Рішення

від 05.11.2013 по справі 485/1591/13-ц

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/485/619/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Устіченка К.І.,

при секретарі - Коренець Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна та Державних актів на право приватної власності на землю та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання Державного акта на право приватної власності на землю недійсним і визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії МК №043114, виданого 21 травня 2003 року, належить земельна ділянка площею 5,81га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

У 2000 році, у зв'язку з тяжким матеріальним станом, вказану земельну ділянку передала в користування відповідачеві, отримавши від нього грошову компенсацію у розмірі 1500грн.

На теперішній час ОСОБА_2 не повертає земельну ділянку і Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку, посилаючись на те, що він її купив за договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст.ст.386-387, 390, 400, 407 ЦК України просила суд зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку та Державний акт на право приватної власності на землю, стягнути з відповідача 2214грн.99коп. матеріальної шкоди, а також судові витрати у справі у сумі 529грн.40коп.

02 серпня 2013 року до суду звернувся ОСОБА_2 з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку і визнання Державного акта на землю недійсним.

Ухвалою від 02 серпня 2013 року Снігурівського районного суду Миколаївської області зустрічний позов об'єднано до спільного розгляду з первісним позовом.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, а зустрічний позов не визнала, посилаючись на недійсність договору купівлі-продажу земельної частки (паю).

ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, а зустрічний позов задовольнити, враховуючи, що спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2000 року він купив за 1500грн.

Дослідивши докази, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст.ст.125-126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом з моменту державної реєстрації.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2000 року (а.с.10) ОСОБА_1 отримала в спадок право на земельну частку (пай) у колективній власності КСП «Комітерн» Снігурівського району Миколаївської області розміром 6,30 умовних кадастрових гектарів, належних на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0120043 ОСОБА_3.

08 листопада 2000 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 право на вказану земельну частку (пай), отриману нею у спадщину, за 1500грн. (а.с.41).

Зазначений договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) на той період відповідав п.2 Указу Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» і Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок та права на земельну частку (пай), посвідченого Сертифікатом, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Державного комітету України по земельних ресурсах 06 червня 1996 року №14/5/48.

Вказаним Указом Президента України - п.2 та договором купівлі-продажу - п.6, договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого Сертифікатом, після нотаріального посвідчення підлягав реєстрації районною державною адміністрацією за місцем знаходження КСП з внесенням відповідних змін до записів у книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай).

ОСОБА_2 уклавши з позивачкою угоду купівлі-продажу права на земельну частку (пай) після його посвідчення у державній нотаріальній конторі вимог Указу Президента України - п.2 та договору - п.6 щодо реєстрації у Снігурівській районній державній адміністрації Миколаївської області договору купівлі-продажу не дотримався і договір в Снігурівській РДА не зареєстрував, а тому і не набув права на право на земельну частку (пай).

Як свідчать довідка Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.11) та копія Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №043114, виданого 21 травня 2003 року (а.с.40), ОСОБА_1 на праві власності належать дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0 га та 2,81 га ріллі в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Таким чином, позивачка відповідно до вимог ст.ст.125-126 Земельного Кодексу України є власником спірної земельної ділянки.

В силу ч.2, ч.3 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно Положень ч.1-ч.3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно у натурі.

За такого, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі, але підлягають задоволенню частково, як такі, що знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи.

Суд зобов'язує ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті ним земельні ділянки та Державний акт серії МК №043114 на право приватної власності на землю, належний ОСОБА_1.

Що стосується вимог позивачки про відшкодування орендної плати за користування земельною ділянкою, то вони не підлягають задоволенню, так як сторони не укладали договір оренди землі, а земельну ділянку в користування було передано ОСОБА_2 позивачкою в добровільному порядку на підставі угоди купівлі-продажу права на земельну частку (пай).

Суд також стягує з відповідача на користь позивачки відповідно до вимог ст.ст.79,88 ЦПК України судові витрати у справі - 229грн.40коп. судовий збір та 300грн. за надання їй юридичної допомоги.

Враховуючи, що ОСОБА_2 договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) належним чином не зареєстрував, то він і не набув права власності на вказану земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, натомість ОСОБА_1 набула дане право відповідно до вимог закону.

Стаття 140 Земельного Кодексу України передбачає вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку.

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_1, та визнання за ним права власності на дві земельні ділянки не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 15, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна та Державних актів на право приватної власності на землю задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0 га багорна та 2,81 га ріллі в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, кадастрові номери 4825782700:02:000:0028, 4825782700:05:000:0041, та Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії МК №043114, виданого 21 травня 2003 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження №91-р від 14 лютого 2003 року Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять)грн. 40коп.

В позові про стягнення з ОСОБА_2 2214грн.99коп. матеріальної шкоди відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання Державного акта на право приватної власності на землю недійсним і визнання права власності на земельну ділянку залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд.

СУДДЯ