Рішення

від 21.04.2009 по справі 35/139-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/139-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.04.09р.

Справа № 35/139-09

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія                 "Дніпрообленерго" в особі Криворізького району електричних мереж,

                     с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області      

до                  Відкритого акціонерного товариства "Завод дизельний",                      м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про               стягнення 1 661,96 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача - Сагайдак К.С., юрисконсульт, дов.№414 від 06.10.2008р. від відповідача - Лисих В.М., представник, дов. від 05.08.2008р. 

СУТЬ СПОРУ:

        Позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача борг за спожиту в липні 1998р. та вересні 1999р. електричну енергію – 1 661,96 грн, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 71 від 23.04.1998р.

       Представник позивача підтримав вимоги та просив їх задовольнити.

       Відповідач проти позовних вимог заперечив, вказав, що позивачем порушено строк позовної давності, не проведено досудового врегулювання спору та не направлено копій документів доданих до позовної заяви, у зв'язку з чим він не визнає борг.

      За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено  тільки вступну та резолютивну частину рішення.   

      Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

  Між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"в особі Криворізького району електричних мереж - постачальник (надалі позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Завод дизельний" - абонент (надалі відповідач) було укладено договір №71 від 23.04.1998р. на постачання електричної енергії строком дії до 01.01.1999р. та який відповідно до п. 9.1. договору автоматично продовжується на рік на тих же умовах, якщо сторони за місяць до його закінчення не повідомлять одне одного про його зміну або розірвання. Доказів розірвання договору в спірний період суду не надано.

     Відповідно до умов договору в спірний період липень 1998р. та вересень 1999р. позивач здійснив постачання електроенергії відповідачу у кількості 15 194 кВт/г на суму 1 861,96 грн, що підтверджується актами про відпуск активної електричної енергії від 21.07.1998р. та від 15.09.1999р. Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково в сумі 200,00 грн. Заборгованість становить 1 661,96 грн, доказів сплати якої відповідачем не надано.

       В силу ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України  позивач вправі вимагати захисту свого порушеного права обраним ним способом. Разом з тим, законом встановлений строк (позовна давність), в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Цивільний Кодекс України набрав чинності з  01.01.2004р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України –  Цивільний кодекс Української РСР втратив чинність з 01.01.2004р.  Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.   

            Вказані у позові обов'язки, пов'язані зі стягненням з відповідача  заборгованості за поставлену електричну енергію, виникли до набрання чинності відповідними положеннями Цивільного кодексу України, та не продовжують існувати після набрання чинності цими положеннями, тому господарським судом застосовується  позовна  давність,  встановлена Цивільним кодексом УРСР від 18.07.1963р. За приписами ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.  Відповідно до ст. 75 Цивільного кодексу УРСР, позовна  давність  повинна була застосовуватися  судом,   арбітражем    або третейським судом незалежно від заяви сторін.  Перебіг строку позовної давності, згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.

        Про порушене право позивач довідався з моменту надання рахунків відповідачу, які відповідач не оплатив, тобто перебіг позовної давності почався відповідно з 21.07.1998р. і з 15.09.1999р. та сплив відповідно з 21.07.2001р. та 15.09.2002р. Позивач звернувся до суду з позовом 15.03.2009 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

             Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові.

        З огляду на викладене, з врахуванням  встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають. В позові слід відмовити.

        Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.

         Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 71, 75, 76, 80 Цивільного кодексу УРСР,  господарський суд,  -

ВИРІШИВ:

                 В позові відмовити.    

       Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Л.П. Широбокова

Рішення підписано 17 квітня 2009р.