Рішення

від 06.11.2013 по справі 910/18643/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/18643/13 06.11.13

За позовом Приватного підприємства «Двадцять перший вік-Херсон», м. Херсон

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж», м. Київ

Про стягнення 12 915,58 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Сікоза В.О. - пред. по довір.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 12 915,58 грн. заборгованості, збитків від інфляції та трьох відсотків річних за неоплачений товар, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18643/13 та розгляд справи призначено на 06.11.2013р.

06.11.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 26.09.2013р., а також, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з проведенням звірки з обслуговуючим банком позивача, в ході якої було виявлено, що після направлення відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості, останнім було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі - 2 415,57 грн. Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000 грн. - основну суму боргу, 78,32 грн. - збитки від інфляції, 491,69 грн. - 3% річних та судові витрати.

Відповідач, який належним чином був повідомлений, в судове засідання не з'явився, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 26.09.2013р. не виконав, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує факт отримання відповідачем 07.10.2013р. ухвали про порушення провадження у справі від 26.09.2013р. за місцезнаходженням Також, до матеріалів справи долучено конверт з судовою кореспонденцією, який було повернуто з фактичної адреси відповідача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Факт направлення позовної заяви з додатками та ухвали про порушення провадження у справі за місцезнаходженням відповідача, підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2013р. подав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив уточнений позов задовольнити.

В судовому засіданні 06.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, відповідно до якої позивач поставив відповідачу товар на суму - 204 506,34 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: № РН-0000159 від 26.04.12р. на суму 24 743,09 грн., № РН-0000183 від 30.04.12р. на суму 8 695,19 грн., № РН-0000198 від 11.05.112р. на суму 1 629 грн., № РН-0000199 від 11.05.12р. на суму 2 243,64 грн., № РН-0000200 від 17.05.12р. на суму 19 883,52 грн., № РН-0000201 від 17.05.12р. на суму 9 318,24 грн., № РН-0000204 від 18.05.12р. на суму 2 449,80 грн., № РН-0000214 від 21.05.12р. на суму 507,36 грн., № РН-0000179 від 28.05.12р. на суму 67 764,05 грн., № РН-0000213 від 28.05.13р. на суму 12 659,18 грн., № РН-0000221 від 30.05.12р. на суму 12 966,95 грн., № РН-0000226 від 04.06.12р. на суму 7 887,12 грн., № РН-0000230 від 05.06.12р. на суму 3 131,65 грн., № РН-0000256 від 15.06.12р. на суму 2 244,24 грн., № РН-0000267 від 26.06.12р. на суму 648,30 грн., № РН-0000251 від 14.06.12р. на суму 11 136,13 грн., № РН-0000231 від 05.06.12р. на суму 15 662,88 грн., № РН-0000260 від 20.06.12р. на суму 936 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 2. Наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 4 Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.

До матеріалів справи долучені довіреності на отримання товарних цінностей, які видані відповідачем своїм працівникам на отримання товару від позивача.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, сплативши останньому, грошові кошти у розмірі - 194 506,33 грн.

03.12.2012р., 05.01.2013р. та 28.03.2013р. позивач направляв на адресу відповідача вимоги вих. № 10 від 30.11.2012р., вих. № 01 від 04.01.2013р. та вих. № 02 від 28.03.2013р. щодо проведення розрахунку за поставлені товари. Факт направлення вимог підтверджується описами вкладення, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та фіскальними чеками № 0394, № 0395, № 4713 та № 5418.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, здійснивши поставку обумовленого товару, а відповідач свої зобов'язання по оплаті не виконав повністю.

Таким чином заборгованість відповідача за отриманий товар складає - 10 000 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ч. 5 ст. 265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На суму боргу позивач нараховує 3% річних у розмірі 491,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 78,32 грн. (період нарахування з 26.06.2012р. по 13.08.2013р.)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Між позивачем та адвокатом Сікоза В.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 535) 15.12.2012р. укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат Сікоза В.О. взяв на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу клієнту ПП «Двадцять перший вік - Херсон» при провадженні у Господарській справі по стягненню з ТОВ «Спецвисотмонтаж», що виникла в результаті невиконання останнім своїх зобов'язань щодо розрахунку за поставлений товар в 2012 році. (п.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, Адвокатом - Сікоза В.О. який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльності № 535 від 04.04.2012р. виданого Херсонською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та від позивача директором - Петях О.М., який діє на підставі Статуту, та скріплено печаткою позивача, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору за надання правової допомоги клієнт, зобов'язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 4 500 грн., який має бути сплачений під час підписання цієї угоди.

Суду надано доказ оплати послуг адвоката, а саме, квитанція до прибуткового касового ордеру № 3 від 03.01.2013р., що підтверджує перерахування позивачем адвокату Сікоза В.О. грошових коштів у розмірі - 4 500 грн. за надання правової допомоги.

Дослідивши обставини даної справи, зокрема, ціни позову, складності справи, суд зауважує, що спір, який розглядається в межах цієї справи, на переконання суду, не є складним ні з правової (юридичної) точки зору (в тому числі відсутність в ньому новизни правових питань) ні з точки зору обґрунтування і доказування заявлених вимог (витребування документів, збирання доказів, складання інших документів, необхідність заявлення додаткових клопотань тощо) необхідних для захисту прав та інтересів клієнта по даній справі, а відтак не потребував від адвоката великого обсягу часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення та не потребував необхідності великого досвіду для його успішного завершення.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення адвокатських послуг не повинні перевищувати - 1 057 грн.

Суд також приходить до висновку про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на проїзд для участі в розгляді даної справи в сумі 500 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зокрема п.1, зазначено, що склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, серед іншого, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як вбачається з ухвали про порушення провадження у справі від 26.09.2013р., явку позивача не було визнано обов'язковою, в зв'язку з чим суд не задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача витрат на проїзд для участі в розгляді даної справи.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, витрати щодо оплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, код ЄДРПОУ 23541543) на користь Приватного підприємства «Двадцять перший вік-Херсон» (73000, м. Херсон, вул. Грінченка, б.7, код ЄДРПОУ 36580383), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 10 000 (десять тисяч) грн., збитки від інфляції у розмірі - 78 (сімдесят вісім) грн. 32 коп., три відсотки річних у розмірі - 491 (чотириста дев'яносто одна) грн. 69 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі - 1 057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 11 листопада 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук