Рішення

від 21.10.2013 по справі 919/516/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року справа № 919/516/13 Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів: Головко В.О. (головуючий), Грицай О.С., Харченка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Торговий дім „Енергетичні Технології",

ідентифікаційний код 30982728

(69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, буд. 1, офіс 415)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одіссей Ойл",

ідентифікаційний код 37933897

(99045, м. Севастополь, вул. Древня, буд. 22, кв. 9),

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю

„Торговий дім „ЕНЕРГОХІМТЕХ"

ідентифікаційний код 33570697

(69124, м. Запоріжжя, вул. Рубана, буд. 35)

про стягнення 4 145 606,23 грн,

Представники учасників судового процесу:

позивач - Малахова Г.О. - юрист, довіреність № 24-3/04/13 від 24.04.2013; Міхова Ю.О. - представник, довіреність № 24-2/04/13 від 24.04.2013;

відповідач - явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив;

третя особа - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі - суд) перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергетичні Технології" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одіссей Ойл" (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергохімтех", про стягнення 4 145 606,23 грн, з яких: 4 079 551,04 грн - сума основного боргу, 66 055,19 грн - 3% річних (з урахуванням заяви від 23.08.2013 про зменшення розміру позовних вимог та зміну підстав позову /том 4, арк. с. 44-47/).

Позовні вимоги з посиланням на статті 174, 175, 181, 193, 232 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару (дизельного палива), отриманого на підставі рахунку-фактури № СФ-0000647 від 07.09.2012 за відповідними накладними.

Ухвалою від 29.07.2013 призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою від 30.08.2013 розгляд справи відкладено до 13.09.2013 /том 4, арк. с. 62-63/.

Ухвалою суду від 06.09.2013 справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Головко В.О., інші судді, що входять до складу колегії: Грицай О.С., Харченко І.А.

У призначеному судовому засіданні 21.10.2013 представники позивача підтримали змінені позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /том 4, арк. с. 44-47/.

Відповідач у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмові відзиви на позовні заяви (первісну та змінену) /том 2, арк. с. 146; том 4, арк. с. 71-73/, відповідно до яких зрештою позовні вимоги визнав частково, в сумі 960 000,00 грн, яка підтверджується Актом звірення взаємних розрахунків від 25.01.2013, за вирахуванням здійснених після цього платежів.

Третя особа у засідання суду явку свого повноважного представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Водночас, до початку судового засідання третя особа надала письмові пояснення по суті спору, в яких підтримала позицію позивача та просила суд розглянути справу без участі її представника /том 3, арк. с. 95-96; том 4, арк. с. 69-70/.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання 21.10.2013 також не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору /том 4, арк. с. 119/.

Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначив, що його представник, який брав участь у минулих судових засіданнях у цій справі, з 20.10.2013 перебуває на лікуванні, а інших осіб, які можуть представляти інтереси ТОВ „Одіссей Ойл", немає.

Присутні у судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення клопотань відповідача; вважають, що відповідач штучно затягує вирішення спору.

Суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосування при розгляді справ Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини є обов'язковим для господарського суду.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення спору, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів в господарських правовідносинах.

Суд зауважує, що участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Водночас, цьому праву кореспондує обов'язок сторони добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ст. 22 ГПК України).

Тобто, користуючись наданими йому процесуальним законом правами відповідач не може порушувати прав інших учасників судового процесу, в даному випадку - права позивача на вирішення спору протягом розумного строку.

Натомість відповідач, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, не наводить переконливих доводів необхідності такого відкладення.

Суд зазначає, що відповідачем у письмовому вигляді надано відзив на позов та інші наявні у нього документи в обґрунтування заперечень проти позову, які приєднані судом до матеріалів справи та будуть враховані при прийнятті відповідного судового рішення за результатами розгляду справи.

