Ухвала

від 29.10.2013 по справі 823/2040/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2040/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛМ» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року № 0001212301, №0001222301 та №0001232301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду від 12.07.2013 року та прийняти нову, якою в задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «СЕЛМ» з питань документального підтвердження господарських відносин з постачальником TOB «Ріне», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11.02.2013 року № 70/22-12/14187491 та встановлені наступні порушення:

п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-ІУвід 02.10.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 151547 грн.;

п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-ГУвід 02.10.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 306617 грн.

На підставі встановлених порушень державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесено податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року №0001212301, №0001222301 та №0001232301.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що між TOB «СЕЛМ» та TOB «Ріне» укладено договір купівлі-продажу товарів (сільськогосподарську техніку, запасні частини) від 02.06.2011 року № 110609.

Факт отримання позивачем від вищезгаданого контрагента товару (сільськогосподарської техніки, запасних частин) підтверджується видатковими накладними.

На виконання статті 201 Податкового кодексу України, TOB «Ріне» надало позивачу податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Факт розрахунку позивачем за придбаний товар у TOB «Ріне» підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

На підтвердження реальності здійснення вищезазначеної господарської операції позивачем надані докази використання придбаного у TOB «Ріне» товару, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент здійснення господарських операцій позивача із зазначеним вище контрагентом, останнього не було визнано банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи наведеного вище контрагента не були визнані недійсними, та не було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Також, на момент здійснення правовідносин між позивачем та вказаним контрагентом, не було вироку суду щодо посадових осіб, та такого вироку суду не було на час розгляду справи.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат за перевіряємий період витрати по контрагенту, та правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, що були виписані зазначеним контрагентом, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 21.02.2013 року № 0001212301, №0001222301 та №0001232301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання апелянта на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних спростовуються показами опитаного в судовому засіданні в суді першої інстанції свідка - директора ТОВ «Ріне» ОСОБА_3, який підтвердив обставини здійснення господарських операцій з ТОВ «СЛЕМ» та пояснив процес поставки товару власним автотранспортом, а також неможливість надання транспортних документів у зв'язку з їх вилученням згідно протоколу виїмки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05.11.2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.