Постанова

від 09.04.2009 по справі 5/206-08 (02-03/271/15)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/206-08 (02-03/271/15)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 квітня 2009 р.                                                                                    № 5/206-08 (02-03/271/15)  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

    Дерепи В.І. –головуючого (доповідача),Грека Б.М.,

Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представниківпозивача – Карпічка В.Л.,відповідача – Червоняка С.П.,

розглянувши у відкритому засіданні           касаційну скаргу                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Трісс ЛТД"                                                                                                         

на постанову                                    від 12 січня  2009 року                                                            Київського міжобласного апеляційного                                                            господарського суду

у справі№   5/206-08

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Трісс ЛТД"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"

про стягнення  42604,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2008 року позивач звернувся до господарського суду  Київської області  з позовом до відповідача про стягнення 42604,65 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що останнє не виконало своїх зобов'язань за договором №66 від 8.11.2004 року по розрахункам за виконані будівельно-монтажні роботи.

Рішенням господарського суду Київської області від 10 липня 2008 року (суддя Подоляк Ю.В.) позов задоволено частково та постановлено стягнути з ТОВ "ВВС-ЛТД" на користь ТОВ "ІБК "Трісс-ЛТД" 24991 грн. основного боргу, 2367,65 грн. –неустойки, 1499 грн. 46 коп. 3% річних, 6992,48 грн. –інфляційних втрат та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 12 січня 2009 року рішення господарського суду  скасовано та прийнято нове рішення яким постановлено визнати недійсним п.3 договору про надання послуг від 08.11.2004 року №66, укладений між ТОВ "ВВС ЛТД" та ТОВ "Трісс ЛТД".

У позові відмовити повністю.

У касаційній скарзі ТОВ "ІБК ЛТД" просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 січня 2009 року, а рішення господарського суду Київської області від 10 липня 2008 року залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити за необгрунтованістю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Приймаючи постанову про скасування рішення  місцевого господарського суду  та прийняття нового рішення у справі про відмову у позові та визнання відповідно до п.1  ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  недійсним п.3 договору від 8.11.2004 року, апеляційний господарський суд  виходив з того, що п.3 договору суперечить вимогам чинного законодавства на момент укладення правочину.

Окрім того, апеляційна інстанція вважала, що оскільки сторонами укладено договір, пункт якого суперечить вимогам законодавства про дотримання порядку та процедури введення в експлуатацію об'єкта, внаслідок чого сторони не змогли дійти згоди щодо підписання акту прийому-передачі,  то заявлені позовні вимоги про стягнення 42604,65 грн., на підставі п.3 договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись неможна, враховуючи наступне.

Пунктом 3 договору від 8.11.2004 року №66 "Порядок прийому-передачі виконаних робіт" передбачено, що прийом-передача виконаних робіт проводиться шляхом підписання сторонами акта здачі-приймання. Після передачі акта замовнику він зобов'язаний в триденний строк підписати акт або видати письмову відповідь вказавши зауваження (претензії). В іншому випадку роботи вважаються прийнятими датою подачі акта замовнику.

Розглядаючи спір та  приймаючи рішення про визнання згідно п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  недійсним п.3 договору від 8.11.2004 року №66 апеляційний господарський суд  не зазначив в висновках суду в якій частині п.3 договору суперечить законодавству та яким конкретно актам цивільного законодавства не відповідає даний пункт  договору.

Висновок апеляційної інстанції в тому, що п.3 договору від 08.11.2004 року №66, яким виконавець будівельно-монтажних робіт ТП звільняється від відповідальності щодо належного введення об'єкта електроустановки в експлуатацію, суперечить вимогам спеціального законодавства, визнати законними і обґрунтованими не можна, оскільки положення п.3 договору не визначають порядок та введення в експлуатацію окремого об'єкта електроустановки, а встановлюють порядок прийому-передачі виконаних робіт по договору в цілому.

Не можна погодитись з висновками апеляційної інстанції в тому, що у п.3 договору необхідно було узгодити  адресу замовника, на яку виконавець повинен був надіслати акт прийому-передачі до договору, оскільки зазначена вимога законодавством не передбачена і сторонами при укладанні і підписанні  договору не узгоджувалась.

З огляду на зазначене, суд не може погодитись, також, з висновками апеляційної інстанції в тому, що визнання недійсним п.3 договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги, є  підставою для відмови позивачу в позові, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором заявлені позивачем на підставі невиконання відповідачем п.2.1, 2.2 договору.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи 12.01.2009 р. об 11 год. 45 хв.  відповідачем у справі до канцелярії суду було подано доповнення до апеляційної скарги з додатками на 11 арк. про що зазначено в протоколі судового засідання і зазначені матеріали покладено судом апеляційної інстанції в обґрунтування висновків при прийнятті постанови.

Проте, згідно протоколу судового засідання видно, що постанова апеляційної інстанції прийнята об 11 год. 40 хв., тобто до прийняття  канцелярією суду вказаних доповнень.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про  встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в  судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи,їх юридичні оцінки, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Постанова апеляційної інстанції,прийнята в даній справі,  за  своїм змістом не відповідає цим вимогам, тому підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення, суд вважає, що останнє прийняте в порушення вимог п.2 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справу розглянуто судом за відсутності відповідача не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи останній отримав повідомлення 10.07.2008 року в день слухання справи.

Окрім того, розглянувши справу у  відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду місцевий суд позбавив останнього можливості надати докази в захист своїх інтересів, що протирічить  вимогам ст.ст.42,43,22 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд допустив неповноту у дослідженні доказів у справі, які були надані відповідачем суду апеляційної інстанції і не досліджувались  місцевим господарським судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права не можуть залишитись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене на відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 12 січня 2009 року та рішення господарського суду Київської області від 10 липня 2008 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду  Київської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                       В.Дерепа

Судді                                                                                   Б.Грек

                                                                                            Л.Стратієнко