Рішення

від 07.11.2013 по справі 910/19056/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19056/13 07.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі»

про стягнення 53 424,86 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Аверіна В.Є. - по дов. № б/н від 17.10.2013

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» 53 424,86 грн. заборгованості, яка складається з: 18 153,78 грн. основного боргу, 34 855,26 грн. пені та 415,82 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлових приміщень № 8 від 01.06.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19056/13 та призначено справу до розгляду на 22.10.2013.

Позивачем 22.10.2013 до відділу діловодства суду подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.10.2013, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, літера А, а отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, що зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19056/13 від 22.10.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонам вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2013, розгляд справи був відкладений на 07.11.2013.

Даною ухвалою суду позивача було зобов'язано надіслати відповідачу в строк до 25.10.2013 копію позовної заяви та додані до неї документи за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, докази надіслання подати в засідання суду.

Позивачем в судовому засіданні 07.2013 подано належні докази в підтвердження надіслання відповідачу копію позовної заяви та додані до неї документи за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, літера А, а саме поштову квитанцію № 3612 від 24.10.2013 та опис вкладення у цінний лист від 24.10.2013.

Позивач в судовому засіданні 07.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 07.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 03.10.2013 та ухвали від 22.10.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 22.10.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, літера А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.10.2012 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування наступні нежитлові приміщення:

1.1.1. адреса - м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А;

1.1.2. відокремлену сіткою рабицею частину складського в тому числі підсобні площі загального користування, приміщення площею 504 кв. м., що знаходиться на 2-му поверсі будівлі літера В (об'єкт оренди).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.3. договору орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти об'єкт оренди на підставі акту приймання-передачі протягом 7 (суми) календарних днів з дати підписання даного договору.

Згідно акту приймання-передачі від 01.06.2011 позивач передав, а відповідач прийняв відокремлену сіткою рабицею частину складського, в тому числі підсобні площі, загального користування, приміщення площею 504 кв. м., що знаходиться на 2-му поверсі будівлі літера В за адресою: Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 3.1. договору договір діє до 31.05.2012.

Додатковою угодою № 1 від 31.05.2012 сторонами продовжено строк дії договору до 31.05.2013 включно.

Додатковою угодою № 2 від 30.09.2012 сторони дійшли згоди зменшити розмір орендованої площі до 360 кв. м., а саме відокремлена частина складського приміщення, що знаходиться на 2-му поверсі будівлі літера В.

Згідно акту приймання-передачі відповідач повернув, а позивач прийняв частину складського приміщення та площі загального користування площею 144 кв. м., що знаходиться на 2-му поверсі будівлі літера В, яка розташована за адресою : м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 4.2. договору розмір щомісячної орендної плати складає разом з ПДВ 9 072,00 грн.

У розмір орендної плати не входить оплата (відшкодування) орендарем комунальних послуг, експлуатаційних платежів, відшкодування витрат за користування електроенергією, водою (гаряче та холодне водопостачання та водовідведення), і т.п. платежі, пов'язані з утриманням об'єкту оренди та/або обслуговуванням діяльності орендаря, далі - комунальні послуги (п. 4.3. договору).

Додатковою угодою № 2 від 30.09.2012 сторони дійшли згоди виключити п. 4.3. та включити пункти 4.3.1. та 4.3.2. в наступній редакції:

4.3.1. Орендна плата включає: оплату (відшкодування) експлуатаційних платежів орендодавця, платежів, пов'язаних із утриманням об'єкту оренди (в тому числі у зв'язку із здійсненням, при необхідності, прибирання (клінінгу) будівель і споруд (в тому числі площ загального користування), в яких розташований об'єкт оренди, відшкодування вивозу сміття, користування водою (гаряче та холодне водопостачання та водовідведення, платежі, пов'язані з утриманням об'єкту оренди, а також плату (відшкодування) за користування земельною ділянкою.

4.3.2. у розмір орендної плати не входить оплата (відшкодування) орендарем витрат за користування електроенергією та опаленням, послуги зв'язку, надалі - відшкодування витрат на комунальні послуги.

Додатковою угодою № 2 від 30.09.2012 сторони дійшли згоди визначити розмір щомісячної орендної плати в розмірі 6 480,00 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.11.2012 сторони дійшли згоди визначити розмір щомісячної орендної плати в розмірі 12 600,00 грн.

Додатковою угодою № 4 від 31.12.2012 сторони дійшли згоди достроково з 01.01.2013 розірвати договір.

Згідно акту приймання-передачі від 31.12.2012 відповідач повернув, а позивач прийняв частину складського приміщення та площі загального користування площею 360 кв. м., що знаходиться на 2-му поверсі будівлі літера В, яка розташована за адресою : м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А.

В матеріалах справи наявні наступні акти здачі прийняття робіт (надання послуг), які підписана та скріплені печатками обох сторін:

№ ЛСЦ-0000001095 від 30.11.2012 (компенсація комунальних послуг за листопад) на суму 2 429,04 грн.;

№ ЛСЦ-0000001141 від 31.12.2012 (орендна плата за грудень) на суму 12 600,00 грн.;

№ ЛЦС-0000001204 від 31.12.2012 (компенсація комунальних послуг) на суму 3 124,74 грн.

Відповідно до п. 4.5. договору орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку виставленого орендодавцем.

Відповідно до п. 4.6. договору відшкодування вартості витрат за комунальні послуги здійснюється орендарем у національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку виставленого орендодавцем.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що орендодавець виставляє відповідний рахунок (рахунки) орендареві до 15 числа кожного місяця. Якщо до настання зазначеного вище строку орендар не отримує відповідний рахунок (рахунки), він повинен до настання строку оплати звернутись до орендодавця для отримання рахунку (рахунків). Неотримання орендарем рахунку (несвоєчасне його отримання) не звільняє орендаря від відповідальності за порушення строків та порядку внесення орендної плати.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3.2. договору відповідач зобов'язався вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодування витрат на комунальні послуги.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та витрати за комунальні послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, що складає 18 153,78 грн.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальних послуг в розмірі 18 153,78 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 6.2. договору у випадку порушення порядку та строків внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 941,03 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 12600 21.12.2012 - 09.06.2013 171 7.5000 % 0.041 %* 883.03 12600 10.06.2013 - 21.06.2013 12 7.0000 % 0.038 %* 57.99

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 941,03 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині ж нарахування пені в розмірі 23 250,97 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

Стосовно позовних вимог про стягнення 10 663,26 грн. пені слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пункт 6.2. договору, на який позивач посилається в обґрунтування нараховування пені на борг за комунальні послуги, передбачає, що пеня нараховуються за несвоєчасно виконане зобов'язання по сплаті лише орендної плати.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати комунальних витрат.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 10 663,26 грн., нарахованої на борг за комунальні послуги, безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 415,82 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір 3% річних.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 415,82 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус Меблі» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17/52, літера А, код ЄДРПОУ 37572216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1» (м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А, код ЄДРПОУ 35912697) 18 153 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 78 коп. основного боргу, 941 (дев'ятсот сорок одну) грн. 03 коп. пені, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 82 коп. - 3 % річних, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Суддя В.В.Сівакова