Постанова

від 24.10.2013 по справі 821/2454/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 821/2454/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Івлевій В.О., за участю представника позивача Сергет Ю.В., представника відповідача Табакар В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно оздоровчій комплекс яхт-клуб "Лілея" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про скасування рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно оздоровчий комплекс яхт-клуб «Лілея» (далі-позивач, ТОВ «Спортивно оздоровчий комплекс яхт-клуб «Лілея») звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області (далі-Відповідач, або ІДАБК у Херсонській області) про скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій, оформленого постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 13.06.2013 року №83.

Позивач звертаючись з адміністративним позовом просить скасувати постанову №83 від 13.06.2013 року винесену Відповідачем. При цьому вважає дану постанову протиправною, оскільки вона суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права визначені Конституцією України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. При цьому, обґрунтовуючи вимоги пояснив, що рішення Відповідача суперечить ст.316, ст.328, ст.331 ЦК України, Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», ст.39 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності», Постанові КМ України №461 від 13.04.2011року. Отже, вважає, що постанова №83 від 3.06.2013 року підлягає скасуванню.

Відповідач надав заперечення згідно яких не погоджувався з позовними вимогами і просив відмовити в задоволенні, вказуючи, що постанова №83 від 13.06.2013 року винесена законно і обґрунтовано, на підставі матеріалів проведеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно оздоровчий комплекс яхт-клуб «Лілея».

Розглянувши подані документи, врахувавши позицію представника позивача, представника відповідача, адміністративний позов та документи покладені в його основу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: 13.06.2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області складено Постанову №83 про накладення штрафу за правопорушення позивачем у сфері містобудівної діяльності, а саме ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Постанови КМ України від 13.04.2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» в частині експлуатації об'єкта без його введення в експлуатацію.

Отже, предметом дослідження є правомірність дій відповідача щодо винесення Постанови №83 від13.06.2013 року. З огляду на виниклий адміністративно-правовий спір, суд звертає увагу на підставі чого прийнято оскаржувану постанову, а саме документи і матеріали, які зазначені: акт перевірки ТОВ «Спортивно оздоровчий комплекс яхт-клуб «Лілея» від 29.05.2013 року, протокол 121 від 29.05.2013 року, матеріали фото фіксації, технічна документація, матеріали попередньої перевірки, лист керівника.

В акті від 29.05.2013 року перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил мається запис, що ТОВ «Спортивно оздоровчий комплекс яхт-клуб «Лілея» здійснює діяльність без введення в експлуатацію, що є порушенням ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При цьому судом встановлено, що за адресою: м. Херсон Придніпровський спуск, 1 перебуває цілісний майновий комплекс, власником якого є позивач. Відтак з акту від 29.05.2013 року не можливо дійти до висновку в чому саме полягає експлуатація і якої з частин даного комплексу.

Крім того з огляду на надану в судовому засіданні фото-таблицю на 4 аркушах з якої також не можливо дійти до висновку в чому саме полягає експлуатація і якої з частин даного комплексу.

З огляду на посилання позивача щодо відсутності потреби введення об'єкту в експлуатацію, оскільки право власності на цілісний майновий комплекс розташований за адресою: м. Херсон Придніпровський спуск,1, набуто відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 04.09.2009 року у справі №12/76-ПН-09, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З огляду на становлення та виникнення права власності позивача на цілісний майновий комплекс розташований за адресою: м. Херсон Придніпровський спуск,1, суд враховує, що 07 серпня 2009 року зареєстроване Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб «Лілея», засновниками якого виступили ПП Вуддом» з 96% статутного фонду та TOB «Фасфа» з 4% статутного фонду. При цьому, згідно з 6.8. Статуту новоствореного підприємства внеском ПП «Вуддом» був визначений цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Херсон, Придніпровський спуск, 1. Зазначене майно було передано новоствореному підприємству 06.08.2009 року на підставі відповідного акту прийому-передачі.

Згідно ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права має право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

У відповідності з рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.09.2009 року у справі № 12/76-ПН-09 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб «Лілея» (73000, м. Херсон Придніпровський спуск, 1, код ЄДРПОУ 36580404) визнано право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Херсон, Придніпровський спуск, 1.

При цьому суд враховує, що цілісний майновий комплекс, який розташований за пресою: м. Херсон, Придніпровський спуск, 1 збудовано у 2006 році, право власність на нього виникло на підставі рішення суду і вже неодноразово, у тому числі і по нотаріальним діям, переходило від однієї особи до іншої.

З огляду на таке, з урахуванням ст.376 ЦК України, слід прийти до висновку, що якщо право власності виникло у спеціальному порядку, а в даному випадку це рішення суду, то єдиним можливим документом, що підтверджує дане право на нерухоме майно, є рішення суду. За даним рішенням відбулась державна реєстрація права власності на майновий комплекс.

При цьому суд враховує, що на час набуття права власності 2009 рік законодавством діючим на той час не визначено обов'язковість документів, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації.

Крім того, судом з'ясовано, що відповідачем ні в акті від 29.05.2013 року складеному працівником ІДАБК у Херсонській області належним чином не зафіксовано експлуатацію об'єкту, не встановлено у якому стані перебуває об'єкт: завершеному будівництві, чи відбуваються будівельні роботи, реконструкція тощо.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Відповідачем не надано жодного належного, допустимого доказу правомірності своїх дій, щодо оскаржуваного рішення. Як і не доведено законність своїх дій.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно оздоровчій комплекс яхт-клуб «Лілея» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про скасування постанови №83 від 13.06.2013 року про накладення штрафу підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову № 83 від 13 червня 2013 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 жовтня 2013 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 6.1