Постанова

від 08.04.2009 по справі 13/688-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/688-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06 квітня 2009 р.                                                                               Справа №13/688-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий-судя - Могилєвкін Ю.О. судді - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі – Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Солдаткін С.В.

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача -Тимошенко С.А.

розглянувши   апеляційну  скаргу  2-го   відповідача   вх.   №   666С/3-7   на рішення господарського суду Сумської області від 03.03.09 р. по справі № 13/688-08

за позовом - ТОВ "Сумиагроцукор" в особі ліквідатора Солдаткіна Сергія В*ячеславовича, м. Суми

до - 1) ТОВ "Пік", м. Дніпропетровськ

       2) ТОВ "Хустянське", с. Хустянка

про визнання правочину та господарських зобов'язань недійсними, -

                                                             встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд: 1) визнати недійсним з моменту укладення договір № 153 про відступлення права вимоги від 27.12.2006 року на суму 259870 грн. 79 коп., що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор», товариством з обмеженою відповідальністю «ПІК»та товариством з обмеженою відповідальністю «Хустянське»; 2) визнати недійсними господарські зобов'язання, які виникли по договору № 153 про відступлення права вимоги від 27.12.2006 року на суму 259870 грн. 79 коп., що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор», товариством з обмеженою відповідальністю «ПІК»та товариством з обмеженою відповідальністю «Хустянське».

    Рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2009 р. по справі № 13/688-08 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволений. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 153 про відступлення права вимоги від 27.12.2006 року на     суму 259870 грн. 79 коп., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор» (40003, м. Суми, вул. Привокзальна, 25, код 32778725), товариством з обмеженою відповідальністю «ПІК» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 5, кв.1, код 32241633) та товариством з обмеженою   відповідальністю «Хустянське» (41746, Сумська область, Буринський район, с. Хустянка, код 30880509). Визнано недійсними господарські зобов'язання, які виникли за договором № 153 про відступлення права вимоги від 27.12.2006 року на суму  259870 грн. 79  коп., укладений  між товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор» (40003, м.Суми, вул. Привокзальна, 25, код 32778725), товариством з обмеженою відповідальністю «ПІК» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 5, кв.1, код 32241633) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хустянське» (41746, Сумська область, Буринський район, с. Хустянка, код 30880509). Стягнуто з товариства з   обмеженою відповідальністю «ПІК» (49044,   м.Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 5, кв.1, код 32241633) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор» (40003,  м.Суми, вул. Привокзальна, 25, код 32778725) 42 грн. 50 коп. держаного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю  «Хустянське»(41746, Сумська  область,  Буринський  район,  с.   Хустянка,   код  30880509)  на  користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор» (40003, м.Суми, вул. Привокзальна, 25, код 32778725) 42 грн. 50 коп. держаного мита та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що договір № 153 про відступлення прав вимоги від 27.12.2006 року, укладений з порушенням норм чинного законодавства, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство позивача - товариства     з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор»і без згоди розпорядника майна боржника на укладення договору про відступлення права вимоги.

    Ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить  інтересам  держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської     компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

      За таких обставин, суд першої інстанції вважає вимоги позивача    правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Другий відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та     прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, оскільки рішення є необґрунтованим, незаконним у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої   інстанції обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з недоведеністю  висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також у зв'язку з порушенням  та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В своїй апеляційній скарзі другий відповідач зазначає, що судом було порушено ч.1 ст.25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: «Ліквідатор з дня його призначення здійснює такі повноваження:   зокрема, з підстав, передбачених ч. 10 ст.17 цього Закону, подає до Господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника».

Але, ч.10 ст.17 Закону стосується невиконання керуючим санацією договорів повністю або частково (мова в даній частині взагалі не йде про визнання угод недійсними). Проте, ч.11 ст.17 Закону стосується саме повноважень керуючого санацією щодо визнання угод недійсними. Тобто, законодавець помилково вказує на ч.10 ст.17. адже вірним буде застосування ч.11 ст.17 Закону, що підтверджується практикою ВГСУ (постанова від 07.12.2005 року).

