Рішення

від 06.11.2013 по справі 905/6536/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2013 Справа № 905/6536/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Михайловій Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвітло-Луганськ», м. Луганськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ Донецької області

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 8411,06 грн., 3 % річних - 279,98грн., пені - 632,56грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросвітло-Луганськ», м. Луганськ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 8411,06грн., 3 % річних - 279,98 грн., пені - 632,56грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № 426 від 03.07.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано у копіях: лист № 1267 від 30.05.2012р.; видаткову накладну № 426 від 03.07.2012р.; рахунок № 328 від 20.06.2012р.; розрахунок суми боргу; правоустановчі документи.

На виконання вимог ухвали суду позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: докази відправки акту звірки відповідачу правоустановчі документи; довідка № 98 від 19.09.2013р.; заява б/н від 25.09.2013р. про виправлення технічної помилки та розгляд справи без участі представника позивача; пояснення б/н від 25.09.2013р.; акт звірки взаєморозрахунків; письмові пояснення б/н б/д.

03.10.2013р. від відповідача надійшла заява № 36/2 від 03.0.2013р., у якій останній позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 8411,06 грн., 3 % річних - 279,98грн., пені - 497,75грн. визнав у повному обсягу, однак заперечив проти стягнення з нього судового збору, у зв'язку з тим, що у платіжному дорученні № 90 від 06.09.2013р. у призначенні платежу зазначено «судовий збір за позовом Агафонова О.Б., Донецький апеляційний господарський суд, код ЄДРПОУ 26020508», та містить відмітку про зарахування судового збору за реквізитами Донецького апеляційного господарського суду на рахунок №31218206782006, а тому, на думку відповідача, таке платіжне доручення не могло бути належним доказом понесених позивачем судових витрат за розглядуваним позовом.

На вимогу суду позивачем був направлений запит до Державної казначейської служби України у Донецькій області про підтвердження надходження коштів на поточний рахунок отримувача за платіжним дорученням № 90 від 06.09.2013р.

22.10.2013р. до канцелярії суду надійшла відповідь Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області № 06.1-08/965-11245 від 16.10.2013р. на запит позивача про зарахування коштів до державного бюджету, зі змісту якої не вбачається, що судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення № 90 від 06.09.2013р. на суму 1720,50грн. поступив на рахунок господарського суду Донецької області, у зв'язку з чим позивачем було додатково сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням № 144 від 11.10.2013р. а також надано заяву про повернення судового збору б/н від 11.10.2013р.

14.10.2013р. через канцелярію суду була надана заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 02.10.2013р., у якій останній збільшив розмір заявленої до стягнення пені з 497,75грн. до 632,56грн., з доказами її відправлення на адресу відповідача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с. 105).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено договір поставки товарів у спрощений спосіб, шляхом направлення відповідачу листа № 1267.

Пунктом 5 даного договірного листа сторони визначили строк оплати поставленого товару: протягом 28 календарних днів з моменту поставки. З часу підписання даного договірного листа ціна на товар не підлягає збільшенню. Відповідно до п. 6 строк поставки товару складає 30 календарних днів від дати підписання договірного листа.

Поставка та приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок прийняття продукції ПТН та ТНП за кількістю та якістю П-6, П-7 (п. 7 листа).

Відповідно до п. 9 даний лист вважається договірним.

Лист № 1267 від 30.05.2012р. підписаний представниками обох сторін та скріплений печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання договірного листа № 1267 від 30.05.2012р. позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: світильник аварійний Delux Rel-228 2*w (6V4Ah) у кількості 28 штук, світильник настільний Тернопіль НББ 20У-100-042 круг білий б/г у кількості 30 штук, світильник НСО 17-150 ШАР у кількості 44 штуки, на загальну суму 8 411,06 грн., що підтверджується видатковою накладною № 426 від 03.07.2012р. та рахунком на оплату № 328 від 20.06.2012р.

Видаткова накладна № 426 від 03.07.2012р. була отримана відповідачем 03.07.2012р.

З огляду не виконання зобов'язання зі сплати боргу за поставлений товар, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 8 429,06 грн., 3 % річних - 279,98 грн., пеню - 497,75 грн.

Заявою б/н від 02.10.2013р. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені.

За змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви б/н від 02.10.2013р., а саме: про стягнення суми основного боргу у розмірі 8411,06 грн., 3 % річних - 279,98грн., пені - 632,56грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 72) на вчинення такої процесуальної дії особою;

По-третє, оскільки учасниками спірних правовідносин є лише позивач та відповідач, остільки визнання позовних вимог як таке не має безпосередніх негативних наслідків для прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до договірного листа № 1267 від 30.05.2012р. та видаткової накладної № 426 від 03.07.2012р. у розмірі 8 411,06 грн., а також 3% річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами , факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист № 1267 від 30.05.2012р., в якому визначено предмет поставки, кількість, ціна та загальна сума поставки.

За правовою природою виставлений рахунок-фактура лист № 1267 від 30.05.2012р. - є пропозицією укласти договір, яка в установлені строки не була відкликана оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (у даному випадку прийняття товару), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

При цьому, в подальшому відповідач не скоїв дії, направлені на відкликання своєї згоди на прийняття пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 642 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відбулось укладення договору поставки у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що видаткова накладна № 426 від 03.07.2012р. була отримана та підписана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось, визнано у заяві № 36/2 від 03.0.2013р.

Поставка та приймання товару здійснюється відповідно до положень Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості» № П-6 та Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості» № П-7.

Відповідно по п.п. 12, 14 Інструкцій П-6, П-7 приймання продукції по кількості та якості виробляється по транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача); приймання продукції по якості й комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчує якість і комплектність поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація й т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8411,06грн.

Стосовно нарахованих пені та 3% річних то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договірного листа № 1267 від 30.05.2012р. сторони встановили кінцевий строк оплати товару - 28 календарних днів з моменту поставки (п. 5 листа). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу 01.08.2012р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 632,56грн. пені та 279,98грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог у розмірі.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача 279,70 грн. - 3 % річних, 631,11 грн. - пені.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене та приписи ст. 49 ГПК України, за наслідками розгляду справи господарський суд покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 549, 610, 611, 625, 638, 640, 641, 642 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 216-218, 230, 264-268 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвітло-Луганськ», м. Луганськ, до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 8411,06грн., 3 % річних - 279,98 грн., пені - 632,56грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» (85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Тельмана, 2, ідентифікаційний код 00191856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвітло-Луганськ» (91031, м. Луганськ, вул. Войкова, 115, ідентифікаційний код 34642270) 8 411,06грн. суми основного боргу, 279,70 грн. - 3 % річних, 631,11 грн. - пені, 1720,16 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 20915/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу