Рішення

від 05.11.2013 по справі 911/3796/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3796/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Стандарт",

36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 14

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Енергія Майбутнього",

08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Чкалова, 31-А

про стягнення 1 165,81 грн.

за участю представників:

позивача - Мартинюк В.Ю. (довіреність від 22.10.2013 № 223);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Стандарт" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Енергія Майбутнього" (далі - відповідач) про стягнення 1 165,81 грн., з яких: 1 077,95 грн. - основний борг, 15,85 грн. - 3% річних та 72,01 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21839 від 17.10.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 07.10.2013.

У судове засідання 22.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.10.2013 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 05.11.2013.

У судовому засіданні 05.11.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.11.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Стандарт" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Енергія Майбутнього" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 19.12.2012 № 0111/263 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами Договору (пункт 1.1. Договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.3. Договору, покупець сплачує за фактично відвантажений товар протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару. Датою поставки товару вважається дата, що вказана у відповідній накладній. Оплата здійснюється на підставі накладних на товар та рахунків, виставлених постачальником.

Договір діє з моменту підписання сторонами - до 31.12.2012, а у фінансовій частині - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про намір його розірвати, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на невизначений термін (пункт 8.6. Договору).

У матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін Договору заявляла про намір його розривати, в розумінні пункту 8.6. Договору, зважаючи на що, суд дійшов висновку, що Договір пролонгований сторонами на підставі пункту 8.6. Договору та діяв у час спірної поставки товару.

На виконання умов Договору, позивач на суму 1 077,95 грн. за видатковою накладною від 13.03.2013 № ЦС-0000684, що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучена копія зазначеної накладної, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Підписи представників обох сторін на вказаній видатковій накладній скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Разом з тим, до матеріалів справи залучено копію рахунку-фактури від 13.03.2013 № ЦС-0000684 на суму 1 077,95 грн., що складена уповноваженим представником позивача та скріплена відбитком його печатки, на підставі пункту 3.3. Договору.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 01.05.2013, який підписано представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток, в якому також зазначено наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 077,95 грн.

На підтвердження наявності заборгованості, позивачем в матеріали справи надано оригінал банківської довідки від 24.10.2013 № 265/25, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки, відповідно до якої кошти від відповідача на рахунки позивача за спірною видатковою накладною не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 077,35 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 5.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 72,01 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 72,01 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 15,85 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 15,85 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 077,35 грн., пені у розмірі 72,01 грн. та 3 % річних у розмірі 15,85 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Енергія Майбутнього" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Чкалова, 31-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38435456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Стандарт" (36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 14, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37667763) 1 077 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 35 коп. основної заборгованості, 15 (п'ятнадцять) грн. 85 коп. 3% річних, 72 (сімдесят дві) грн. 01 коп. пені та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук