Рішення

від 07.04.2009 по справі 5020-2/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" квітня 2009 р. справа № 5020-2/184

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека „Біокон”

          (02098, м.Київ, вул.Березняківська, 29)

до:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД”

          (99001, м.Севастополь, вул.Горького,3)

про          стягнення заборгованості у розмірі 3686,27 грн.

суддя Н.Г. Шевчук

Представники сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека „Біокон” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості  у розмірі 3686,27 грн. з яких: 2500,00 грн. –основна заборгованість, 82,93 грн. –пеня, 250,00 грн. –штраф, 10,37 грн. –3% річних, 126,50 грн. –індекс інфляції, 41,47 грн. –проценти за користування чужими коштами, 675,00 грн. –витрати, понесені позивачем у зв'язку із захистом та відновленням порушеного права.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 0734/05 від 06.12.2005.

Крім того, при поданні позовної заяви позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, заборони відповідачу здійснювати будь-які платежі або перерахування авансом сум у розмірі позовних вимог, та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням належного йому майна.

З урахуванням положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України суд залишив клопотання без задоволення у зв'язку  з необґрунтованістю та відсутністю доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Окрім того заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням належного йому майна, не пов'язане з предметом  спору.

Позивач зменшив позовні вимоги (вх.№ 2860 від 16.03.2009 та №3592 від 02.04.2009), просить стягнути з відповідача 2200,00 грн. –основну заборгованість, 82,93 грн. –пеню, 250,00 грн. –штраф, 10,37 грн. –3% річних, 126,50 грн. –індекс інфляції, 41,47 грн. –проценти за користування чужими коштами, 675,00 грн. - витрати, понесені позивачем у зв'язку із захистом та відновленням порушеного права.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 67-69).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Позивач заявив клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

При цьому на вимогу ухвали суду від 04.03.2009 позивач разом з клопотанням про зменшення позовних вимог №1694 від 12.03.2009 направив суду для огляду оригінали договору поставки товару №0734/05 від 06.12.2005, накладні та довіреності, копії яких надані до матеріалів справи.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.12.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю „Аптека „Біокон” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД” (Покупець) укладений договір поставки № 0734/05 (далі - Договір) (а.с.8-9).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби та вироби медичного призначення (Товар), а покупець - прийняти та своєчасно здійснювати його оплату.

Ціна та загальна вартість товару вказуються сторонами у накладних на кожну поставку, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору строк дії договору встановлений сторонами з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

На підставі вказаного договору позивачем здійснені поставки товару відповідачеві, що підтверджується накладними № 2584583 від 08.12.2008, №2595776 від 11.12.2008 та №2586041 від 12.12.2008 на загальну суму 4384,07 грн. (а.с.10-12).

Зазначений товар отриманий представником відповідача на підставі довіреностей від 11.12.2008 та 17.12.2008 (а.с.13-14).

Проте, відповідач зобов`язання з оплати зазначеного товару виконав частково, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 2500,00 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 3.1 Договору платежі за поставлений по даному Договору товар проводяться покупцем в терміни, зазначені у видатковій накладній.

Строк оплати за накладною № 2584583 від 08.12.2008 сплинув 22.12.2008, за накладною №2595776 від 11.12.2008 сплинув 01.01.2009, за накладною №2586041 від 12.12.2008 сплинув 02.02.2009.

На момент вирішення спору відповідач заборгованість погасив частково, докази погашення заборгованості у розмірі 2200,00 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за договором у розмірі 126,50 грн. та 3% річних у розмірі 10,37 грн.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Договору у випадку прострочення платежу покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого у строк товару. Покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,7% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі зазначеного пункту Договору позивачем нарахована пеня у розмірі 82,93 грн. та  штраф у розмірі 250,00 грн.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Цивільного кодексу України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору, однак ця свобода встановлення умов договору діє тільки до того часу, коли вона не порушує інші рамки передбачені законодавством. Так, суд звертає увагу на те, що, хоча неустойка, яка передбачена договором,  є разовим штрафом, а не є триваючою неустойкою - пенею, одночасне застосування цих видів відповідальності порушує принцип загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто законом чітко визначено, що договором не може бути встановлена відповідальність, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ.  

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить вимогам статті 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача суми штрафу у розмірі 250,00 грн., вимоги про стягнення пені у розмірі 82,93 грн. вважає такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 41,47 грн.

Заявляючи цю вимогу позивач посилається на норми статті 536, частини третьої статті  692 Цивільного кодексу України і частини шостої статті 231 Господарського кодексу України і вважає, що відповідач також зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ за весь час користування чужими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений, а тому позивач відповідно до положень статті 536, частини третьої статті  692 Цивільного кодексу України має право вимагати від відповідача оплати процентів за користування грошовими коштами у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми і відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України  - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Вимоги про стягнення 3% річних і пені позивачем заявлені і визнані судом такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного вимога про стягнення додаткових процентів за користування відповідачем грошовими коштами позивача є безпідставною і не підлягає задоволенню. До того ж позивач дійшов хибного висновку щодо визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами розміром облікової ставки НБУ.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем у зв'язку із захистом та відновленням порушеного права, у розмірі 675,00 грн.

У підтвердження зазначених вимог позивач посилається на договір про надання юридичних послуг № 7/2-3 від 16.02.2009, укладений з приватним підприємством «ЕВІДЕНС», та платіжне доручення №240 від 19.02.2009.

Проте, судом встановлено, що у платіжному дорученні №240 від 19.02.2009 призначення платежу зазначено як „оплата за послуги по юридичному обслуговуванню згідно р/ф СФ-00133 від 16.02.2009”.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначене  платіжне доручення не підтверджує витрати позивача у зв'язку із захистом та відновленням порушеного права саме за договором № 7/2-3 від 16.02.2009.

Інші докази витрат позивача у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору відсутні, відсутні також докази виконання приватним підприємством «ЕВІДАНС»зобов'язань по договору про надання юридичних послуг № 7/2-3 від 16.02.2009 (акт завдання-приймання виконаних робіт), тому грошові кошти у розмірі 675,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Магус ЛТД” (99001, м.Севастополь, вул.Горького,3, код ЄДРПОУ 22243565, р/р 2600325452001 в КБ „ПриватБанк” м.Севастополя, МФО 324935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека „Біокон” (02098, м.Київ, вул.Березняківська, 29, р/р 260040234800 в АБ „Брокбізнесбанк” м.Києва, МФО 300249, код ЄДРПОУ 30263519), основну заборгованість у розмірі 2200,00 грн. (дві тисячі двісті грн. 00 коп.), пеню у розмірі 82,93 грн. (вісімдесят дві грн. 93 коп.), 3% річних у розмірі 10,37 грн. (десять грн. 37 коп.),  збитки від інфляції у розмірі 126,50 грн. (сто двадцять шість грн. 50 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 72,42 грн. (сімдесят дві грн. 42 коп.), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 83,78 грн. (вісімдесят три грн. 78 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                              Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України та підписано 10.04.2009

Розсилка:

1.          ТОВ „Аптека „Біокон”

(02098, м.Київ, вул.Березняківська, 29)

2.          ТОВ „Магус ЛТД”

(99001, м.Севастополь, вул.Горького,3)

3.          Справа