Постанова

від 21.10.2013 по справі 801/1387/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2013 р. (11:37) Справа №801/1387/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді ДудінА С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача - Давиденко А. О., паспорт НОМЕР_1, довіреність у справі;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.01.2013р. №0000262301, №0000252301 та №0000242301.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.02.2013 р. було відкрито провадження в адміністративній справі суддею Аблякімовим Е. Е., закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.08.2013р. № 442 призначений повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого суддею у справі визначено Дудіна С.О., у зв'язку з чим Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.2013 р. адміністративну справу 801/1387/13-а прийнято до провадження.

У судовому засіданні 16.09.2013 р. усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання судом прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд:

- визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС від 25.01.2013 р. № 0000242301, а саме скасувати його в частині донарахування податку на прибуток в сумі 88196 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000252301 від 25.01.2013 р. та №0000262301 від 25.01.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим ДПС.

У судовому засіданні 10.10.2013 р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, замінив відповідача у справі - Державну податкову інспекцію в м. Алушта АР Крим Державної податкової служби, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з КП "Альянс", ТОВ "Ербек", ТОВ "Укрдім". Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаними суб'єктами господарювання та виникнення об'єктів оподаткування підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, позивач зазначає, що розбіжності в назві вілли, яка будувалася генпідрядником ТОВ «Ербек» («Фуксія» та «Фуджія»), пов'язано з різним прочитанням назви, що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою від 20.12.2009 р., у зв'язку з чим вважає протиправним висновок податкового органу про завищення податкового кредиту по операції з будівництва вілли «Фуджія». Крім того, позивач зазначає, що ним правомірно віднесено суму пайового внеску в розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Алушта до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та повинні бути віднесені до первісної вартості та в подальшому підлягають амортизації. Також позивач зауважує, що понесені ним витрати на оплату підрядних робіт з поточного ремонту, виконаних ВАТ "Кримгідроспецбуд" за договором № 13 від 01.06.2011 р., правомірно віднесені до витрат на поліпшення основних засобів у 4 кв. 2011 р.

Відповідач заперечень на позовну заяву не надав, явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був проінформований належним чином, в порядку ст. 38 КАС України.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим ДПС в період з 27.11.2012 р. по 29.12.2012 р. проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Міндальна роща" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011г. по 30.09.2012г., валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2011г. по 30.09.2012г. (т.с. 1 а.с. 28-78), за результатами якої складено акт від 09.01.2012 року № 30/23/31395454.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем, серед іншого:

1. П. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено:

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в розмірі 1347167 грн., у т.ч.: за лютий 2011 - 28002 грн.; за березень 2011 - 8829 грн.; за квітень 2011 - 37556 грн.; за травень 2011 - 167136 грн.; за червень 2011 - 350982 грн.; за липень 2011 - 333333 грн.; за серпень 2011 - 167500 грн.; за вересень 2011 - 252356 грн.; за червень 2012 р. - 1473 грн.;

- завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 833525 грн., у тому числі по деклараціям: за лютий 2011 р. - в розмірі 46158 грн.; за березень 2011 - в розмірі 139652 грн.; за квітень 2011 - в розмірі 345543 грн.; за травень 2011 - 302172 грн.

2. П 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР та п.п. 14.1.27 п.п 14.1 п. 14.1 статі 14, п. 135.1, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.1 п. 138.10 статті 138, п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 146.1, п. 146.5, п. 146.13 ст. 146, п. 150.1 ст. 150, п. 3 та п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено:

- заниження податку на прибуток у загальній сумі 90159 грн., у тому числі: за 2-3 квартали 2011 р. - у сумі 49022 грн.; за 2-4 кв. 2011 р. - у сумі 85447 грн., за 3 кв. 2012 р. - у сумі 4712 грн.

- завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток: за 1 кв. 2011 р. - у сумі 19494 грн., за 2 кв. 2011 р. - у сумі 127119 грн., за 1 кв. 2012 р. - у сумі 8758 грн., за 1 півріччя 2012 р. - у сумі 15596 грн.