Відповідно до ч.11 ст.17 Закону: «Угода боржника,  у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої  кредиторам завдані чи  можуть  бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника».

Як зазначає скаржник, судом неповністю з'ясовано всі обставини справи, що призвело до прийняття протиправного рішення з огляду на нижченаведене.     

Відповідно до ч.11 ст. 17 Закону: «Керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання     договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання договору завдає збитків боржнику;

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

     Також скаржник зазначає, що договір уступки ні в якому разі не завдає збитків боржнику (так як рівноцінне право вимоги виникло до Нового кредитора - Відповідача-1. Договір не є довгостроковим, і не розрахований на одержання позитивних результатів в довгостроковій перспективі і це очевидно. Виконання договору не   створює   і   не створювало умов, що перешкоджають відновленню платоспроможності Боржника (позивача). Ці доводи підтверджуються матеріалами справи. Відповідач-2 належним чином виконав свої зобов'язання,  що  виникли  із  договору,  сплативши  відповідачу-1 грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, оголошення про порушення справи про банкрутство позивача було надруковано в газеті «Голос України» № 11 від 23.01.2007 року. Тобто, укладаючи договір сторони діяли добросовісно, оскільки не знали з незалежних від них причин про факт порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сумиагроцукор»(даний факт встановлено Харківським апеляційним адміністративним судом по справі  №  22-а-5217/2008).

     Як вважає скаржник відповідно до п.15 ст.13 Закону, призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника боржника. Згідно з ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмежень повноважень, щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, окрім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Згідно із ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відступлення права вимоги по оскаржуваному правочину здійснено за відплатним договором., так як передавши право вимоги - ТОВ «Сумиагроцукор»отримало право на оплату від ТОВ «ПІК»у такому - ж розмірі - 259 870,79 гривень.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.12.2006 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор»та відповідачами - товариством з обмеженою відповідальністю    «ПІК»і  товариством з обмеженою відповідальністю «Хустянське»було укладено договір № 153 про відступлення права вимоги.

       Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору первісний кредитор - позивач передає, а перший відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПІК»-новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належать первісному кредитору і стає кредитором боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Хустянське»за договорами, що укладені між первісним кредитором і боржником згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

    Відповідно до п.2.1 зазначеного договору новий кредитор сплачує первісному кредитору суму основного боргу в розмірі 259870 грн.79 коп. шляхом безготівкового перерахування.

   Як свідчать матеріали справи, 22.12.2006 року ухвалою господарського суду Сумської області порушено провадження у справі № 8/603-06 про банкрутство позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор»та введена процедура розпорядження майном боржника.

Тобто, після зазначеної ухвали суду на всі дії товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор»та його повноважних (посадових) осіб розповсюджуються спеціальні норми права, а саме норми передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

       Пунктом 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

       передачі нерухомого  майна  в   оренду,   заставу,   внесення зазначеного  майна  як  внеску  до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

      одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій,  уступки вимоги,  переведення боргу,  а також передачі в довірче управління майна боржника;

      розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

      Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, спірний договір № 153 про відступлення прав вимоги від 27.12.2006 року укладений з порушенням чинного законодавства, а саме після відкриття провадження у справі про банкрутство позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагроцукор»і без згоди розпорядника майна боржника на укладення договору про відступлення права вимоги, тобто неповноважною особою на укладання зазначеної угоди від імені ТОВ «Сумиагроцукор».

       Відповідно до вимог ст.207 Господарського кодексу України:

1. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

2. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

         3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

       На запитання судової колегії, представник скаржника (2-го відповідача) не зміг пояснити апеляційному суду в чому саме суд першої інстанції, застосувавши при розгляді справи вимоги п.13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ст.207 Господарського кодексу України, порушив норми матеріального чи процесуального права.

       За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції    обґрунтовано визнав вимоги позивача правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.  

      На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2009 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись п.13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.207 Господарського кодексу України ст.ст.33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

                                                постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2009 р. по справі         №13/688-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя                                                     Могилєвкін Ю.О.                                                

                       судді                                                      Пушай В.І.

                                                                                       Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 09.04.2009 року.