Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/11856/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11856/13 04.11.13

За позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Юкрейн»

про стягнення 40 939,20 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Юкрейн» про стягнення заборгованості у сумі 40 939,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №04012012 від 04.01.2012 позивач здійснив поставку товару відповідачу, втім останній належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 40 939,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу № 910/11856/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/11856/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу № 910/11856/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/11856/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.10.2013 справу №910/11856/13 передано на розгляд судді Ломаці В.С., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2013, на підставі ст.ст.65, 86 ГПК України, справу № 910/11856/13 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу № 910/11856/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 на підставі ст.ст.65, 86 ГПК України справу №910/11856/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Представники сторін в судове засідання 04.11.2013 не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином; про причини неявки представників суд не повідомили, клопотань або заяв до суду не надіслали.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 між Іноземним підприємством «Кока - Кола Беверіджиз Лімітед» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Юкрейн» (покупець) укладено договір поставки №04012012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами вказаними у специфікації, яка підписана і скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару (п. 2.3 договору).

Згідно п. 4.1 договору ціна на товар вказується у специфікації. Загальна сума договору складає сумарну вартість партій товару поставлених постачальником за договором, зазначену у товарно-транспортних накладних на кожну партію товару.

При цьому, сторони погодили, що усі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару провадиться на підставі товарно-транспортної накладної, підписаної сторонами в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлені чинним законодавством України (п.4.2 договору).

За умовами п. 12.2 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 21 дня з дати поставки її продавцем.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 40 939,20 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, а саме: № 2200608545 від 16.06.2012 на суму 7 660,80 грн., № 2200656634 від 27.06.2012 на суму 15 953,76 грн. та №2200710684 від 10.07.2012 на суму 17 324,64 грн.

При цьому, слід зазначити, що товарно-траспортна накладна №2200710684 від 10.07.2012 не містить підпису уповноваженої особи відповідача на отримання товару, а містить лише відбиток печатки підприємства.

Однак, п. 5.4 договору сторони передбачили, що представники покупця, що здійснюють приймання товару, зобов'язані надати своєму контрагенту оригінал довіреності, що надає право робити дану операцію. У випадку, якщо покупець не вніс особу, що здійснює приймання товару, достатнім доказом виступає печатка покупця.

Відтак, оскільки даний пункт договору не оспорювався, а відповідачем не надано жодних доказів втрати печатки, то суд приймає товарно-транспортну накладну №2200710684 від 10.07.2012 як належний та допустимий доказ отримання відповідачем товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки узгодженого товару.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірним договором.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару, оплату не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 40 939,20 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 12.2 договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленої продукції протягом 21 дня з дати поставки її продавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 40 939,20 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача у порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Юкрейн» (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд. 18, ідентифікаційний код 36177127) на користь Іноземного підприємства «Кока-кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська обл., Броварський р-н, с.м.т. Велика Димерка, 51 км. Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322) 40 939 (сорок тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп. основного боргу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2013.

Суддя Т.В. Васильченко