Обґрунтовуючи вказані висновки, податкова інспекція в зазначеному акті посилається на: непідтвердження реальності проведених господарських операцій позивача з контрагентами КП "Альянс", ТОВ "Укрдім" в охоплений перевіркою період; відсутність документів на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за результатом господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Ербек" у зв'язку з розбіжностями в первинних документах назв збудованого об'єкту (вілла «Фуджія»/»Фуксія»); невірне визначення доходу від операцій з продажу об'єкта основних засобів (вілли "Кипарис") в 2-4 кв. 2011 р.; завищення суми витрат операційної діяльності за рахунок невірного визначення амортизаційних відрахувань; завищення витрат на поліпшення основних засобів за результатами здійснення господарської діяльності з ВАТ "Кримгідроспецбуд".

При цьому, податкова інспекція в акті зауважує, що згідно податкових декларацій з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень 2011 р. встановлено неправомірне завищення сум, що підлягають зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, а також згідно декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011 р. встановлено завищення показників від'ємного значення попереднього періоду.

За результатом проведеної перевірки ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС 25.01.2013 р. були виписані податкові повідомлення-рішення:

- №0000242301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 91337 грн., у тому числі 90159 грн. - за основним платежем та 1178 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000252301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2011 р. в сумі 833525 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

- №0000262301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1535833 грн., у тому числі 1347167 грн. - за основним платежем та 188666 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи прийняту судом заяву позивача про зменшення позовних вимог, предметом спору у цій справі є правомірність винесення Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим ДПС податкового повідомлення-рішення № 0000242301 від 25.01.2013 р. - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 88 196 грн. (у тому числі 87018 грн. основного платежу та 1178 грн. штрафних (фінансових) санкцій), а також податкових повідомлень-рішень №0000252301 та № 0000262301 від 25.01.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. між ТОВ "Міндальна роща" та КП "Альянс" було укладено ряд договорів:

1. Договір № 35 від 04.01.2011 р., предметом якого є розробка питомих норм споживання паливно-енергетичних ресурсів для ТОВ "Міндальна роща" з узгодженням в інспекції "Енергозбереження" АР Крим.

Вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 15 639,53 грн., у т.ч. ПДВ 2606,59 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за договором здійснюється наступним шляхом: 50% передоплата від вартості робіт, остаточний розрахунок після завершення робіт на підставі акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів.

Підрядник (КП "Альянс") виконує роботи, передбачені розділом 1 договору протягом одного місяця з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок Підрядника, з правом дострокового виконання робіт (п. 4.1 договору).

2. Договір № 309 від 30.03.2011 р., предметом якого є проведення режимно-налагоджувальних і эколого-теплотехничних налагоджувальних робіт котлів "Vitoplex 100 SX1" у кількості 3 шт. в котельній ТОВ "Міндальна роща" відповідно до всіх технічних та екологічних вимог, що діють на території України.

Вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 29504,78 грн., у т.ч. ПДВ - 4917,46 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за договором здійснюється наступним шляхом: 50% передоплата від вартості робіт, остаточний розрахунок після завершення робіт на підставі акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів.

Підрядник (КП "Альянс") виконує роботи, передбачені розділом 1 договору протягом одного місяця з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок Підрядника, з правом дострокового виконання робіт та на підставі графіку виконання робіт (п. 4.1 договору).

3. Договір № 955 від 10.08.2011 р., предметом якого є виконання робіт з ремонту та відновленню працездатності системи автоматичної пожежної сигналізації на об'єкті: Курортно-рекреаційний комплекс "Міндальна роща" (блоки А, В, З, D, Е) м. Алушта.

Вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 3808,00 грн., у т.ч. ПДВ - 634,67 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за договором здійснюється замовником (ТОВ "Міндальна роща") протягом п'яти банківських днів з дня підписання договору.

П. 3.1 договору передбачено, що виконання робіт відбувається з моменту отримання оплати, протягом 10 робочих днів.

4. Договір № 956 від 10.08.2011 р., предметом якого є виконання робіт з ремонту і відновленню працездатності слабкострумових систем на об'єкті: вілла "Жасмин", ТОВ "Міндальна роща", вул. Алея Декабристів, 5.

Вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 1188,00 грн., у т.ч. ПДВ - 198,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за договором здійснюється замовником (ТОВ "Міндальна роща") протягом п'яти банківських днів з дня підписання договору.

П. 3.1 договору передбачено, що виконання робіт відбувається з моменту отримання оплати, протягом 10 робочих днів.

5. Договір № 15 від 16.01.2012 р., предметом якого є виконання робіт з модернізації системи контролю доступом у блоці "D", входу до адміністративних приміщень, на об'єкті: Курортно-рекреаційний комплекс "Міндальна роща", вул. Алея Декабристів, 5.

Вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 2303,52 грн., у т.ч. ПДВ - 383,92 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за договором здійснюється замовником (ТОВ "Міндальна роща") протягом п'яти банківських днів з дня підписання договору.

П. 3.1 договору передбачено, що виконання робіт відбувається з моменту отримання оплати, протягом 10 робочих днів.

6. Договір № 494 на технічне обслуговування систем автоматичної пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу на об'єкті - Курортно-рекреаційному комплексі "Міндальна роща" (блоки А, В, З, D, Е) від 30.04.2010 р., предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування систем автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожежу на об'єкті: Курортно-рекреаційний комплекс "Міндальна роща" (блоки А, В, З, D, Е) м. Алушта.

Вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 11069,70 грн., у т.ч. ПДВ - 1844,95 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за договором здійснюється щоквартально на підставі акта виконаних робіт, протоколу узгодження договореної вартості та рахунку. Розрахунки здійснюються платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок виконавця (КП "Альянс") не пізніше 10-го числа останнього місяця поточного кварталу.

7. Договір №818 на технічне обслуговування систем автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожежу на об'єкті - вілла "Жасмин", ТОВ "Міндальна роща" від 30.06.2010 р., предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування систем автоматичної пожежної сигналізації і сповіщення про пожежу на об'єкті: вілла "Жасмин" ТОВ "Міндальна роща", вул. Алея Декабристів, 5, м. Алушта.

Вартість робіт, згідно з п. 2.1 договору, складає 4320,00 грн., у т.ч. ПДВ - 720,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за договором здійснюється щоквартально на підставі акта виконаних робіт, протоколу узгодження договореної вартості та рахунку. Розрахунки здійснюються платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок виконавця (КП "Альянс") не пізніше 10-го числа останнього місяця поточного кварталу.

На виконання умов вищенаведених договорів контрагентом позивача - КП "Альянс" були виконані підрядні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

За фактом настання першої з подій (отримання коштів за підрядні роботи та надані послуги чи отримання останніх) КП "Альянс" були виписані податкові накладні на суму 71394,23 грн., у тому числі суму без ПДВ - 59495,22 грн., ПДВ - 11899,04 грн., які були отримані позивачем згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

Сума ПДВ за вищенаведеними накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту січня, квітня, травня, серпня, вересня, грудня 2011 р., а також лютого 2012 р., про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за ці звітні періоди. Крім того, вартість підрядних робіт та наданих послуг у сумі 59495 грн., отриманих від КП "Альянс", була віднесена позивачем до складу валових витрат 1,2,3,4 кв. 2011 р. та 1, 2, 3 кв. 2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Міндальна роща" (замовник) та ТОВ "Ербек" (підрядник) укладено контракт №6 на генеральні підрядні роботи по капітальному будівництву третьої черги курортно-рекреаційного комплексу "Міндальна роща" - Вілли від 01.12.2004 р., згідно умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання в межах вартості контракту, у встановлені строки, на свій ризик, власними та залученими силами виконати роботи з будівництва третьої черги Курортно-рекреаційного комплексу "Міндальна роща" - Вілли, по вул. Алея Декабристів, 5, м. Алушта, вказаному в додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно встановленого п. 1.1 переліку об'єктів, що входять до третьої черги будівництва Курортно-рекреаційного комплексу "Міндальна роща" до останнього належать вілли: "Сардинія", "Фуджия", "Жасмін", "Камелія" та "Кипарис".

Динамічна договірна ціна будівельних робіт по кожному окремому об'єкту встановлена в додатку №1, який є невід'ємною частиною контракту (п. 2.1 Контракту).

