Рішення

від 04.11.2013 по справі 906/1513/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" листопада 2013 р. Справа № 906/1513/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ущапівський А.В. - представник за довіреністю №18/1627 від 21.12.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (м.Коростень)

до Приватного підприємства "Лебединецьке" (с.Розівка, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 61431,78 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 61431,78грн., із яких 60000,00грн. заборгованості за договором позики (зворотної фінансової допомоги) від 17.01.2012р., 1311,78грн. 3 % річних, 120,00грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

На адресу господарського суду 30.10.2013р. від відповідача факсимільним зв'язком надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ПП "Лебединецьке". Відповідач також зазначив, що заборгованість визнає у повному обсязі, але у зв'язку з тяжким фінансовим становищем не в змозі на даний час погасити дану заборгованість.

Вирішення спору здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2012р. між Відкритим акціонерним товариством "Коростенський завод хімічного машинобудування", правонаступником якого згідно п. 1.4. Статуту є Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування" (сторона 1/позивач) та Приватним підприємством "Лебединецьке" (сторона 2/відповідач) укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги) (а.с. 10-11), відповідно до п. 2.1. якого сторона 1 зобов'язується надати стороні 2 фінансову допомогу, а остання зобов'язується повернути її у визначений даним договором строк.

Фінансова допомога надається на безвідсотковій основі (п. 2.2. договору.)

Пунктом 3.1. договору визначено, що сума фінансової допомоги становить 60000,00грн.

Фінансова допомога надається протягом 5-ти (п'яти) банківських днів з моменту підписання даного договору у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 2 (п. 4.1. договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач перерахував відповідачу згідно платіжного доручення №128 від 17.01.2012р. зворотню фінансову допомогу в розмірі 60000,00грн. (а.с. 12).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що сторона 2 зобов'язується повернути суму фінансової допомоги в обсязі еквівалентному наданій сумі в строк до 31.12.2012р. Строк користування фінансовою допомогою за цим договором не може бути продовжено.

Відповідно п. 5.2. договору визначено, що фінансова допомога повертається у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 1.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню зворотної фінансової допомоги в розмірі 60000,00грн. у встановлений договором строк не виконав.

18.06.2013р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія №18/859 від 18.06.2013р. з вимогою про повернення зворотної фінансової допомоги (а.с. 13-14).

Листом №20 від 24.06.2013р. відповідач претензію позивача визнав у повному обсязі та повідомив, що у зв'язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю коштів не в змозі повернути фінансову допомогу, яку відповідач отримав згідно договору позики (зворотної фінансової допомоги) від 17.01.2012р. Також гарантував погашення заборгованості одразу після надходження на розрахунковий рахунок відповідача коштів.

Згідно довідки наданої в судовому засіданні представником позивача, за вих. №18/1488 від 04.11.2013р. заборгованість відповідача не змінилась і становить 60000,00 грн.

Умовами п. 7.1. договору сторони погодили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані збитки, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

У відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, відповідачу за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховано 3% річних за період з 01.01.2013р. по 23.09.2013 р., тобто за 266 днів, в сумі 1311,78грн. та інфляційні за період з 01.01.2013р. по 23.09.2013р. в сумі 120,00грн. (а.с.4).

Відповідач заборгованість визнав у повному обсязі, але зазначив, що у зв'язку з тяжким фінансовим становищем не в змозі на даний час погасити дану заборгованість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору позики (зворотної фінансової допомоги).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем зворотної фінансової допомоги, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

В свою чергу, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення зворотної фінансової допомоги в строк передбачений п. 5.1. договору, а саме - 31.12.2012р., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 60000,00грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 60000,00грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 01.01.2013р. по 23.09.2013 р. в сумі 1311,78грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що їх нараховано відповідно до умов договору, норм чинного законодавства та арифметично вірно.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 120,00 грн. інфляційних за період з 01.01.2013р. по 23.09.2013р., то останні є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

Як вбачається з розрахунку, позивачем нараховано інфляційні за період з 01.01.2013р. по 23.09.2013р. в сумі 120,00грн., при цьому позивачем в розрахунку застосовано індекс інфляції за вказаний період в розмірі 1,002.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що за період з січня 2013 року по вересень 2013 р. сукупний індекс інфляції становить - 99,399%, тобто за вказаний період мала місце дефляція, що вказує на те, що позивач невірно здійснив розрахунок та безпідставно заявив до стягнення інфляційні.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обгрунтованими, заявленими до норм чинного законодавства, та підлягають задоволенню в сумі 61311,78 грн., з яких: 60000,00грн. зворотної фінансової допомоги та 1311,78грн. 3 % річних.

В частині стягнення з відповідача 120,00грн. інфляційних господарський суд відмовляє за безпідставністю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лебединецьке" (11573, Житомирська область, Коростенський район, с.Розівка, вул. Польова, 1, ідентифікаційний код 33513691)

на користь Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Б.Хмельницького, 18, ідентифікаційний код 00217679)

- 60000,00грн. зворотної фінансової допомоги;

- 1311,78грн. 3 % річних;

- 1717,14 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.11.13

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу (рек.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)