Ухвала

від 07.11.2013 по справі 826/7576/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7576/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ЛИБІДЬ-БУД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ЛИБІДЬ-БУД» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ЛИБІДЬ-БУД» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004212220 від 26.04.2013р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 10.04.2013 р. № 1123 та повідомлення про проведення перевірки від 10.04.2013 р. № 4563/10/22-2011 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача ТОВ «НВК Либідь-Буд» щодо підтвердження господарських відносин платників податків з контрагентом ПП «Сток-Сервіс» за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2012 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 10.04.2013 р. № 212/1-22, на підставі якого, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 р. № 0004212220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 333 182,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 266 542,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 66 640,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення повноваження державної податкової інспекції використовувались з тією метою, з якою вони надані, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод чи інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2012 р. було включено ПДВ на загальну суму 266 562,60 грн. згідно податкових накладних отриманих від ПП «Сток-Сервіс».

Так, між позивачем (Замовником) та контрагентом ПП «Сток-Сервіс» (Виконавцем) було укладено договори на виконання будівельних робіт на об'єктах Замовника: від 28.11.2011 р. № 09-11-11, від 10.01.2012 р. № 10-01-12 та від 02.12.2011 р. № 15-12-11.

Підставою для проведення перевірки позивача став Акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС № 800/2210/37332206 від 08.11.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПП «Сток-Сервіс» за період з 01.11.2011 р. по 31.08.2012 р., зважаючи на відсутність товариства за місцем його реєстрації (місцем знаходження).

Враховуючи всі обставини викладені в вищезазначених Актах податкових органів, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції ПП «Сток-Сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів кількість працюючих - 1 особа, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, як надання послуг з виконання будівельних робіт у великих обсягах та на значні суми.

В зв'язку з цим ПП «Сток-Сервіс» фактично не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Суд апеляційної інстанції наголошує, під час проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ПП «Сток-Сервіс» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів (кількість працюючих - 1 особа) - здійснення основного виду діяльності контрагента не є можливим.

Зазначені договори на виконання будівельних робіт на об'єктах Замовника (позивача): від 28.11.2011 р. № 09-11-11, від 10.01.2012 р. № 10-01-12 та від 02.12.2011 р. № 15-12-11, укладалися з метою виконання позивачем інших договорів, а саме: договору підряду № 06/12-11-ПС, укладеного позивачем (Підрядником) із ТОВ «Будівельно-консалтиногва фірма «Граніт» (Замовником) щодо виконання робіт по будівництву об'єкту (реставрації нежитлового будинку під торговий заклад за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 16, літ. «Г»), та з метою виконання договору підряду № 18/2010 від 10.12.2010 р., укладеного позивачем (Підрядником) із Проектно-будівельним концерном «Укрмонолітспецбул» (Генеральним підрядником) щодо виконання робіт по укріпленню фундаменту адміністративного будинку Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 9.

Тобто, жодного доказу з боку позивача, про підтвердження господарської діяльності між ТОВ «Науково-виробнича компанія «ЛИБІДЬ-БУД» та ПП «Сток-Сервіс» суду не надано.

Виходячи з вищезазначеного, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи між позивачем та контрагентом повинні відповідати вимогам чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як зазначається в рішення Вищого адміністративного суду України щодо розгляду подібних спорів, сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В Постанові Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказані обставинами свідчать про те, що первинні документи не відповідають вимогам статті 9 Закону №996.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ЛИБІДЬ-БУД» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.