Рішення

від 21.04.2009 по справі 07/783

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/783

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "21" квітня 2009 р.                                                                           Справа №  07/783

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд”

до приватного підприємства “Невський”

про стягнення 13660 грн. 21 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Толкачов Р.С.- за довіреністю від 11.02.2009р.;

від відповідача: Іванов А.Л. –директор підприємства.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 13660грн. 21коп. заборгованості, у тому числі: 11878грн. 72коп. боргу за проданий товар, 1581грн. 79коп. пені і  199грн. 70коп. штрафу з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції  за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі - продажу від 02.03.2006р. №39 щодо оплати проданих йому позивачем товарів.

У засіданні суду представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав.

Відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем у сумі 7580грн. 49коп., а у частині решти заявлених у позові  вимог заперечив. При цьому відповідач зазначив, що строк дії договору купівлі - продажу від 02.03.2006р. №39 на 2008р. не продовжувався. За усною домовленістю сторін розрахунки за проданий позивачем товар проводилися після реалізації відповідачем купленого товару кінцевому споживачу. Останній раз товар поставлявся позивачем 18.08.2008р.  За накладними від 02.09.2008р. товар на суму 4298грн. 23коп. відповідач не отримував.

У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову.

З 14 по 21 квітня 2009р. у засіданні суду оголошувалась перерва.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд встановив наступне.

2 березня 2006р. товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” і приватне підприємство “Невський” уклали договір купівлі –продажу №39, у пункті 10 якого вони встановили, що цей договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31 грудня 2006р. Договір вважається продовженим до 31 грудня 2007р., якщо за 30 днів до його закінчення жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його дію або змінити умови договору.

Жодних доказів того, що строк дії договору купівлі - продажу від 02.03.2006р. №39 був продовжений його сторонами на 2008р. позивач не назвав і суду не надав.

За видатковими накладними від 16.07.2008р. №ЕТ-000029357, від 22.07.2008р. №ФЕТ-00005134 і №ФЕТ-00005137, від 24.07.2008р. №ЕТ-000031217, від 31.07.2008р. №ФЕТ-00005452 і №ЕТ-000032829, від 01.08.2008р. №ФЕТ-00005524 і №ЕТ-000033074, від 07.08.2008р. №ЕТ-000034434, від 17.08.2008р. №ЕТ-000035927, від 18.08.2008р. №ЕТ000036845 товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” передало приватному підприємству “Невський” продовольчі товари в асортименті на загальну суму 9170грн. 49коп. із якої приватне підприємство “Невський” сплатило товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” 1590грн. Відповідно неоплачена частина вартості товару, отриманого приватним підприємством “Невський” від товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” за переліченими у попередньому абзаці видатковими накладними, становить 7580грн. 49коп. (9170грн. 49коп. –1590грн.).

Відповідач у судовому засіданні визнав факт отримання ним від позивача за видатковими накладними від 16.07.2008р. №ЕТ-000029357, від 22.07.2008р. №ФЕТ-00005134 і №ФЕТ-00005137, від 24.07.2008р. №ЕТ-000031217, від 31.07.2008р. №ФЕТ-00005452 і №ЕТ-000032829, від 01.08.2008р. №ФЕТ-00005524 і №ЕТ-000033074, від 07.08.2008р. №ЕТ-000034434, від 17.08.2008р. №ЕТ-000035927, від 18.08.2008р. №ЕТ000036845 продовольчих товарів у асортименті на загальну суму 9170грн. 49коп. і наявність у нього боргу за ці товари  у сумі 7580грн. 49коп.

Також позивач надав суду видаткові накладні від 02.09.2008р. №ЕТ-000040399 і №ЕТ-000040403 та від 12.09.2008р. №ЕТ-000042718 і №ЕТ-000042720 на підтвердження передачі ним відповідачу продовольчих товарів у асортименті на суму 4298грн. 23коп. При цьому довіреності відповідача на осіб, які від його імені отримували товар за цими видатковими накладними, відсутні.

Інших доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем відповідачу товарів за видатковими накладними від 02.09.2008р. №ЕТ-000040399 і №ЕТ-000040403 та від 12.09.2008р. №ЕТ-000042718 і №ЕТ-000042720, позивач не назвав і суду не надав.

16 грудня 2008р. товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” надіслало приватному підприємству “Невський” рекомендованим листом претензію від 16.12.2008р. №420 з вимогою сплати боргу за поставлений товар у сумі 12968грн. 72коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також трьох відсотків річних та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення в оплаті товару.

Приватне підприємство “Невський” залишило претензію товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” без відповіді.

До заявленої у позові суми боргу в розмірі 11878грн. 72коп. позивач включив визнану відповідачем суму боргу - 7580грн. 49коп. і вартість товару вказану у видаткових накладних від 02.09.2008р. №ЕТ-000040399 і №ЕТ-000040403 та від 12.09.2008р. №ЕТ-000042718 і №ЕТ-000042720 у сумі 4298грн. 49коп.

Як на підставу для стягнення з відповідача 1581грн. 79коп. пені позивач вказав на п. 7.1 договору  купівлі - продажу від 02.03.2006р. №39, яким встановлена пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення в оплаті товару. При цьому в розрахунку стягуваної суми пені позивач вказав лише кількість днів прострочення і не вказав які саме це дні чи період часу, за який вони були визначені, що унеможливлює встановлення наявності у позивача права на пеню за конкретні дні.

Три проценти річних та борг, нарахований внаслідок застосування встановленого індексу інфляції, позивач у позові визначив як штраф і нарахував його єдиною сумою, що також унеможливлює перевірку правильності нарахування як трьох процентів річних так і боргу, нарахованого внаслідок застосування встановленого індексу інфляції.

Ухвалою від 13.03.2009р. господарський суд  зобов'язував позивача до дня судового засідання подати до господарського суду письмове уточнення позовних вимог із зазначенням окремо стягуваних сум боргу, пені, процентів річних та інфляційних втрат; уточнений розрахунок стягуваних сум пені, процентів річних і інфляційних втрат (окремо від процентів річних) із зазначенням у ньому періодів прострочення за які визначалася вказана в позові кількість днів прострочення.

Позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, а представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити розрахунок стягуваних сум пені, трьох процентів річних та боргу, нарахованого внаслідок застосування встановленого індексу інфляції.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 202, 204-206, 208, 218 Цивільного кодексу України містять, зокрема, такі норми:

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття  655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктами 1 та 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 з урахуванням внесеної до неї у подальшому змін і доповнень, ця Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Укладений сторонами договір купівлі - продажу від 02.03.2006р. №39 у 2008р. не діяв.

Позивач не доказав факти передачі відповідачу за видатковими накладними від 02.09.2008р. №ЕТ-000040399 і №ЕТ-000040403 та від 12.09.2008р. №ЕТ-000042718 і №ЕТ-000042720 товарів на суму 4298грн. 23коп. Самі ці накладні без довіреностей відповідача на осіб, які одержували товари, не є достатніми доказами для підтвердження таких фактів.

За визнаними відповідачем фактами отримання ним у позивача товарів за  видатковими накладними від 16.07.2008р. №ЕТ-000029357, від 22.07.2008р. №ФЕТ-00005134 і №ФЕТ-00005137, від 24.07.2008р. №ЕТ-000031217, від 31.07.2008р. №ФЕТ-00005452 і №ЕТ-000032829, від 01.08.2008р. №ФЕТ-00005524 і №ЕТ-000033074, від 07.08.2008р. №ЕТ-000034434, від 17.08.2008р. №ЕТ-000035927, від 18.08.2008р. №ЕТ000036845 на загальну суму 9170грн. 49коп. у відповідача виникло перед позивачем зобов'язання з оплати 7580грн. 49коп. боргу.

Не подання позивачем без поважних причин витребуваних ухвалою від 13.03.2009р. матеріалів, необхідних для вирішення спору, перешкоджає вирішенню спору в частині вимог про стягнення пені, процентів річних і боргу, нарахованого внаслідок застосування встановленого індексу інфляції.

Таким чином позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 7580грн. 49коп. боргу.

В частині стягнення заявлених у позові пені та штрафу з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції  за прострочення виконання грошового зобов'язання позов підлягає залишенню без розгляду.

Позивач за квитанцією від 29.01.2009р. 275 зайво сплатив 6грн. 80коп. державного мита, яке відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно до задоволених позовних вимог позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрат на сплату державного мита у сумі 75грн. 80коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 65грн. 48коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 49, 81 ч. 1 п. 5, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Невський” (вул. Невського, 15/1, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 14189248) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” (вул. Пастерівська, 102/1, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код 34076879) - 7580грн. 49коп. боргу, 75грн. 80коп. витрат на сплату державного мита і 65грн. 48коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення1581грн. 79коп. пені та 199грн. 70коп.  штрафу з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції  за прострочення виконання грошового зобов'язання позов залишити без розгляду.

У задоволенні решти позову відмовити.

Видати товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еліт Трейд” довідку на повернення із Державного бюджету України 6грн. 80коп. зайво сплаченого державного мита.

Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ                                                                                          Дорошенко  М.В.