Постанова

від 07.11.2013 по справі 916/1429/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/1429/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „АМСТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2013 року

по справі №916/1429/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „АМСТ"

до відповідача Приватного підприємства „ДОРЛІДЕР"

про стягнення 27000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПП „ДОРЛІДЕР" про стягнення 27000 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05 серпня 2013 року у справі №916/1429/13 (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позовних вимог ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ" відмовлено в повному обсязі. Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними наявними у справі доказами і тому позов не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення господарським судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.3 п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У судове засідання представник відповідача (ПП „ДОРЛІДЕР") не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.09.2013р.

У судове засідання представник позивача (ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ") не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.09.2013р. та розписка про перенесення судового засідання від 17.10.2013р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ" за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, ПП „ДОРЛІДЕР" (замовник, відповідач) здійснило замовлення у ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ" (постачальник, позивач) розподільника КПП вартістю 78000 грн. (надалі - товар).

На підставі вказаного замовлення позивачем було виставлено відповідачу рахунок фактури №СФ-0000180 від 10.10.2012р., дійсний до сплати до 14.08.2012р.

16.10.2012р. позивачем було відвантажено відповідачу розподільник КПП вартістю 78000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-00123 від 16.10.2012 р. на суму 78000 грн., в т.ч. ПДВ. Вказана видаткова накладна підписана представника сторін та скріплена печатками підприємств.

Надані позивачем копії платіжних доручень від 10.08.2012р. №767 та від 23.08.2012р. №816 свідчать про часткову сплату відповідачем отриманого товару на суму 51000 грн.

12.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 12.02.2013р. №12-02/2, в якому просив відповідача провести повний розрахунок за отриманий товар за видатковою накладною №РН-00123 від 16.10.2012р. На підтвердження відправлення вказаного листа позивачем було надано повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.02.2013р.

Вказаний лист-повідомлення було залишено відповідачем без задоволення та відповіді.

18.03.2013р. позивач надіслав відповідачу письмову вимогу-претензію про сплату згідно з накладною РН-00123 від 16.10.2012р., довіреністю №0408 від 16.10.2012р. та рахунком-фактурою №СФ-0000180 від 10.08.2012 р. заборгованості в сумі 27000 грн., в строк до 01.04.2013р. На підтвердження відправлення вказаної вимоги-притензії позивачем було надано повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.03.2013р.

Вказана вимога-претензія була залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Надана позивачем в обґрунтування позовних вимог видаткова накладна №РН-00123 від 16.10.2012р. на суму 78000 грн., в т.ч. ПДВ, яка, в свою чергу, підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств і відповідає вимогам ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин у сфері поставки.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999р. №17 відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної №РН-00123 від 16.10.2012р. на суму 78000 грн., в т.ч. ПДВ, спірний товар було отримано представником відповідача, який діяв на підставі довіреності. Також про беззаперечне отримання товару, враховуючи приписи п.3.4.1 Інструкції „Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", свідчить наявність печатки підприємства відповідача на вказаній накладній.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується .

Підписання покупцем видаткової накладної , яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. №9/252-10.

За ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем за видатковою накладною №РН-00123 від 16.10.2012р. на суму 78000 грн., в т.ч. ПДВ, наданої позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар .

Аналогічна правова позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та в Постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у судові засідання господарського суду першої та апеляційної інстанції не з'являвся, повідомлявся про відповідні судові засідання належним чином, правом, передбаченим ст.22 ГПК України, в частині надання відповідних доказів та пояснень на підтвердження своєї правової позиції по даній справі, не скористався.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості по сплаті вартості отриманого товару за видатковою накладною №РН-00123 від 16.10.2012р. на суму 78000 грн., в т.ч. ПДВ, або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог копії платіжних доручень №767 та №816 (а.с. 7) не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки не містять необхідних реквізитів, визначених Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976, зокрема, підпису працівника банку та печатки банку.

Однак, у даному випадку у апеляційного господарського суду відсутні підстави виходити за межі заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Торгівельний дім „АМСТ" про стягнення з відповідача 27000 грн., з огляду на доведеність, обґрунтованість та правомірність таких вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „АМСТ" слід задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2013 року у справі №916/1429/13 - скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „АМСТ" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 05 серпня 2013 року у справі №916/1429/13 скасувати, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „АМСТ" задовольнити:

Стягнути з Приватного підприємства „ДОРЛІДЕР" (67560, Одеська область, Комінтернівський район, сільрада Красносільська, Цілісний майновий комплекс, Старокиївське шосе 21 км. 30-А, код ЄДРПОУ 32863396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „АМСТ"(01135, м. Київ, пр. Перемоги, 18, код ЄДРПОУ 35255387) 27000 (двадцять сім тисяч) грн. заборгованості та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору".

3.Стягнути з Приватного підприємства „ДОРЛІДЕР" (67560, Одеська область, Комінтернівський район, сільрада Красносільська, Цілісний майновий комплекс, Старокиївське шосе 21 км. 30-А, код ЄДРПОУ 32863396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „АМСТ"(01135, м. Київ, пр. Перемоги, 18, код ЄДРПОУ 35255387) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 08 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош