Рішення

від 29.10.2013 по справі 145/2137/13-ц

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/2137/13-ц

Рішення

іменем України

29.10.2013 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі : головуючого Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій вказує, що 08.02.2012 року померла ОСОБА_3, яка до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка № 24 площею 5.2239 га розташована на території ОСОБА_2 сільської ради і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV- ВН № 020679, виданого 03.01.2003 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким земельну ділянку заповіла їй. На день відкриття спадщини даний заповіт не змінений і не відмінений.

Спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку в спадщині немає.

В установлений законом строк вона подала заяву про прийняття спадщини.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку в нотаріальній конторі не має можливості, оскільки в державному акті серії ІV-ВН № 020679 площа земельної ділянки зазначена в розмірі 5,22 га, а у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площа земельної ділянки зазначена в розмірі 5,2239 га. Неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі, стверджується повідомленням нотаріуса.

При розробленні технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та внесенні до автоматизованої системи відомостей про дану земельну ділянку було встановлено, що фактична площа земельної ділянки становить 5,2239 га.

Відповідно до п.2.4. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 р. № 325 площа земельної ділянки прописується із зазначенням до 0,0001 га. В державних актах старого зразка, площа земельної ділянки округлювалась до сотих.

Таким чином, фактичне збільшення площі даної земельної ділянки на 0,0039 га не є порушенням земельного законодавства, що стверджується листом начальника відділу Держземагенства у Тиврівському районі №01-9/1125 від 20.09.2013 р., але нотаріус, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012р. № 296/5, затвердженого наказом міністерства юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, за таких обставин видати свідоцтво про право на спадщину за законом, можливості не має.

Відповідно до п. 10 ППВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. зазначається, що згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. В даному випадку таким документом є державний акт серії ВН № 000811, який виданий згідно інструкції, що була чинною на момент його видачі, але не відповідає вимогам інструкції, затвердженої 22.06.2009 р.

До складу спадщини входить земельна ділянка № 24 площею 5,2239га на території ОСОБА_2 сільської ради Тиврівського району, кадастровий номер 0524583800-02-001-0023, нормативно-грошовою оцінкою 84833 грн. 06 коп.

Земельна ділянка не перебуває під забороною.

Відомості про обмеження та обтяження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Просить визнати за нею, ОСОБА_4, право власності на земельну ділянку № 24 площею 5,2239 га, кадастровий номер 0524583800:02:001:0023, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Тиврівського району, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 08.02.2012 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з'явився, просить справу розглянути у відсутності її представника, позов визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача та його представника, вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу її відкриття.

Відповідно до положень ст.5 ЗК України (1990 року), земля могла належати громадянам на праві колективної власності.

Відповідно до ст.17 ЗК України, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8.08.1995 р. № 720/95 право на земельну частку (пай) мали усі члени КСП, внесені до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. №7 (із змінам, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010р. № 2), член колективного сільськогосподарського підприємства (КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 11 Постанови від 30.05.2008 р. - № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець має право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента Україні від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.

Судом встановлено, що 08.02.2012 року померла ОСОБА_3, яка до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка № 24 площею 5.2239 га розташована на території ОСОБА_2 сільської ради і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV- ВН № 020679, виданого 03.01.2003 року.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким земельну ділянку заповіла позивачці. На день відкриття спадщини даний заповіт не змінений і не відмінений.

Спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку в спадщині немає.

В установлений законом строк позивачка подала заяву про прийняття спадщини. що стверджується повідомленням Тиврівської держнотконтори № 1558/01-16 від 17.10.2013 р.

Відповідно до витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 0109/1125 від 20.09.2013 р. нормативно-грошова оцінка земельної ділянки № 24 площею 5,2239 га, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Тиврівського району, становить 84833,06 грн.

Відповідно до витягу витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.09.2013 р. земельній ділянці № 24 площею 5,2239 га, розташованій на території ОСОБА_2 сільської ради Тиврівського району, присвоєно кадастровий номер 0524583800:02:001:0023.

Згідно довідки ОСОБА_2 сільської ради № 261 від 11.10.2013 р. дана земельна ділянка не перебуває під забороною.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.09.2013 р. відомості про обмеження та обтяження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 1218, 1231, 1232, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст.5, 17 ЗК України (1960 р.), ст.ст. 548, 549 ЦК України 1963 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р., -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_4, право власності на земельну ділянку № 24 площею 5,2239 га, кадастровий номер 0524583800:02:001:0023, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Тиврівського району, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 08.02.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом десяти діб з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ратушняк І. О.