Рішення

від 01.11.2013 по справі 921/1011/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2013 р.Справа № 921/1011/13-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Лана", вул.Галицька, 57, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48423

до Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство", вул. С. Бандери, 12, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область, 48400

про cтягнення 118240.62 грн. боргу.

за участю представника позивача: Іванціва Ю.С. - довіреність від 14.10.2013р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лана" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" про стягнення 118240,62 грн. боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого по договору товару, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, суму якої з урахуванням пені, 3% річних та відсотків за користування чужими коштами просить стягнути примусово в судовому порядку.

Відповідач, згідно поданого відзиву, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечує, однак в частині нарахування пені, 3% річних та відсотків за користування чужими коштами посилається на неправильність проведення товариством розрахунків.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини цього не повідомив, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Беручи до уваги те, що ухвали суду направлялися відповідачу на адресу повідомлену сторонами (зокрема, у позовній заяві та відзиві на позов), яка в свою чергу відповідає адресі зазначеній у наявній в матеріалах справи довідці ЄДРПОУ ДП "Бучацьке лісове господарство", то слід вважати, що в розумінні п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В процесі вирішення спору, оголошувалась перерва та розгляд справи судом відкладався із підстав викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

02.04.2012 року між ТОВ фірмою "Лана" (далі Постачальник) з однієї сторони та ДП "Бучацьке лісове господарство" (далі Покупець) з другої сторони, укладено договір поставки №16 (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість.

Згідно п.2.2. угоди передача товарно-матеріальних цінностей здійснюється в разі надання Покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на продукцію у відповідача є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної.

Покупець проводить приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", Інструкції "З контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" у відповідності до положень діючого законодавства та умов договору (п.2.5. Договору).

Пунктом 3.2. угоди передбачено, що відповідач оплачує товар 100% передоплатою відповідно до виставленого позивачем рахунку протягом терміну його дії.

При цьому, контрагентами, згідно п.3.3. Договору визначена можливість товариства відвантаження продукції без попередньої оплати, зважаючи на що остання повинна бути оплачена не пізніше 3 банківських днів від дня переходу права власності на неї до Покупця.

Відповідно до п.3.4. правочину, вартість товару розраховується в залежності від розміру партії нафтопродуктів та ціни обумовленої сторонами на умовах даного договору.

Також сторони погодили вважати датою проведення розрахунку дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Строк дії Договору в частині здійснення грошових розрахунків триває до повного виконання грошових зобов'язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання своїх договірних зобов'язань товариством за період з квітня 2012р. по січень 2013р. на підставі видаткових накладних №313, 314, 315, 316, 318 від 28.04.2012р., №264 від 08.05.2012р., №390 від 29.05.2012р., №397 від 30.05.2012р., №406 від 31.05.2012р., №451 від 20.06.2012р., №719 від 29.09.2012р., №800 від 31.10.2012р., №873 від 30.11.2012р., №948 від 29.12.2012р. та №61 від 28.01.2013р. здійснено поставку пального на загальну суму 889322,17 грн.

Однак, підприємство в порушення п.3.3. Договору та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, за поставлений товар розрахувалося частково на загальну суму 809601,17 грн., допустивши при цьому заборгованість в розмірі 79721,00 грн., яка станом на час розгляду справи в суді залишається несплаченою (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, пунктом 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як слідує із змісту Договору, сторонами узгоджено строк оплати вартості поставленої продукції не пізніше 3-х банківських днів з дня переходу права власності на неї до Покупця (п.3.3.).

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 79721,00 грн. належним чином позивачем доведена, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, розрахунком суми боргу, актом звірки взаєморозрахунків та не заперечується відповідачем, а тому підлягає до задоволення.

Водночас суд враховує, що у період з 01.07.2013р. по даний час підприємством виконувались проплати на загальну суму 14360,00 грн., при цьому, як слідує із матеріалів справи, а саме копій видаткових накладних, рахунків на оплату та банківських виписок, останні здійснювались на виконання договору купівлі-продажу №17 від 10.07.2013р. (копії в матеріалах справи), а тому предмету спору не стосуються.

Крім того, ТОВ фірмою "Лана" заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8942,07 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 3182,91 грн. - 3% річних та 26394,64 грн. відсотків за користування коштами.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України одним із правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п.4.3. Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну зазначеного у п3.3. даної угоди Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення грошового зобов'язання.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В той же час боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на прострочення позивачем належної до оплати вартості поставленого товару, суд, виконавши власний перерахунок спірних сум, вважає, що здійснені позивачем нарахування пені та 3% річних в розмірі 8942,07 грн. та 3182,91 грн. відповідно, є обґрунтованими, проведеними відповідно до норм чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.536 ЦК України, боржник за користування чужими грошовими коштами зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Аналогічні за змістом положення містять в ст. 692 ЦК України.

Так, п.4.10 Договору сторони погодили обов'язок Покупця сплати відсотків за користування коштами Постачальника в розмірі 25% річних в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар.

При цьому, слід зазначити, що посилання відповідача на на неправомірність нарахування пені, 3% річних та відсотків за користування коштами позивача є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Таким чином, оцінивши поданий товариством розрахунок відсотків за користування коштами Постачальника в сумі 26394,64 грн., суд вважає, що здійснені позивачем нарахування виконані у відповідно до ст.536 ЦК України та п.4.10 Договору, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Зважаючи на наведене в сукупності, позовні вимоги ТОВ фірми "Лана" про стягнення заборгованості в сумі 118240,62 грн. обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані в установленому законом порядку відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44-49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Бучацьке лісове господарство" (48400, Тернопільська область, м.Бучач, вул.Ст.Бандери,12, ід.код 00993030) на користь Товариства з обмеженою відповідальності фірми "Лана" (484000, Тернопільська область, м.Бучач, вул.Галицька,57, ід.код 21144140) - 79721 ( сімдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 00 коп. основного боргу, 3182 (три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 91 коп. - 3% річних, 8942 (вісім тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 07 коп. пені, 26394 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 64 коп. відсотків за користування коштами та 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 81 коп. судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко