Рішення

від 31.10.2013 по справі 2610/25876/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/25876/2012

Провадження №2/761/2284/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 жовтня 2013 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі: Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві Ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Молоко" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (Відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю «Молоко» (Відповідач-2, ТОВ «Молоко») про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Кондратенко О.О. від 16 листопада 2012 року за вказаною позовною заявою було відкрито провадження у цивільній справі (а.с.16).

14 лютого 2013 року через канцелярію суду Позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Молоко» на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності від 07.07.2006р. № 2487, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34-35). Питання щодо забезпечення позову вирішено ухвалою від 18 лютого 2013 року, якою у задоволенні заяви відмовлено (а.с.36).

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва № 0142-139 від 31 травня 2013 року «Щодо призначення перерозподілу справи» (а.с.113) справу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновській В.М., яка своєю ухвалою від 03 червня 2013 року прийняла цивільну справу до свого провадження та призначила до судового розгляду (а.с.114).

Позивачем 02.08.2013р. через канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва було подано заяву про зміну предмету позову (а.с.117).

З урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.118-120), Позивач просив: - визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності від 07.07.2006р. № 2487 в частині приміщень № 41,42 загальною площею 218,7 кв.м., реєстраційне посвідчення Київського міського БТІ (запис в реєстровій книзі за № 025274 від 01.09.2006р.); - усунути перешкоди в користуванні спільною сумісною власністю допоміжними приміщеннями № 41, 42 загальною площею 218,7 кв.м., розташованих в будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ТОВ «Молоко» із зазначених допоміжних приміщень.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить квартири АДРЕСА_1. У січні 2011 року Позивач дізналась, що у підвалі її будинку Відповідач-2 проводить будівельно-ремонтні роботи в приміщенні, що нібито належать йому згідно Договору купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності від 07.07.2006 року № 2487, реєстраційне посвідчення Київського міського БТІ (запис в реєстровій книзі за № 025274 від 01.09.2006р.) укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ «Молоко». Позивач зазначає, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року, орган місцевого самоврядування не має права без згоди співвласників багатоквартирного будинку власників приватизованих квартир продавати, здавати в оренду або вирішувати питання перебудови, надбудови, добудови до нього споруд, забудови сходових клітин та вїзно-виїзних брам, облаштування на фасадах будинків спеціального технічного обладнання промислового призначення тощо, за винятком проведення ремонтних робіт згідно із законодавством. У вказаному Рішенні суду вказано, що допоміжні приміщення, зокрема підвали, передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир у багатоквартирних будинках. Позивач вважає, що спірні приміщення відносяться до категорії допоміжних приміщень будинку та виконують функцію технічного підвалу, в якому розміщені інженерні комунікації, водопровідні, каналізаційні, опалювальні та інші технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир, без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою, а тому при укладенні Договору купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності від 07.07.2006р. № 2487 були порушені майнові та немайнові права Позивача як співвласника нежитлових приміщень підвалу № 41, 42 загальною площею 218,7 кв.м., оскільки ці приміщення є допоміжними та призначеними для обслуговування всіх співвласників будинку.

Відповідач-2 подав суду заперечення (а.с.51-53) в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне: в ході адміністративно-територіальної реформи при формуванні комунальної власності територіальних громад міста Києва Київрадою прийнято рішення 27.12.2001 № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних районів міста Києва», яким будинок АДРЕСА_1 віднесено до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва. 19.02.2004 року було прийнято Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 309, яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу. Пунктом 30 додатку 1 вищезазначеного переліку Відповідачеві-2 було надано дозвіл приватизувати шляхом викупу нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 літера А, площею 410,90 кв.м. 15.06.2006 року Господарським судом м. Києва було прийнято рішення по справі № 3/249, яким зобов'язано Управління з питань майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради виконати рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 309 від 19.02.2004р., а саме укласти з Відповідачем-2 договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 34, № 34а, № 41, № 42 загальною площею 410,90 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 літера А, на підставі якого 07.07.2006р. між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 2487. Зазначений договір купівлі-продажу не порушує майнові та немайнові права Позивача, оскільки зазначені приміщення не є допоміжними, а є нежилими приміщеннями, які призначенні для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру та не відносяться до житлового фонду, у зв'язку з чим у Позивача відсутні підстави стверджувати про наявність майнових та немайнових прав на спірні нежитлові приміщення. Також Відповідач-2 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.38-39) в якій зазначив, що на підставі дати укладення спірного договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 07.07.2006р., останнім днем звернення Позивача до суду є 08.07.2009 року. Відповідач наголосив, що Позивачем не надано належних доказів того, що про наявність Договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 2487 від 07.07.2006 року він дізнався тільки в січні 2011 року, а тому Відповідач просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні Позивач та представник Позивача - ОСОБА_3 заявили клопотання про призначення експертизи по справі у зв'язку з необхідністю встановлення правового статусу спірних приміщень (а.с.156, 168). Питання про призначення експертизи було вирішено протокольною ухвалою від 31.10.2013р. (а.с.173-174). Позивач та представник Позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача-2 - Луценко Р.О. проти позову заперечив, просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що Позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 02 квітня 2004 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02 квітня 2004 року та зареєстровано в реєстрі за № 943 (а.с.28) та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 07 квітня 2004 року (а.с.27). Позивачка з моменту купівлі квартири до звернення з позовом до суду змінила прізвище, що підтверджується відповідним Свідоцтвом (а.с.26).

Відповідач-2 з 1997 року орендував нежилі приміщення за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується договорами № 19704 оренди нежилого приміщення від 12.12.1997 року (а.с.76-78, 90-94), № 6304/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 13.08.2003р. (а.с.79-80), № 1135/1 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 06.02.2006 (а.с.105-111) та довідкою ЖЕК № 1002 від 18.11.2005р. за № 3020 (а.с.72).

Згідно Витягу з протоколу № 11 засідання конкурсної комісії по приватизації об'єктів комунальної власності Старокиївського району м. Києва від 14 листопада 1996 року визнано переможцем конкурсу по об'єкту приватизації ДКПРТ магазин «Молоко» № 163 /майно та патент на право оренди/ АДРЕСА_1 Товариство покупців членів трудового колективу ДКПР магазину «Молоко» № 163 (а.с.88). В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) загальною площею 224,1 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за конкурсом, зареєстрованого Представництвом Фонду державного майна України в Старокиївському районі м. Києва від 25.03.1997р. (а.с.89-93), копія патенту № 25-П від 25.04.1997р. на право оренди вбудованого приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.94-95).

Листом-дозволом на проектування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 02/37-135 від 17.01.2005р. (а.с.104), ТОВ «Молоко» на підставі договору від 13.08.2003р. № 6304/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва на нежилі приміщення першого та підвального поверхів будинку АДРЕСА_1, загальною площею 218,70 кв.м. дозволяється розробка проектно-кошторисної документації на перепланування зазначених приміщень за умови погодження проекту у встановленому порядку згідно чинного законодавства.

Заявою від 29.11.2005 року Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради просило оформити право районної комунальної власності на нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 34а), нежилі приміщення з № 1 по № вітрини (групи приміщень № 34), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 42) нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 41), вбудоване в жилий будинок загальною площею 410,9 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1, літ. А (а.с.70-71).

Відповідно до Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 646-В від 14 квітня 2006 року «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» (а.с.66) вирішено оформити право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 34а), нежилі приміщення з № 1 по № вітрини (групи приміщень № 34), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 42) нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 41), вбудоване в жилий будинок загальною площею 410,9 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1, літ. А, - з видачею свідоцтва про право власності територіальній громаді Шевченківського району м. Києва (а.с.67).

Свідоцтвом про право власності від 14 квітня 2008 року, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було посвідчено, що нежилі приміщення з № 1 по № 10 (групи приміщень № 34а), нежилі приміщення з № 1 по №4 вітрини (групи приміщень № 34), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 42) нежилі приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 41) загальною площею 410,9 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1, літ. А дійсно належать територіальній громаді Шевченківського району м.Києва (а.с.68).

Згідно Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради № 309 від 19 лютого 2004 року «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» було затверджено Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації згідно Додатку № 1 (а.с.102). Відповідно до п. 30 Додатку № 1 до Рішення № 309 від 19.02.2004р. зазначено, об'єкт, що підлягає приватизації ТОВ «Молоко» - нежилі приміщення по АДРЕСА_1, літ. А загальною площею 410,9 кв.м. (а.с.103).

25 січня 2006 року Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації було надано висновок стосовно приватизації нежилих приміщень у будинку АДРЕСА_1, який є пам'яткою архітектури та монументально-декоративного мистецтва, яким було погоджено право на приватизацію нежитлових приміщень Відповідачем-2 (а.с.41-42).

Згідно Висновку про вартість майна нежилого приміщення АДРЕСА_1, літера «А», складеного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна-експертно промислова група», що діє на підставі Сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 3202/05, виданого Фондом державного майна України 11.04.2005р., та затвердженого Т.В.О. начальника управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради 10.02.2006р., справедлива (ринкова) вартість нежилого приміщення площею 410,9 кв.м. розташованої за адресою: АДРЕСА_1, літера «А», що підлягає приватизації шляхом викупу, становить 1 074 585,60 грн. в т.ч. ПДВ 179 097,60 грн. (а.с.101).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року по справі № 3/249 за позовом ТОВ «Молоко» до Управління з питань майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві раді про спонукання до виконання дій, було задоволено позовні вимоги ТОВ «Молоко» та зобов'язано Управління з питань майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві раді виконати рішення Шевченківської районної у м. Києві раді № 309 від 19.02.2004 року, а саме укласти з ТОВ «Молоко» договір купівлі-продажу нежилого приміщення №№ 34, 34а, 41, 42, загальною площею 410,90 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 літера «А» (а.с.44-49). На виконання зазначеного рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2006р. по справі № 3/249, господарським судом м. Києва було видано Наказ № 3/249 від 26.06.2009 року (а.с.50).

Жодних доказів, які б вказували на те, що рішення господарського суду скасовано, а наказ суду відкликано жодною із сторін суду не надано. Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалені іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України.

На виконання рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року, 07 липня 2006 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 07.06.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 2487 (а.с.4-7), згідно якого Відповідач-1 зобов'язується передати у власність, а Відповідач-2 зобов'язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 410,90 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (літера А) і зобов'язується сплатити за них 1 074 585,60 грн. В спірному договорі купівлі-продажу нежилого приміщення, в п.1.1. зазначено, що відчужуються нежилі приміщення (в літ. А): №№ 1-10 (групи приміщень № 34а), №№ 1-4, вітрини (групи приміщень № 34), №№ 1-6 (групи приміщень № 42), №№ 1-7 (групи приміщень № 41), загальною площею 410,90 кв.м. згідно з технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації.

Передача зазначених нежилих приміщень Відповідачу-2 підтверджується копією Актом прийому-передачі приміщення від 04.08.2006р., згідно якого Відповідач-1 передав, а Відповідач-2 прийняв згідно договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 07.07.2006р., реєстраційний номер № 000475/10 нежилі приміщення (в літ. А): №№ 1-10 (групи приміщень № 34а), №№ 1-4, вітрини (групи приміщень № 34), №№ 1-6 (групи приміщень № 42), №№ 1-7 (групи приміщень № 41), загальною площею 410,90 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А) (а.с.8).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, стосовно визнання Договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 2487 від 07.07.2006 року недійним в частині приміщень № 41,42 загальною площею 218,7 кв.м., позивач посилається на те, що зазначений договір порушує її майнові та немайнові права як співвласника зазначених нежитлових приміщень на підставі Рішення Конституційного Суду № 4-рп/2004 від 02.03.2004р. в якому зокрема зазначено, що допоміжні приміщення належать співвласникам багатоквартирного будинку та передаються безоплатно у власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків.

Згідно ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

Водночас зазначеним Законом визначено поняття «нежиле приміщення» - нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин;

Частиною 2 ст. 382 ЦК України визначено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Наказом Державного комітету статистики України № 251 від 21.07.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2008 р. за N 736/15427 «Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-житлофонд (річна) "Житловий фонд" визначено, що до житлового фонду не належать нежитлові приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Як встановленому судом, в договорі купівлі-продажу нежилого приміщення №2487 від 07.07.2006 року зазначено, що купівлі-продажу підлягають саме нежилі приміщення, в тому числі і №№ 41, 42, а не допоміжні приміщення, що підтверджується і рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року №15.06.2006 року. Доказів того, що рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року було змінено чи скасовано в матеріалах справи не міститься, а отже воно є чинним, та підлягає обов'язковому виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Окрім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України , є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 2487 від 07.07.2006 року та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України , що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2006 року, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Також суд вважає, що в даному випадку Позивачем пропущено строк позовної давності, а оскільки про наслідки сплину цього строку заявлено Відповідачем, то це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. З огляду на положення, ст.ст. 253, 256, 257, 261, ч.ч. 3,4 ст.267 ЦК України перебіг позовної давності для звернення Позивача до суду з позовом до Відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень №2487 від 07.07.2006р. починається з 08.07.2006р., тобто з наступного дня після укладення спірного договору, та відповідно останнім днем сплину строку позовної давності є 08.07.2009р. Разом з тим, суд, як зазначалось вище, вважає, що позов не підлягає задоволенню не за наслідками спливу строку позовної давності, а по відсутності підставі для його задоволення по суті заявлених вимог.

Враховуючи наведене, на підставі ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 203 , 253, 256, 257, 261, 267 ЦК України та керуючись ст.ст. 10 , 11 , 14, 57-60 , 61, 64 , 179 , 208 , 209 , 212-215 , 218 , 222 , 223 , 294 , 296 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві Ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Молоко" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень та усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: