Рішення

від 13.04.2009 по справі 4/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/79

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.04.09 р.                                                                                                       Справа № 4/79                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді  Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за участю представників сторін:  

від позивача – Жохова О.М. – за довіреністю від 02.03.2009р.,

від відповідача – Кубрякова О.О. – за довіреністю від 17.01.2009р.,

за позовом -         Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансхім” м. Луганськ  

до відповідача -   Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

про стягнення 610341,80грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені (в преамбулі позовної заяви 616563,22грн.)

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 610341,80грн., з яких: 544986,45грн. - заборгованість, 37792,01грн. - інфляція, 5512,67грн. - 3%річних, 22050,67грн. - пеня.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №Д/нх-072316/ню від 21.12.2007року із специфікаціями та додатковими угодами, акти приймання-передачі, видаткові накладні та довіреності, по яких отриманий товар відповідачем, рахунки-фактури, які виставлялись для оплати, претензію, яка направлена відповідачу з вимогою оплати.

Відповідач не заперечує проти позовних вимог, підтвердив суму боргу і факт несвоєчасної оплати одержаної продукції.

На розсуд суду наданий договір поставки №Д/нх-072316/ню від 21.12.2007р. із специфікаціями та додатковими угодами, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

Поняття договору поставки надається у статті 265 Господарського кодексу України (далі –ГК). Договір поставки – правочин, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім суб'єктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обов'язки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки.

Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

Частина 2 ст. 268 ГК приписує зазначати в договорі поставки номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №Д/нх-072316/ню від 21.12.2007року із специфікаціями та додатковими угодами, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

2

За цим договором позивач взяв на себе зобов'язання поставляти покупцю запасні частини до рухомого складу, виробником яких є “Спеціальне конструкторське бюро по ремонту турбокомпресорів” м. Пенза, РФ в асортименті та кількості згідно специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1 договору), а покупець оплачувати товар протягом 25 банківських днів з дня його отримання, яким вважається день підписання сторонами або їх повноважними представниками накладної або акту прийому-передачі на отримання товару (п. 6.2 договору).

Сторонами в договорі передбачений конкретний порядок та строк оплати товару.

На виконання умов договору сторонами підписана специфікація №1, в якій сторони узгодили найменування, розміри, ціну та обсяги поставки товару, а також загальну суму товару, яка склала 7072954,54грн. з урахуванням ПДВ.

Також сторонами підписана додаткова угода №1 до договору, в якій сторони визнали специфікацію №1 такою, що втратила чинність; постачальник поставляє продукцію згідно специфікації №2 на уму 6429957,22грн. з ПДВ, тому ця сума і є сумою договору.

На виконання умов додаткової угоди №1 сторонами підписана специфікація №2, в якій сторони узгодили найменування, розміри, ціну та обсяги поставки товару, а також загальну суму товару, яка склала 6429957,22грн. з урахуванням ПДВ.

Також сторонами підписана додаткова угода до договору, в якій сторони визнали, що специфікація №1 виконана частково на суму 2324780,21грн., остання частина на суму 4748174,34грн. втратила чинність; постачальник поставляє згідно специфікації №2 на суму 2324780,20грн., тому ця сума і є сумою договору.

На виконання умов додаткової угоди сторонами підписана специфікація №2, в якій сторони узгодили найменування, розміри, ціну та обсяги поставки товару, а також загальну суму товару, яка склала 2324780,21грн. з урахуванням ПДВ.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідачем на підставі довіреностей серії ЯОЗ №690588 від 12.03.2008року, серії ЯПБ №269148 від 10.06.2008року, №269223 від 27.06.2008року, №269326 від 01.08.2008року, №269534/406 від 19.09.2008року, №269597/469 від 10.10.2008року, №269651/523 від 21.10.2008року отриманий товар по видатковим накладним:

-          №РН-01265 від 12.03.2008року на суму 340062,91грн.;

-          №РН-01368 від 10.06.2008року на суму 743431,50грн.;

-          №РН-01399 від 27.06.2008року на суму 446058,90грн.;

-  №РН-01419 від 01.08.2008року на суму 100240,85грн.; (вищеназвані накладні надані позивачем, але не враховані при розрахунку суми заборгованості, так як вже сплачені відповідачем)

-          №РН-01454 від 23.09.2008року на суму 263958,98грн.;

-          №РН-01471 від 10.10.2008року на суму 263958,98грн.;

-          №РН-01476 від 21.10.2008року на суму 167068,08грн.;

Всього на загальну суму 694986,04грн., про що свідчать підписані обома сторонами акти приймання-передачі.

Разом із передачею товару відповідачу виставлені рахунки-фактури для оплати.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Суд приймає до уваги, що за час, коли отримано товар і до пред'явлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної продукції з боку відповідача не пред'являлося. Не доведено  відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що продавець був належним чином повідомлений.

При виявленні неналежності одержаного товару якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

3

Оскільки отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у специфікаціях до договору, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідач в порушення умов договору тільки частково оплатив отриманий ним товар, таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає  544986,04грн. (у позивача 544986,45грн.).

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 544986,04грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 37792,01грн. інфляції, 5512,67грн. 3%річних, 22050,67грн. пені.

Пеня, індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях і їх правова природа є різною.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є не лише обов'язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів –підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання,  а також фізичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями  1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

          Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (п. 6.2 договору: протягом 25 банківських днів з дня його отримання, яким вважається день підписання сторонами або їх повноважними представниками накладної або акту прийому-передачі на отримання товару); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені (п. 9.2 договору – в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 22050,67грн. пені в повному обсязі, так як вона розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах  відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, боржник зобов'язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 37792,01грн. інфляції, 5512,67грн. 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625,712 Цивільного кодексу України, ст.193,265,198-199 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

4

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансхім” м. Луганськ  до Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення 610341,80грн. заборгованості, інфляції, 3%річних та пені в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк-83001, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957, р/р №2600901517249 Укрексімбанк м. Донецьк, МФО 334817 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансхім” м. Луганськ-91055, вул. Шевченка, 30/12 (інша адреса: 91029, м. Луганськ, вул. 2 Краснознамьонна, 16), ЄДРПОУ 31719480, р/р №2600401611454 в ЛФ “Укрексімбанк”, МФО 304289  заборгованість в сумі  544986,04грн., 37792,01грн. - інфляції, 5512,67грн. - 3%річних, 22050,67грн. - пені, 6103,42грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

               Суддя                                                                                                                                           

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 13.04.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу,  

1- відповідачу