Відповідно до п. 3.1 контракту підрядник зобов'язується виконати роботи в вищенаведені строки за умови безперервного авансування та фінансування з боку замовника згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною даного контракту: початок робіт 01.12.2004 р., завершення робіт - 31.05.2006 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Ербек" (підрядник) було укладено ряд додаткових угод до контракту № 6 від 01 грудня 2004 р.: від 20.12.2009 р., від 01.12.2010 р., від 12.12.2011 р. Зокрема, угодою від 20.12.2009 р. було передбачено, що у зв'язку з різночитанням в назві і написанні об'єкту будівництва черги Курортно-рекреаційний комплекс "Міндальна роща" - вілли "Фуджия" - "Фуксія" за адресою: вул. Алея Декабристів, 5, м. Алушта, вважати правильними і рівнозначними назвами цього об'єкту : вілла "Фуджия" і вілла "Фуксія".

На виконання умов вищенаведеного контракту ТОВ "Ербек" були виписані податкові накладні на суму 12729311 грн., у тому числі ПДВ - 2121551 грн., які були отримані позивачем згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

Сума ПДВ за вищенаведеними накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня та вересня 2011 р., про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за ці звітні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Міндальна роща" (покупець) та ТОВ "Укрдрім" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 103А від 02.03.2011 р., згідно умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує товар, перелік якого, ціна і якість обумовлені в накладній, специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Сума договору, відповідно до п. 1.2, орієнтовно складає 975,60грн. в т.ч. ПДВ.

У березні 2011 р., на виконання умов договору позивачу було поставлено товар (замки мебельні) на суму 975,60 грн., у тому числі ПДВ 162,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 50 від 03.03.2011 р.

Сума ПДВ у розмірі 163 грн. згідно виписаної ТОВ "Укрдрім" податкової накладної, була включена позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 р., про що свідчить Додаток 5 до податкової декларацій з ПДВ за цей звітний період.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які визначені в п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

З 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України обумовлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Ербек", КП "Альянс" та ТОВ "Укрдрім" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який підлягав застосуванню до 01.04.2011 р., валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

При цьому, суд критично ставиться до висновків податкової інспекції, викладених в акті перевірки від 09.01.2012 року № 30/23/31395454 щодо неправомірного формування податкового кредиту в сумі 2121551 грн. за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Ербек". Підставою для вказаного висновку стало посилання податкової інспекції на ненадання до перевірки належним чином завірених копій дозвільних документів на проведення будівельних робіт вілли "Фуксія", з чим суд не може погодитися, оскільки як матеріалами справи так й висновком проведеного експертного дослідження встановлено правомірне виникнення об'єкту оподаткування - надання послуг (підрядних робіт) з будівництва вілли "Фуджия" за контрактом № 6 від 01.12.2004 р. Крім того, всі первинні документи, досліджені під час розгляду справи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства; податкові накладні, зокрема, також містять всі необхідні реквізити, визначені законодавством в якості обов'язкових.

При цьому, зазначення в деяких первинних документах різної назви об'єкта будівництва третьої черги Курортно-рекреаційного комплексу "Міндальна роща" виникло у зв'язку з різночитанням в назві і написанні цього об'єкту - вілла "Фуджия" і вілла "Фуксія", що, в свою чергу, дозволяє ідентифікувати об'єкт будівництва та не може бути підставою для визнання неправомірно сформованим податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ "Ербек". Так, в Додатковій угоді до контракту №6 від 01 грудня 2004 року на генеральні підрядні роботи з капітального будівництва курортно-рекреаційного комплексу «Міндальна роща» від 20.12.2009 р. (т. 1, а. с. 89) передбачено, що у зв'язку з різночитанням в назві і написанні об'єкту будівництва черги КРК «Міндальна роща» - вілли «Фуджия» - «Фуксія» за адресою: вул. Алея Декабристів, 5, м. Алушта, вважати правильними і рівнозначними назвами цього об'єкту: вілла «Фуджия» і вілла «Фуксія».

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з КП "Альянс" та ТОВ "Укрдрім", непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виконання КП "Альянс" покладених на нього зобов'язань з підрядних робіт за вищенаведеними договорами, що підтверджується актами прийняття виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3), вказує на правомірність формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як один з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Відповідаючи на поставлені судом питання, експерт у висновку судової економічної експертизи № 19 від 15.08.2013 р. зазначив:

- наданими на дослідження первинними бухгалтерськими і податковими документами ТОВ "Міндальна роща" висновки Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим по акту перевірки від 09.01.2012г. №30/23/31395454 про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати(рядок 27) на 1347167 грн. за період 2011 р. - 9 мес. 2012 року не підтверджується;

- наданими на дослідження первинними бухгалтерськими і податковими документами ТОВ "Міндальна роща" висновки Державної податкової інспекції в м. Алушта АР Крим по акту перевірки від 09.01.2012г. №30/23/31395454 про заниження суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню і зменшення податкових зобов'язань по ПДВ наступних податкових періодів на 833525 грн. за період 2011 - 9 міс. 2012 року не підтверджується;

- наданими на дослідження документами бухгалтерського і податкового обліку ТОВ "Міндальна роща" за період 2011 - 9 місяців 2012 року донарахування податку на прибуток підтверджується у сумі 3141 грн. за 2-4 кв. 2011 року.

Отже, викладені судом обставини підтверджені також висновком судової економічної експертизи, під час якої досліджувався зміст господарських операцій, рух активів тощо, та свідчать про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті від 09.01.2012 року № 30/23/31395454.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з КП "Альянс" та ТОВ "Укрдрім", їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня, грудня 2011 р. та лютого 2012 р. у розмірі 2133614 грн., про завищення суми від'ємного значення ПДВ лютого, березня, квітня та травня 2012 р. у розмірі 833525 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Отже, враховуючи, що завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 833 325 грн. та заниження ПДВ до сплати у сумі 1 347 167 грн. ТОВ "Міндальна роща" за період 2011 р. - 9 мес. 2012 р. під час судового розгляду та експертного дослідження документами не підтвердилося, суд доходить висновку, що розбіжність з даними акта - 2180692 грн. (1347167 + 833525) у бік зменшення утворилися: за рахунок визнання податковою інспекцією протиправним віднесення 2133614 грн. до податкового кредиту та за рахунок допущення арифметичних помилок в акті перевірки при перенесенні рядків у деклараціях (у сумі 47078 грн.), що, в свою чергу підтверджується висновком судової економічної експертизи № 19 від 15.08.2013 р.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами КП "Альянс" та ТОВ "Укрдрім" останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року N 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Стосовно висновку податкової інспекції щодо заниження доходів від реалізації нежитлової будівлі - вілли "Кипарис" у зв'язку з завищенням її балансової вартості у сумі 130551 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Міндальна роща" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 21.12.2010 р. № 2069, згідно умов якого ТОВ "Міндальна роща" продало, а ОСОБА_4 купив нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З п. 1.2 договору вбачається, що нежитлова будівля належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.01.2008 року виконавчим комітетом Алуштинської міської ради на підставі його рішення від 18.01.2008 року № 19, зареєстрованого Кримським республіканським підприємством "Сімферопольське міжміське БРТІ" 06.02.2008 р., номер запису 315 в книзі ЗП; реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22029759.

Відповідно до п. 2.1 договору за погодженням сторін вказану нежитлову будівлю продано за 3750000 грн., в т.ч. ПДВ 625000 грн.

За погодженням сторін, оплата здійснюється шляхом перерахування грошів покупцем на поточний рахунок продавця наступним чином:

- до 31.12.2010 року - 300000 грн.

- до 01.02.2011року - 3450000 грн.

ТОВ "Міндальна роща" та ОСОБА_4 уклали договір про внесення змін 04.02.2011 р., згідно якого пункт 2.1 Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 21.12.2010 р. № 2069 викладено у наступній редакції: " 2.1. За погодженням сторін вказану в цьому Договорі нежитлову будівлю продано за 3750000 грн., в т.ч. ПДВ 625000 грн.

За погодженням сторін, оплата здійснюється шляхом перерахунку грошів Покупцем на поточний рахунок Продавця наступним чином: - до 31.12.2010 року - 300 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.02.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.03.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.04.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.05.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.06.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.07.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.08.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.09.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.10.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.11.2011 року - 315 000грн., у т.ч. ПДВ; - до 10.12.2011 року - 300 000грн., у т.ч. ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (забудовник) та виконавчим комітетом Алуштинскої міської Ради (виконком) укладено договір № 15/09 про пайову участь в розвитку інженерно-технічної і соціальної інфраструктури м. Алушти від 11.10.2007 р., предметом якого є пайова участь забудовника в розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Алушта у зв'язку з використанням інженерно-транспортної інфраструктури і права реалізації свого проекту будівництва (реконструкції) третьої черги курортно-рекреаційного комплексу ТОВ "Міндальна роща" - Вілла "Кипарис" по вул. Алея Декабристів, буд. 5, м. Алушта.

Відповідно до п. 1.2 договору сума пайової участі встановлюється відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-111, Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 р. № 40, рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської Ради № 71 від 09.02.2007 р. "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Алушти".

Сума пайової участі в грошовому еквіваленті (гривнях), згідно з пп. 1.3.1 п. 1.3 договору, складає 1312000 грн.

Відповідно до додаткової угоди до договору №15/09 від 11.10.2007 р. суму пайової участі в грошовому еквіваленті (гривнях) змінено на 656000 грн.

Вказаний платіж на розвиток інфраструктури міста було віднесено ТОВ "Міндальна роща" до складу балансової вартості вілли "Кипарис", що на думку суду є правомірним, з огляду на таке.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. N 1699 (далі - Закон N 1699 в редакції, чинній на момент будівництва) будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

При цьому державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування (стаття 20 Закону N 1699).

Згідно із статтею 22 Закону N 1699 місцевими правилами забудови, які розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим, встановлюється порядок вирішення питань розташування, надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування, надання дозволу на виконання будівельних робіт.

Статтею 24 Закону N 1699 визначено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Такий дозвіл дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 27 Закону N 1699).

Таким чином, якщо відповідно до місцевих правил забудови отримання дозволу на будівництво передбачає сплату забудовником пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (згідно із відповідним рішенням сільської, селищної чи міської ради), така сплата є необхідною умовою для будівництва.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон в редакції, чинній на момент будівництва) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону встановлено, що у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

З моменту набрання чинності Податковим кодексом України порядок визначення доходів та їх склад встановлено ст. 135 ПК України.

Так, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як вбачається з визначення, наведеного в пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 146.6 ст. 146 ПК України у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних засобів платником податку для власних виробничих потреб вартість об'єкта основних засобів, яка амортизується, збільшується на суму всіх виробничих витрат, здійснених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних засобів, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі якщо платник податку зареєстрований платником податку на додану вартість, незалежно від джерел фінансування.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що витрати платника, пов'язані із сплатою пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, обов'язковість якої передбачено місцевими правилами забудови і відповідно Законом N 1699, належать до витрат, пов'язаних із створенням цих об'єктів та господарською діяльністю платника, у зв'язку з чим, позивачем правомірно збільшено балансову вартість вілли "Кипарис" на суму 130551 грн.

У зв'язку з цим неправомірним також є висновок про завищення ТОВ "Міндальна роща" суми витрат операційної діяльності за рахунок невірного визначення амортизаційних відрахувань у загальній сумі 60191 грн., оскільки в основу такого висновку, в свою чергу, податковою інспекцією було покладено твердження щодо заниження позивачем доходів від реалізації нежитлової будівлі - вілли "Кипарис" на суму 130551 грн., яке було спростовано судом та висновком проведеної судової економічної експертизи.

Стосовно висновку податкового органу про завищення позивачем загальновиробничих витрат в сумі 130052 грн. за 2-4 кв. 2011 р. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та Будівельно-монтажним управлінням № 626 ВАТ "Кримгідроспецстрой" (підрядник) укладено договір будівельного підряду № 12 від 01.06.2011 р., предметом якого є виробництво будівельних робіт на об'єкті, а саме: ремонт холодних мереж водопостачання КРК "Міндальна роща".

Орієнтовна вартість будівельних робіт, відповідно до п. 3.1 договору, встановлюється в сумі 135544,88 грн., в т.ч. ПДВ.

