Рішення

від 01.04.2009 по справі 60/53-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/53-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2009 р.                                                            Справа № 60/53-09

вх. № 2193/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Брикової О.П. за довіреністю № 84 від 10.12.2008 р.  відповідача - Таран Д.П. за довіреністю № 08-11/3685/2-08 від 25.12.2008 р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківстройконсалтинг", м. Харків  

до  Харківської міської ради, м. Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківстройконсалтинг" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (відповідач) про визнання за позивачем право власності на нежитлову будівлю бетонно змішувального вузла літ. "К-2" по вул. Драгомирівській, 31 у м.Харкові, загальною площею 69,9 кв.м., що складається з підвального поверху площею 40,4 кв.м., першого поверху площею 5,3 кв.м., другого поверху 24,2 кв.м. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що він на земельній ділянці, яка знаходиться в м.Харків, вул. Драгомирівській, 31 та передана позивачу в строкове платне користування, здійснив самочинне будівництво  спірної нежитлової будівлі, без отримання належних дозволів відповідача, але з дотриманням пожежних та санітарних норм та правил, що є підставою для визнання права власності на підставі ст. ст. 16, 319, 328, 331 Цивільного кодексу України.

Позивач на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 23 березня 2009 року надав 01.04.2009 року згідно супровідного листа за вх. № 8657 довідку про визначення вартості спірної нежитлової будівлі та платіжне доручення № 11 від 31.03.2009 р.  про сплату державного мита в сумі 1615 грн., які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, але відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі Рішення сесії Харківської міської ради, згідно договору оренди землі від 31.12.2008 р., який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 10 лютого 2009 року за № 940967100012 Харківська міська рада передала в оренду позивачу за актом приймання-передачі земельної ділянки від 16 лютого 2009 року земельну ділянку загальною площею 3,5422 га (у тому числі під забудовою 0,3154 га.) по вул. Драгомирівській, 31 у м. Харкові, строком до 01.09.2012 р.

Позивачем на зазначеній вище земельній ділянці побудовано нежитлову будівлю бетонно змішувального вузла загальною площею 69,9 кв.м., що складається з підвального поверху площею 40,4 кв.м., першого поверху площею 5,3 кв.м, другого поверху 24,2 кв.м.

Будівництво вищезазначеної нежитлової будівлі було здійснено позивачем без належного дозволу.

15.02.2009 р. КП "Харківським міськБТІ" було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. "К-2", загальною площею 69,9 кв.м. по вул. Драгомирівській, 31 у м.Харкові.

Товариством з обмеженою відповідальністю "НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ" у відповідності з замовленням позивача та на підставі державної ліцензії на виконання спеціальних видів робіт в проектуванні та будівництві  серії АВ №193286, виданої 06.10.2006 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України було виконано технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. "К-2" по вул. Драгомирівській, 31 у м.Харкові.

Згідно вищезазначеного технічного висновку, технічний стан існуючих будівельних конструкцій нежитлової будівлі літ. "К-2" по вул. Драгомирівській, 31 у м. Харкові задовільний, забезпечує несучу здатність, достатню для подальшої експлуатації будівель. Експлуатація не суперечить будівельно-технічним протипожежним та санітарно-гігіенічним вимогам. Зовнішній огляд приміщень та фасадів будівлі не виявив наявності ушкоджень та деформації несучих та обгороджуючих конструкцій та відхилень від архітектурно-будівельних норм. Застосовувані матеріали та розміри конструктивних елементів мають достатню міцність та відповідають вимогам будівельних норм по несучій здатності. Ступінь зношування перетинів несучих та обгороджуючих конструкцій не перевищує гранично припустимих.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається  в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом та право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.

Крім того, відповідно до  статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України, встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб.

Згідно п.1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі - Положення), реєстрації  підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та  які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що  позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (здійснення самочинного будівництва). З урахуванням цього, сплачене позивачем державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1700 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, ч.2 ст. 328, ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 12, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківстройконсалтинг" (61166, м. Харків, пр.Леніна, 40, ідентифікаційний код 33675613) право власності на нежитлову будівлю бетонно змішувального вузла літ. "К-2" по вул. Драгомирівській, 31 у м.Харкові, загальною площею 69,9 кв.м., що складається з підвального поверху площею 40,4 кв.м., першого поверху площею 5,3 кв.м., другого поверху 24,2 кв.м.

Повний текст рішення підписано 06 квітня 2009 року.  

Суддя                                                                                            

справа № 60/53-09