Рішення

від 30.10.2013 по справі 922/3911/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р.Справа № 922/3911/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Комунальник", м. Харків до ФО-П ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представника позивача: Соловйова О.В дог. від 12.08.2012р.

Представник відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «Комунальник», звернувся з позовом до ФО-П ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в розмірі 5402,36 грн., індексу інфляції в розмірі 165,01 грн., 3% річних в розмірі 409,33 грн., пені в розмірі 466,99 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 4/в-2008 на відпуск та споживання води від 13.05.2008 р. та договору № 7/к-2008 на приймання стячних вод від 13.05.2008 р. щодо оплати вартості спожити послуг.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обгрунтувати періоди нарахування штрафних санкцій не змогла.

Відповідач в судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

13 травня 2008 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір № 4/в-2008 на відпуск та постачання води (далі - «договір на відпуск та постачання води»).

Відповідно до п. 1.1 предметом договору є відпуск та споживання води із системи водопостачання, яка належить ТОВ «Комунальник».

Згідно п. 4.1 договору всі розрахунки за воду здійснюються споживачем щомісячно по платіжним документам постачальника на підставі чинних тарифів за водоспоживання за показниками приладів обліку.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що розрахунок за спожиту воду здійснюється раз на місяць. Споживач здійснює оплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання платіжного документа. При несвоєчасній оплаті рахунку споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.

13 травня 2008 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір №7/к-2008 на приймання стічних вод (далі - «договір приймання стічних вод»), відповідно до умов якого постачальник зобов»язується приймати від споживача стічні води, а абонент зобов»язується оплачувати вартість послуг споживача відповідно до даного договору (п.1.1, 1.2).

За договором на приймання стічних вод споживач мав здійснювати всі розрахунки за надані послуги водовідведення щомісячно протягом 10 днів з моменту отримання платіжного доручення від постачальника (п. 4.1, 4.2 договору).

Пунктом 4.5 договору приймання стічних вод сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг водовідведення споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином розрахувався за надані йому послуги по вказаним вище договорам, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 5402,36 грн.

Враховуючи відповідне прострочення позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 466,99 грн.

Керуючись положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 409,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 165,01 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті

На виконання умов договору на відпуск та постачання води та договору приймання стічних вод позивач надав відповідачу обумовлені договорами послуги в лютому та січні 2011 року на загальну суму 5402,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг та рахунками на оплату, податковими деклараціями (арк.спр. 29-34).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором на відпуск та постачання води (п. 4.4) споживач здійснює оплату протягом 3 банківських днів з моменту отримання платіжного документа.

В договорі на приймання стічних вод (п. 4.1, 4.2) сторони погодили, що споживач має здійснювати всі розрахунки за надані послуги водовідведення щомісячно протягом 10 днів з моменту отримання платіжного доручення від постачальника.

Позивач стверджує, що відповідач в обумовлені договорами строки не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 5402,36. грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача в досудовому прядку з вимогою про погашення вказаної заборгованості (листи арк. спр. 47-50). Зокрема, листом від 05.07.2013 р. № 81 (арк.спр. 48) позивач просив відповідача погасити відповідну заборгованість для чого направив на його адресу рахунки та акти надання послуг, по яким виникла заборгованість, яка є предметом даного розгляду.

Наявним в матеріалах справи гарантійним листом (арк.спр. 45) позивач визнав вказану вище заборгованість та гарантував погасити її в повному обсязі до 29.04.2011 р.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної заборгованості частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов»язання за договором на відпуск та постачання води та за договором на приймання стічних вод, а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 5402,36. грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат), суд зазначає наступне.

Позивачем, в супереч положенням ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не обгрунтовано та не доведено з посиланням на норми чинного законодавства та положення договорів, періоди та суми нарахованих штрафних санкцій.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України визначено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати позивача на адвоката в розмірі 2515,20 грн., оскільки вони підтверджені належними доказами, зокрема, договором про надання правової допомоги адвокатом Соловйовою О.В., видатковим касовим ордером від 10.09.2013 р. на суму 3000,00 грн., адвокатським ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Соловйовою О.В.

Окрім того, витрати по сплаті судового збору також покладають на відповідача в пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1442,50 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 253-255, 526, 530, 610-612, 901 ЦК України, ст.ст. 175, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник» (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, код ЄДРПОУ 32566517) суму основного боргу в розмірі 5402,36 грн., судовий збір в розмірі 1442,50 грн., а також витрати на адвоката в розмірі 2515,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 31.10.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.