Рішення

від 24.09.2013 по справі 922/2860/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р.Справа № 922/2860/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальнистю "Спецбудтехніка-18", м. Харків про стягнення 571310,76 грн. за участю представників:

позивача - Іванов Р.В. за довіреністю № 559 від 16.07.2013 р.

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

09.07.2013 р. позивач - ПАТ "Український Професійний Банк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ТОВ "Спецбудтехніка-18", в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої до розгляду ухвалою суду від 20.08.2013р., просить стягнути з ТОВ "Спецбудтехніка-18" на корить ПАТ "Український Професійний Банк" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 17 від 25.02.2008 р. в сумі 571310,76 грн. (в т.ч.: 150 000,00 грн. - заборгованість по простроченому кредиту; 233291,74 грн. - заборгованість по прострочених процентах; 188019,02 грн. - заборгованість по пені), та стягнути з відповідача судовий збір в сумі 11426,22 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору та положення ст.ст. 20, 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 16, 509, 526, 553, 554, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

В судовому засіданні 10.09.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду додаткові письмові пояснення (вх.32959) в обґрунтування суми нарахованої пені.

Представник відповідача 10.09.2013р. позовні вимоги визнав частково, про що надав суду письмові пояснення (вх.32953), в яких зазначив, що визнає заборгованість по простроченому кредиту в сумі 150000,00 грн.; 5063,02 грн. заборгованості по строкових процентах. Відповідач не визнав позовні вимоги в частині нарахування 228228,72 грн. заборгованості по прострочених процентах, вважає, що заборгованість по прострочених процентах складає 123302,55 грн., оскільки позивач не мав права нараховувати проценти надалі, протягом більше ніж 2 років після закінчення строку дії договору. В частині нарахування позивачем пені в сумі 188019,02 грн. відповідач не визнав позовні вимоги повністю, оскільки просить суд застосувати строк позовної давності.

В судовому засіданні 10.09.2013р. судом оголошено перерву до 16.09.2013р. та 16.09.2013р. - перерву до 24.09.2013р., у зв'язку з зобов"язанням позивача надати суду розрахунку суми пені у відповідності до подвійної облікової ставки НБУ в межах строку 6-ти місяців.

24 вересня 2013 року представник позивача підтримує позовні вимоги частково, згідно з раніше наданими суду документами, але витребуваний судом розрахунок суми пені не надає.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника позивача на повідомленні від 16.09.2013р. про дату, час та місце наступного судового засідання (т. І, а.с. 21).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

25 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Український Професійний Банк" (правонаступником за всіма правами та обов'язками якого на теперішній час є Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк" згідно із Статутом товариства - позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка-18" (відповідач по справі) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 17.

У відповідності до п. 1.1. кредитного договору позивач відкриває відповідачу відкликну кредитну лінію у розмірі 250000,00 грн., терміном до 24 лютого 2010 р., на поповнення обігових коштів відповідача, з щомісячним зменшенням розміру кредитної лінії починаючи з лютого 2009 року.

Згідно з п. 1.4. договору плата за користування одержаними кредитними ресурсами встановлюється в розмірі 18,5% річних.

09.10.2008 р. було укладено Додатковий договір, яким збільшено процентну ставку до 22 % річних.

24.11.2008р. було укладено Додатковий договір, яким розмір кредитної лінії було зменшено до 170000,00 грн. та відповідно змінено графік погашення заборгованості.

24.02.2010р. було укладено Додатковий договір, яким розмір кредитної лінії було зменшено до 150000,00 грн. та відповідно змінено графік погашення заборгованості, строк дії Договору було продовжено до 25.02.2011р.

З урахуванням змін внесених додатковими договорами, згідно з умовами п.п. 1.1., 3.1. кредитного договору та на підставі заяви про надання кредиту № 07/16-14/26 від 04.02.2008р. та заяв про надання траншу № 07/16-14/50 від 26.02.2008р. та №07/16-14/49 від 26.02.2008р., Банк надав відповідачу грошові кошти в рахунок Кредиту в загальній сумі 250000,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним ордером №5094203 від 26.02.2008р.

Згідно з умовами п.п. 1.1., 1.4., 4.1., 7.5. та 8.1. кредитного договору позичальник зобов'язався починаючи з червня 2010 р. забезпечити щомісячне погашення заборгованості по Кредиту та процентам, а у разі порушення строків повернення кредиту позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати Банку подвійну процентну ставку від встановленої в п. 1.4. договору. Крім цього, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу Банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з умовами п.п. 4.4. та 5.9. кредитного договору, у разі порушення позичальником умов цього договору, несвоєчасного повернення отриманого кредиту та процентів за його використання. Банк має право достроково стягнути отримані позичальником кредитні кошти, проценти за їх використання та штрафні санкції за договором.

В порушення умов кредитного договору позичальник несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, не здійснює щомісячне погашення кредиту, а також простроченої кредитної заборгованості та пені.

09.09.2009 р. та 01.08.2012 р. Банк звертався до відповідача з претензіями №27-09/3856 та №34/14-26/49, у яких зазначав про необхідність повернути суму простроченого кредиту та процентів.

У відповідності до п. 9.1. кредитний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 25 лютого 2011 р., а в частині невиконання зобов'язань позичальника - до повного та належного їх виконання.

Отже, термін остаточного погашення кредиту настав 25.02.2011р., однак відповідачем заборгованість за кредитним договором не погашена.

Як зазначає позивач в позовній заяві станом на 02.07.2013р. заборгованість ТОВ "Спецбудтехніка-18" перед ПАТ "УПБ" за Договором про відкриття кредитної лінії № 17 від 25.02.2008 р. складає 571310,76 грн., в тому числі: 150000,00 грн. - заборгованість по простроченому кредиту; 233291,74 грн. - заборгованість по прострочених процентах; 188019,02 грн. - нарахована пеня.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, враховуючи вищевикладені норми права, неповернення відповідачем суми наданого кредиту та визнання відповідачем позовних вимог в цій частині позову, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 150000,00 грн. заборгованість по простроченому кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії № 17 від 25.02.2008 р. обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог в частині нарахованих відсотків за період з 06.02.2008р. по 15.09.2013р. включно в сумі 233291,74 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до положень вищезазначеної ст. 1054 Цивільного кодексу України позичальник за кредитним договором зобов'язується повернути не тільки кредит, але й сплатити проценти.

У відповідності до положень ст. 1056 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються його виконанням.

У відповідності до п. 9.1. кредитного договору в частині невиконання зобов'язань позичальника договір діє до повного та належного їх виконання.

Крім того, у відповідності до п. 7.5. договору за несвоєчасне погашення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої в п. 1.4. договору.

Таким чином, нарахування позивачем процентів за користування кредитом здійснюється з дати виникнення простроченого боргу за кредитом по день повернення відповідачем позивачу простроченого боргу за кредитом включно.

Нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Верховний суд України у своєму Листі від 07.10.2010р. "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)" вказує, що однією з істотних умов укладання кредитного договору, яка має бути чітко виписана в договорі та на яку суд повинен звертати увагу, є сплата процентів на грошову суму, отриману в кредит. Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача в частині стягнення відповідача 233291,74 грн. процентів, нарахованих за період користування кредитними коштами за період з 26.02.2008р. по 15.09.2013р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Щодо нарахування позивачем відповідачу у відповідності до п. 8.1. кредитного договору пені у розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за фактичний час користування кредитними ресурсами в сумі 188019,02 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких підстав, незалежно від розміру пені, визначеного в договорі, розмір пені не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний. Тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах, пов'язаних зі стягненням пені та застосуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у Постанові ВСУ від 07.11.2011р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Ухвалою від 10.07.2013р. суд витребував у позивача докладний і обґрунтований розрахунок пені (із зазначенням дат, з яких починається нарахування пені, дат, в які закінчується нарахування, кількості днів прострочення, сум боргу, на які нараховується пеня (із зазначенням нарахованих та сплачених сум), розміру ставки пені (із зазначенням розміру облікової ставки на НБУ на рік та відповідно розрахованої ставки пені на день) підсумкової суми пені за кожний період нарахування та підсумкової суми пені заявленої до стягнення).

16 вересня 2013 року представник позивач надав суду новий розрахунок суми пені, зроблений за період з 01.12.2008р. по 25.08.2011р. в розмірі 0,2% у відповідності до п. 8.1. Кредитного договору, відповідно до якого розмір пені склав 37771,36 грн.

Розрахунок позивача, який додано до позовної заяви та новий розрахунок зроблені без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також без врахування 6-ти місячного строку.

В судовому засіданні 16.09.2013р. було оголошено перерву до 24.09.2013р., у зв'язку з необхідністю надання позивачем розрахунку суми пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та в межах 6-ти місячного строку.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач у справі зобов'язаний довести заявлений до стягнення розмір нарахованої пені на відповідну суму заборгованості по орендній платі.

Позивачем цей тягар доказування не витриманий. Всупереч вимог суду позивачем не подано до суду розрахунку пені з урахуванням вищевикладених норм закону.

Вищий господарський суд України у своєму Листі від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" надав такі роз'яснення господарським судам, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

За таких обставин, відсутність у матеріалах справи обґрунтованого розрахунку пені унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми пені в розмірі 188019,02 грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення пені та необхідність відмови у їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 526, 530, 549-552, 599, 610, 611, 625, 1049, 1054, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст. 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 33, 43, 46, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудтехніка-18" (Ідентифікаційний код: 35072723; юр. адреса: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 3) на користь Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" (Ідентифікаційний код: 19019775; юр. адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 15) 150000,00 грн. заборгованість по простроченому кредиту; 233291,74 грн. - заборгованість по прострочених процентах, що виникли на підставі Договору про відкриття кредитної лінії № 17 від 25.02.2008 р.; а крім того, 7665,84 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача 188019,02 грн. пені відмовити в задоволенні позову.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 922/2860/13