Рішення

від 23.04.2009 по справі 18/26-506

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/26-506

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2009 р.Справа № 18/26-506

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Охотницької Н.В.             

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Складська техніка»м. Київ, вул. Лінійна, 17

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»м. Тернопіль, вул. С. Будного, 3

про стягнення заборгованості у сумі 12 984,74 грн., з яких: 10 900 грн. - основний борг, 2 002,45 грн. - пеня, 82,29 грн. - 3 % річних.

За участю представників сторін:          

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Складська техніка»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»про стягнення заборгованості у сумі 12 984,74 грн., з яких: 10 900 грн. –основний борг, 2 002,45 грн. –пеня, 82,29 грн. –3 % річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим,  що відповідач взяті на себе визначені умовами договору № 60 від 29.10.2008 р. зобов'язання виконав не належним чином, зокрема не провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, рахунок № 585 від 29.10.2008 р., накладну № 1836 від 01.12.2008 р., претензію № 105 від 24.02.2009 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

22.04.2009 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Складська техніка». При цьому, позивачем подані документи витребувані судом.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2270286 в матеріалах справи), а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду  за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності.

29.10.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Складська техніка», як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром», як покупцем, був укладений договір № 60 (надалі –Договір), предметом якого є купівля –продаж товару –контейнеру хлібного КХ-1 в кількості 30 шт. по ціні 780,75 грн., ПДВ 20% - 156,15 грн. (п.п. 1.1., 2.1. договру).  

Ціна договору складає 28 107 грн. (п. 2.2. договору).

Покупець здійснює передоплату за партію товару в розмірі 60 % від її вартості (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. остаточний розрахунок в розмірі 40 % вартості партії товару покупець здійснює на протязі 3 –х банківських днів з дати поставки партії товару.

Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками та діє до 31.12.2008 р., але в будь –якому випадку до повного погашення сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі –продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, згідно накладної № 1836 від 01.12.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Складська техніка»передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром», отримало на підставі рахунку № 585 від 29.10.2008 р., товар –контейнер хлібний КХ-1 в кількості 30 шт. вартістю 28 107 грн.

Таким чином, зобов'язання відповідача по сплаті отриманого від позивача товару становить 28 107 грн.

Проте, всупереч п. 5.2. договору відповідачем не здійснено повністю остаточної оплати за отриманий товар, а 25.11.2008 р. сплачено 16 864,20 грн., 02.02.2009 р. сплачено 342, 80 грн. Доказів погашення решти суми боргу суду не надано.

При даних обставинах справи, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 10 900 грн. правомірними, обґрунтованими та  такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського  кодексу України штрафними санкціями у цьому  Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно  з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець виплачує пеню у розмірі 0,2 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 82,29 грн. 3% річних та 2002,45 грн. пені (періоди нарахування з 05.12.2008 р. по 02.02.2009 р., з 03.02.2009 р. по 05.03.2009 р.).

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних та пені, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.   

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром»(м. Тернопіль, вул. С. Будного, 3, код в ЄДРПОУ 30836947, п/р 26000031600100 в АКБ Укрсиббанк, м. Харків, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Складська техніка»(м. Київ, вул. Лінійна, 17, код в ЄДРПОУ 33097107, п/р 2600500930058 в АКБ «Правекс Банк», м. Київ, МФО 321983):

-          10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. боргу;

-          2 002 (дві тисячі дві) грн. 45 коп. пені;

-          82 (вісімдесят дві) грн. 29 коп. 3% річних;

-          129 (сто двадцять дев'ять) грн. 85 коп. державного мита;

-          118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.В. Охотницька