 03.11.2010р., який був підставою набуття відповідачем грошових коштів, є припиненим, і відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання за Договором, то правова підстава набуття коштів відповідачем відпала.

Таким чином, в силу норм ст.1212 ЦК України, грошові кошти отримані відповідачем за Договором підлягають поверненню позивачу, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 26 760,82 грн. підлягає задоволенню.

Одночасно з цим, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 420,03 грн.

Позивачем здійснено розрахунок 3 % річних з суми боргу 9 782,50 грн. за період з 02.10.12р. по 15.07.13р. в сумі 230,76 грн. та з суми боргу 16 978,32 грн. за період з 02.03.13р. по 15.07.13р. в сумі 189,79 грн.

Проте, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, підставою для нарахування 3% річних є факт прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Однак, умовами укладеного сторонами Договору не передбачено ані обов'язку відповідача повернути перераховану суму авансу у випадку невиконання ним робіт, обумовлених Договором, ані строку, в який відповідач повинен здійснити таке повернення, а відтак, зі сторони відповідача відсутнє порушення грошового зобов'язання, як підстава нарахування 3 % річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 420,03 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт позивач також просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 3016,99 грн.

Частиною 4 ст. 631 ЦК України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з п.6.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строку виробництва і (чи) реалізації продукції підрядник зобов'язується сплатити замовнику неустойку в розмірі 0,5 % від загальної вартості замовлення за кожний прострочений день, але не більше двох облікових ставок Національного Банку України, яка діятиме на час нарахування неустойки.

З огляду на те, що обчислення неустойки, передбаченої п.6.1 Договору, встановлено у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд, на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що за своєю правовою природою, вказана в п. 6.1 Договору неустойка є пенею.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нараховано пеню за період з 02.10.12р. по 15.07.13р. з суми боргу 9 855,00 грн. та за період з 02.03.13р. по 15.07.13р. з суми боргу 33 956,64 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, відповідач зобов'язаний був виготовити продукцію, обумовлену Специфікацією №2 від 05.04.2012р. на суму 9 855,00 грн. в термін до 02.10.12р., а продукцію, обумовлену Специфікацією №3 від 05.04.2012р., в термін до 02.03.2013р.

Таким чином, позивач має право на нарахування пені з суми боргу 9855,00 грн., в межах шестимісячного строку для нарахування пені, за період з 02.10.12р. по 01.04.13р. та з суми боргу 33 956, 64 грн. за період з 02.03.2013р. по 15.07.13р., заявлений позивачем.

З огляду на те, що розмір пені, передбачений сторонами в п. 6.1. Договору є сумою більшою, ніж розмір пені, обчислений виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахунок пені здійснюється в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За перерахунком суду, в межах шестимісячного строку для нарахування пені, розмір пені з суми боргу 9855,00 грн. за період з 02.10.12р. по 01.04.13р. становить 735,09 грн., розмір пені з суми боргу 33 956, 64 грн. за період з 02.03.2013р. по 15.07.13р. становить 1864,36 грн.

Таким чином, загальний розмір пені становить 2 599,45 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір пені склав 2 599,45 грн., а позивачем заявлено про стягнення 3016,99 грн. пені, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 599,45 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 26 760,82 грн. та пені у сумі 2 720,61 грн., у зв'язку з чим, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбуддеталь" (02088, м.Київ, вул.Леніна, буд.31, офіс 7, код ЄДРПОУ 37258018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІПЛИТ" (77552, Івано-Франківська обл., Долинський район, селище міського типу Вигода, вул.Заводська, буд.4, код ЄДРПОУ 30905968) 26 760 (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят) грн. 82 коп. - суми основного боргу, 2 599 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 45 коп. - пені та 1672 (тисячу шістсот сімдесят дві) грн. 78 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.11.2013р.

Суддя Капцова Т. П.