Крім того, відповідач є юридичною особою і не обмежений якоюсь конкретною кількістю осіб, яких він може уповноважити на представництво своїх інтересів у господарському суді, а тому неможливість явки одного представника не є перешкодою для направлення до суду іншого представника, тим більше, що раніше у судових засіданнях у даній справі з боку відповідача, окрім Титова С.В., брав участь фінансовий директор ТОВ „Одіссей Ойл" Косатенко М.Є., про що зазначено в протоколі судового засідання від 27.05.2013 /том 1, арк. с. 82/.

До того ж, суд нікого особисто не викликав у судове засідання та не визнавав явку представника відповідача обов'язковою.

За викладених обставин суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Клопотання про продовження строку вирішення спору також відхилено судом, оскільки у зв'язку зі зміною складу суду перебіг строку вирішення спору почався 07.09.2013 та спливає 06.11.2013, тобто розгляд справи відбувається в межах встановленого законом 2-місячного строку (ст. 69 ГПК України).

Щодо клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви ТОВ „Торговий дім „Енергетичні Технології" до ТОВ „Одіссей Ойл" про стягнення боргу та неустойки та доданих до неї документів суд зазначає, що ці докази не стосуються предмета спору, а тому відхиляються судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергетичні Технології" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Одіссей Ойл" (Покупець) укладено Договір поставки № ОТДЕТ-010812, предметом якого є поставка нафтопродуктів /том 1, арк. с. 29-31/.

01.02.2013 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № ОТДЕТ-010812 від 01.08.2012, яка є його невід'ємною частиною і набирає чинності з моменту її підписання /том 1, арк. с. 32/.

Утім, не зважаючи на існування договірних відносин між сторонами, які врегульовані зазначеним Договором, спірні правовідносини виникли у зв'язку з поставкою позивачем відповідачу нафтопродуктів (бензин, дизельне паливо, абсорбент очищений) згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000647 від 07.09.2012.

Так, за усною домовленістю між сторонами на підставі вказаного рахунку-фактури /том 4, арк. с. 3/ у період з 25.08.2012 по 28.12.2012 позивач поставив відповідачеві товар (нафтопродукти) на загальну суму 7 693 551,04 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, специфікаціями, актами приймання-передачі та товарно-транспортними накладними /том 1, арк. с. 63-117; том 3, арк. с. 50-91, 126-178/.

Відповідач прийняв товар, зазначений у цих документах, про що свідчать підписи його повноважних осіб на вищевказаних накладних, специфікаціях та актах приймання-передачі, які скріплені печатками Товариства з обмеженою відповідальністю „Одіссей Ойл".

Утім відповідач оплатив товар, поставлений позивачем у зазначений період, лише частково: в загальній сумі 3 614 000,00 грн , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /том 1, арк. с. 118-174, 177-182; том 4, арк. с. 42-43/.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 4 079 551,04 грн (7 693 551,04 - 3 614 000,00).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що предметом спору між сторонами є поставка дизельного палива згідно з видатковими накладними №№ 0000075, 0000076, 0000079, 0000080, 0000081 від 07.02.2013 на загальну суму 4 209 551,04 грн /том 1, арк. с. 106-117/.

Зокрема відповідач зазначає, що остання поставка паливно-мастильних матеріалів на його адресу здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергетичні Технології" 28.12.2012. І в подальшому жодних нафтопродуктів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одіссей Ойл" від позивача не надходило /том 2, арк. с. 137/.

Крім того, відповідач стверджує, що станом на 07.02.2013 заборгував позивачеві лише 960 000,00 грн /том 4, арк. с. 71-73/, що підтверджується підписаними сторонами Актами звірення взаємних розрахунків /том 2, арк. с. 1-4, 5-7/. Та після цього вживав заходів до зменшення заборгованості.

В свою чергу позивач пояснив, що фактично поставки нафтопродуктів, оформлених видатковими накладними, специфікаціями та актами приймання-передачі від 07.02.2013, відбулись протягом серпня-грудня 2012 року.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару - нафтопродуктів.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ „Торговий дім „Енергетичні Технології" до ТОВ „Одіссей Ойл" про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням 3% річних, тому застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод), із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. ст. 202, 205 ЦК України).

На підставі наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України, згідно із якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як установлено судом, згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000647 від 07.09.2012 ТОВ „Торговий дім „Енергетичні Технології" передало у власність ТОВ „Одіссей Ойл" нафтопродукти на загальну суму 7 693 551,04 грн, в тому числі дизельне паливо кількістю 457 558,365 л на суму 4 209 551,04 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, специфікаціями та актами приймання-передачі /том 1, арк. с. 106-117; том 3, арк. с. 54-91; 126-178/, а також оборотно-сальдовою відомістю та картками рахунку 361 /том 2, арк. с. 8-26/. Утім, відповідач лише частково оплатив отриманий товар.

Станом на час прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 079 551,04 грн.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, поставлені позивачем партії Товару за видатковими накладними від 07.02.2013:

- № РН-0000075 на суму 2 642 310,27 грн /том 1, арк. с. 106/;

- № РН-0000076 на суму 343 500,33 грн /том 1, арк. с. 108/;

- № РН-0000079 на суму 632 189,10 грн /том 1, арк. с. 110/;

- № РН-0000080 на суму 450 767,04 грн /том 1, арк. с. 112/;

- № РН-0000081 на суму 140 784,30 грн /том 1, арк. с. 115/,

підлягали оплаті відповідачем у термін не пізніше 08.02.2013.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про повну оплату отриманого від позивача товару. Банківські квитанції та службові записки про перерахування готівки на карткові рахунки певних осіб /том 2, арк. с. 149-154; том 3, арк. с. 33-43/ також не є такими доказами, а тому відхиляються судом.

Факт документального оформлення господарських операцій щодо поставки нафтопродуктів лише 07.02.2013, в той час коли власне поставки відбувались протягом серпня-грудня 2012 року, не має юридичного значення, оскільки не спростовує самого факту поставки.

Таким чином, враховуючи що оплата позивачеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 4 079 551,04 грн та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 66 055,19 грн, виходячи з наступного розрахунку /том 4, арк. с. 56/:

4 079 551,04 грн * 3 / 100 / 365 * 197 = 66 055,19 грн, де:

4 079 551,04 грн - сума основного боргу;

3% - річні;

365 дн. - кількість календарних днів у 2013 році;

197 дн. - кількість днів у періоді прострочення: з 08.02.2013 по 23.08.2013.

Перевіривши цей розрахунок суд визнає його вірним.

За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 66 055,19 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 4 145 606,23 грн, з яких: 4 079 551,04 грн - заборгованість за товар (дизельне паливо), поставлений за накладними №№ 0000075, 0000076, 0000079, 0000080, 0000081 від 07.02.2013; 66 055,19 грн - 3% річних.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 68 820,00 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю „Одіссей Ойл" (ідентифікаційний код 37933897; 99045, м. Севастополь, вул. Древня, буд. 22, кв. 9; п/р 26006360240600 в ПАТ „УкрсибБанк", м. Харків, МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Енергетичні Технології" (ідентифікаційний код 30982728; 69065, м. Запоріжжя, майдан Інженерний, буд. 1, офіс 415; п/р 2600530623401 в ПАТ „Банк Кредит Дніпро", м. Київ, МФО 305749, або на інші рахунки) 4 145 606,23 грн (чотири мільйона сто сорок п'ять тисяч шістсот шість грн 23 коп.), з яких: 4 079 551,04 грн - основний борг; 66 055,19 грн - 3% річних, а також судовий збір у сумі 68 820,00 грн (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.10.2013.

Головуючий суддя підпис В.О. Головко

Суддя підпис О.С. Грицай

Суддя підпис І.А. Харченко