Постанова

від 13.04.2009 по справі 41/38-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/38-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2009                                                                                       Справа№  41/38-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

Представники сторін:

від позивача: Чипіжко Г.С., юрисконсульт 1 категорії відділу претензійно-позовної роботи, довіреність № 10/14615-599  від 31.12.08;

від відповідача:  Романенко П.В., представник, довіреність № б/н  від 23.02.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агросфера», смт. Ювілейне Дніпропетровського району та області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2009р. у справі № 41/38-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя (вул. Добролюбова, 20, м. Запоріжжя, 69096)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агросфера», м. Дніпропетровськ (вул. Набережна Леніна, 15а, офіс 28, м. Дніпропетровськ, 49000)

про стягнення 24764 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго»(позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Агросфера»(відповідач) про стягнення суми пені у розмірі 14 478,80 грн. та суми неустойки у розмірі 10 285,40 грн. у зв'язку з несвоєчасною поставкою продукції за договором № 738 від 21.03.2008р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Орєшкіна Е.В.) від 18.02.2009р. (у подальшому –рішення) позов було задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення пені 14 478,80 грн., неустойки –10 285, 40 грн.

Рішення обґрунтоване тим, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені і неустойки у зв'язку з несвоєчасною поставкою продукції є обґрунтованими, оскільки відповідачем не заперечений факт отримання заявок на поставку продукції № 101/04 від 01.04.2008р. на суму 70 871,40 грн., № 158/04 від 18.04.2008р. на суму 57 888,18 грн. у дати, зазначені на заявках, тобто 01.04.2008р. і 18.04.2008р. відповідно. Можливість застосування до спірних правовідносин Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888, мотивована господарським судом першої інстанції тим, що позивач і відповідач досягли відповідної згоди при підписанні Договору № 738 від 21.03.2008р.  

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що при винесенні рішення суд першої інстанції дістався порушення норм матеріального і процесуального права, що полягає у наступному:

- рішення було винесено за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи. Отже, відповідач не мав можливості реалізувати процесуальні права, надані йому ст. 22 ГПК України;

- у матеріалах справи відсутні докази одержання відповідачем письмових заявок позивача на поставку продукції, тобто суд визнав встановленими обставини, які не були належним чином доведені позивачем;

- господарський суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у матеріалах справи достатніх доказів для визначення періоду прострочення поставки для обчислення суми пені;

- судом було допущено порушення ст. 629 ЦК України, оскільки можливість нарахування неустойки, на думку скаржника, договором виключена, тому стягнення неустойки на підставі п. 7.3 договору № 738 від 21.03.2008р. є неможливим.

Ухвалою від 10.03.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.03.2009р. о 12 год. 25 хв.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, на підставі такого:

- у кожній видатковій накладній, наданій відповідачем позивачеві, міститься посилання на письмові заявки № 101/04 і № 158/04, тобто саме на виконання вказаних заявок відповідачем і була поставлена продукція і своїми фактичними діями з часткового постачання продукції скаржник свідчить про отримання письмових заявок у дати, вказані на них;

- рішенням господарського суду був вірно визначений період обчислення сум пені та неустойки, оскільки договором №738 від 21.03.2008р. (п. 2.1) чітко визначений строк поставки продукції –10 календарних днів з подачі письмової заявки і тому саме після перебігу вказаного 10-денного строку і починається строк нарахування неустойки і пені;

- штраф і пеня не є тотожними поняттями, договором № 738 від 21.03.2008р. передбачена відповідальність відповідача перед позивачем і у вигляді пені, і у вигляді неустойки (штрафу), що не суперечить чинному законодавству.

В судовому засіданні 30.03.2009р. оголошено перерву до 12 год. 40 хв. 13 .04.2009р.

Розпорядженням заступника голови суду - голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклесою М.П. від 13.04.2009р., справа № 41/38-09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Стрелець Т.Г. (доповідач),  судді –Головко В.Г., Мороз В.Ф.

В судовому засіданні 13.04.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-2 та прокурора, обговоривши доводи апеляційного подання, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, рішення має бути скасовано, у позовних вимогах має бути відмовлено, виходячи з наступного.

21.03.2008р. між позивачем і відповідачем був укладений договір № 738 (договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався передати позивачеві, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити устаткування автомобільне у кількості і за ціною згідно специфікації (а. с. 19-22).

Пунктом 3.2 договору визначено, що сума договору складає 164 851,50 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач зобов'язався поставити продукцію узгодженими партіями у лютому-березні 2008р. згідно письмової заявки позивача протягом 10-ти календарних днів з моменту подачі письмової заявки відповідачеві.

Таким чином, договором строк постачання продукції позивачеві поставлений в залежність саме від часу отримання відповідачем письмової заявки.

У матеріалах справи наявні копії заявок № 101/04 від 01.04.2008р. і № 158/04 від 18.04.2008р., у яких міститься прохання позивача прийняти замовлення на поставку продукції згідно договору (а. с. 23-25). Водночас, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачеві вказаних письмових заявок, а також докази їх отримання відповідачем.          

Пунктом 2.4 договору передбачено, що продукція вважається переданою позивачеві з дати підписання видаткових накладних.

Видаткові накладні № 101 від 25.04.2008р., № 105 від 27.05.2008р., № 109 від 11.06.2008р., № 110 від 20.06.2008р., наявні в матеріалах справи, підтверджують постачання відповідачем на користь позивача продукції на загальну суму 111 923,88 грн. (а. с. 26-29).

Відповідно до п. 7.1 договору за порушення відповідачем термінів постачання продукції, обумовлених п. 2.1 цього договору відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,2% від суми продукції, що недопоставлена, за кожен прострочений день постачання.

Згідно з п. 7.3 договору взаємини сторін по постачанню продукції в частині, непередбаченій цим договором, регулюються чинним законодавством України, в тому числі Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення, Положенням про постачання товарів народного споживання і основні вимоги регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій № 888 від 25.07.1988р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

При цьому, всупереч ст. 33 ГПК України та вимогам суду першої інстанції, викладеним в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі від 22.12.2008р. (а. с. 1), позивач не надав відповідних доказів направлення відповідачеві і отримання останнім письмових заявок (замовлень) на поставку продукції.

Господарський суд першої інстанції помилково визнав обставину направлення та  отримання відповідачем письмових заявок доведеною, втім вказана обставина є суттєвою для вирішення спору, оскільки саме на припущенні отримання відповідачем відповідних заявок у конкретні дати ґрунтуються вимоги позивача про стягнення суми пені і неустойки.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем письмових заявок, у зв'язку з чим неможливо встановити дату прострочення поставки продукції, з якої здійснюється нарахування пені та неустойки, тобто дату, з якої розпочинається перебіг 10-денного строку, передбаченого п. 2.1 договору.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що заявки № 101/04 і № 158/04 надавались відповідачеві через електронну пошту за допомогою мережі Інтернет, тому встановити точну дату їх надання неможливо. Також відповідачем було надано в матеріали справи роздруківки електронних заявок № 101/04 і № 158/04 без дати і пояснено, що саме в зв'язку з відсутністю дати на вказаних заявках відповідач у видаткових накладних зазначав лише їх номер.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини справи, помилково припустивши доведеним факт отримання відповідачем письмових заявок № 101/04 від 01.04.2008р. і № 158/04 від 18.04.2008р. у дати, зазначені на їх копіях.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

З огляду на такі вади судового рішення як недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав доведеними, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, вказане рішення має бути скасоване у повному обсязі.

Враховуючи ненадання позивачем доказів, які б підтверджували отримання позивачем письмових заявок, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки неможливо визначити строк, з якого починається перебіг 10-денного строку, передбаченого п. 2.1 договору, отже розрахунок пені та неустойки, наданий позивачем, ґрунтується на припущеннях.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агросфера», смт. Ювілейне Дніпропетровського району та області задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2009р. по справі № 41/38-09 скасувати.

Відмовити Відкритому акціонерному товариству «Дніпроенерго»в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя (вул. Добролюбова, 20, м. Запоріжжя, 69006, код ОКПО 00130872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агросфера», смт. Ювілейне, Дніпропетровського району та області (вул. Набережна ім. Леніна, буд. 15-а, кв. 28, м. Дніпропетровськ, 49000, код ОКПО 24446657) 123 грн. 82 коп. державного мита за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду -  видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя    Т. Г. Стрелець

СуддяВ. Г. Головко

СуддяВ. Ф. Мороз