Вказані роботи були виконані підрядником у повному обсязі, про що свідчать акти приймання виконаних робіт, які, серед іншого, були досліджені під час призначеного у справі експертного дослідження.

Відповідно до п. 146.11 ст. 146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Бухгалтерський облік витрат, пов'язаний з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів, врегульований п.14 і п.15П(С) БО 7 "Основних засобів" і розділом шостим Методичних рекомендацій у бухгалтерському обліку основних засобів, затвердженим наказом МФУ від 30.09.2003 р. № 561.

Розділ і відображення у бухгалтерському обліку витрат на поліпшення ремонту основних засобів згідно П(С) БО 7 здійснюється по наступних напрямах:

а) витрати пов'язані з поліпшення об'єкту;

б) витрати здійснювані для підтримки об'єкту в робочому стані;

Згідно з п.15 П(С) БО 7 таких витрат включаються до складу витрат звітного періоду.

У бухгалтерському обліку витрати на ремонт відображаються в дебеті рахунку 23 "Виробництво", або рахунку 8 класу "Витрати по елементах" і 9 класу "Витрати діяльності", а в податковому обліку згідно Кодексу можуть відноситься до складу загальновиробничих витрат(п. 138.10.1 ПК), адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством (п. 138.10.2 ПК), до складу витрат на збут(п. 138.10.3 ПК).

Згідно п.1.1 ДСТУ 2860-94 "Надійність техніки. Терміни і визначення" дія його поширюються на технічні системи, програмні забезпечення, споруди, машини, апаратура або окремі її частини, увесь спектр видів основних засобів.

Згідно ДСТУ ремонтом вважається комплекс операцій по відновленню справності або працездатності і відновлення ресурсу об'єкту або його складових. Під технічним обслуговуванням мається на увазі комплекс операцій або операцію по підтримку справності або працездатності об'єкту при використанні за призначенням, простою, при зберіганні і транспортування.

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, які передбачають систематичні і своєчасна підтримка експлуатаційних якостей і попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного устаткування.

Комплекс ремонтно-будівельних робіт, які передбачають заміну, оновлення і модернізацію конструкцій і устаткування споруд у зв'язку з їх фізичним зносом і руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, і поліпшення планування споруд без зміни будівельних габаритів об'єкту, відносно капітального ремонту.

Аналізуючи в сукупності вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що виконаний підрядником ремонт зовнішніх мереж холодного водопостачання КРК "Міндальна роща" на загальну суму без ПДВ - 130052 грн. є поточними витратами на поліпшення основних засобів, а отже вести мову про завищення позивачем суми витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування в загальній сумі 130052 грн. за 2-4 кв. 2011 р. - неможливо, що в свою чергу також підтверджується висновком судової економічної експертизи № 19 від 15.08.2013 р.

Крім того, зазначаючи в акті перевірки від 09.01.2012 року № 30/23/31395454 про завищення позивачем показників від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду за 1 кв. 2011 р. у сумі 19494 грн., податковою інспекцією суть правопорушення розкрита не була. В той же час вказане твердження спростовується висновком проведеного у справі експертного дослідження.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, винесені Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим ДПС податкові повідомлення-рішення №0000252301 та № 0000262301 від 25.01.2013 р. підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 25.01.2013 р. підлягає скасуванню - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 88196 грн. (у тому числі 87018 грн. основного платежу та 1178 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Саме така правова позиція викладена в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11 Вищого адміністративного суду України.

Положеннями ч. 1 ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості проведення судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативною вартістю експертогодини 73,55 грн. і витрачено на її проведення 367,09 годин, всього вартість експертного дослідження складає 27000,00 грн.

За таких обставин, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 29294,00 грн. (27000 грн. + 2294 грн.) підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні 21.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 28.10.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242301 від 25.01.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим ДПС, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства в розмірі 88 196 грн. (у тому числі 87018 грн. основного платежу та 1178 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000252301 від 25.01.2013 р. та №0000262301 від 25.01.2013 р., винесені Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим ДПС.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міндальна роща" (98500, АР Крим, м. Алушта, алея Декабристів, 5, ідентифікаційний код 31395454) судові витрати в розмірі 29294,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири гривні) шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим (98516, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 22А)

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України обов'язок стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.