Постанова

від 04.11.2013 по справі 919/595/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Справа № 919/595/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

прокурора - Шульга А.М., посвідчення № 005749 від 25.09.2012, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача - не з`явився, Севастопольська міська Рада;

- Коваленко С.Є., представник, довіреність № б/н від 02.01.2013, Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської Ради;

відповідача - ОСОБА_3, представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, договір № б/н від 28.05.2013;

третьої особи - не з`явився, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Архипенко О.М.) від 18 липня 2013 року у справі №919/595/13

за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 48, Севастополь, 99011)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (вул. Московська, 45, м. Ялта, 98600)

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради та Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської Ради з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 0,0230 га шляхом звільнення її від споруд.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що за результатами проведеної Державною Азово-Черноморською екологічною інспекцією перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством "Благоустрій" Севастопольської міської Ради встановлений факт самовільного зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 певної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 липня 2013 року у справі №919/595/13 у задоволенні позову прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено.

Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що у Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції відсутні повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства за використанням та охороною земель у частині додержання режиму використання даної земельної ділянки Севастопольської міської Ради, яка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, а також встановлення обставин самовільного зайняття цієї земельної ділянки (її окремих площ) іншими особами. Крім того, судом встановлено, що Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією фактично були здійсненні позапланові заходи державного нагляду (контролю) з перевірки дотримання вимог земельного законодавства відносно відповідача без його залучення та ознайомлення з її результатами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції не було враховано, що правомірність дій та наявність повноважень у Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції на проведення перевірки не є предметом спору у даній справі. Прокурор зазначає, що відсутність проекту землеустрою із встановленням меж прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря не є підставою для визнання відсутності самої прибережної захисної смуги, оскільки така смуга встановлюється законом, а її розмір визначений Генеральним планом міста Севастополя. Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, тому відомості про неї у Державному земельному кадастрі відсутні. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року апеляційна скарга прокурора міста Севастополя прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Сотула В.В., суддів Голика В.С., Черткової І.В. та призначена до розгляду.

Склад колегії суддів з розгляду даної скарги неодноразово змінювався з поважних причин.

Розпорядженням від 04 листопада 2013 року визначений остаточний склад колегії: головуючий суддя - Рибіна С.А., судді Гоголь Ю.М., Голик В.С.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської Ради також наполягало на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Інші учасники судового процесу в судове засідання 04.11.2013 не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності нез`явившихся учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

30.04.2013 прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції з вимогою № 45-2284 вих.-13 про проведення перевірки дотримання землекористувачами на території Гагарінського району міста Севастополя у 100-метровій смузі від урізу води вимог природоохоронного законодавства.

Державними інспекторами Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції в період з 17.05.2013 по 28.05.2013 (на підставі направлення Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції № 12.424 від 08.05.2013 та наказу № 252 від 08.05.2013) здійснена позапланова перевірка дотримання Комунальним підприємством "Благоустрій" Севастопольської міської Ради вимог природоохоронного законодавства під час здійснення ним господарської діяльності на території пляжу "Парк Перемоги", за результатами якої державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Сергієнко К.М. складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами (далі - Акт перевірки) (а.с. 10-19, 29-30).

Згідно акту перевірки: "на земельній ділянці площею 1,5907 га, наданої для обслуговування будівель і споруд пляжу "Парк Перемоги", Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 здійснено самовільне зайняття (фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок) земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться у межах пляжної зони 50-ти метрової захисної смуги Чорного моря та прилягає до будівлі бару "Колесо" шляхом огорожі капітальним кам'яним парканом висотою 1,5 м та шириною 0,5 м, а також використовується ним для влаштування місць відпочинку та харчування".

У акті зазначено, що паркан повністю унеможливлює вільний прохід громадян до моря у даній частині пляжу "Парк Перемоги", тому що доступ до огородженої земельної ділянки та прохід через неї можливий тільки через ворота, які розташовані з обох боків паркану та зачинені.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора Гагарінського району міста Севастополя з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

За результатами розгляду спору суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125-126 Земельного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка належить на праві власності Севастопольській міській Раді згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №3740878 від 21.05.2013 та надана в користування відповідачу на підставі договору оренди нерухомого майна № б/н від 02.07.2009 для розміщення бару (а.с.104).

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно вимог статей 58, 60 Земельного кодексу України до земель водного фонду, зокрема, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, які встановлюються за окремими проектами землеустрою, межі яких зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Зі змісту зазначених статей кодексу вбачається, що прибережні захисні смуги в населених пунктах підлягають обов'язковому винесенню в натуру та влаштуванню у встановленому порядку за окремими проектами землеустрою і з урахуванням містобудівної документації.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка має кадастровий номер земельної ділянки 8536400000:01:016:0048 та належить до земель рекреаційного призначення з видом використання - Е.07.01 (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення), з наявністю обмежень в її використанні у вигляді охоронної зони навколо (вздовж) об'єкта зв'язку площею 0,0088 га (а.с. 129-133).

Відомості щодо віднесення даної земельної ділянки або її частини до земель водного фонду та знаходження її у прибережної смузі дані документи не містить. Інші докази цього позивачі та прокурор не мають, суду не надали.

Таким чином, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та її розміщення в межах прибережної захисної смуги.

Одним з доводів прокурора є те, що, керуючись нормами статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 про затвердження Положення "Про Державну екологічну інспекцію України", та враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги моря, перевірка правомірно здійснена саме Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією.

Вказаний довід не приймається судовою колегією до уваги, виходячи з наступного.

По-перше, оскільки, як зазначалось вище спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, тобто не відноситься до земель водного фонду, тому у Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції відсутні підстави здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства за використанням та охороною земель у частині додержання режиму використання земельної ділянки.

По-друге, суб'єктом господарювання, діяльність якого перевірялась Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією, є Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської Ради. Про проведення перевірки діяльності саме цієї особи екологічною інспекцією виданий відповідний наказ та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

При цьому, метою перевірки є дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, тому питання використання земельної ділянки знаходяться поза межами перевірки.

Фактично проведення перевірки було здійснено також відносно відповідача, але з порушенням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", зокрема, без його повідомлення та залучення до участі у перевірці.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що наданий прокурором до матеріалів справи акт № 240 від 31.10.2013 не є належним в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказом факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки. Інших доказів прокурор та позивачі не мають, суду не надали. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів порушення відповідачем вимог земельного законодавства шляхом самовільного зайняття спірної земельної ділянки.

Крім того, заявлена прокурором вимога не містить конкретних ознак самовільно зайнятої земельної ділянки, її співвідношення до орендованого майна, перелік споруд, які знаходяться на неї, та підлягають знесенню, що робить вимогу прокурора такою, що фактично не може бути виконана.

Щодо заявленого Комунальним підприємством "Благоустрій" Севастопольської міської Ради клопотання про долучення до матеріалів справи копій: акту обстеження земельної ділянки № 240 від 31.10.2013, технічного паспорту на громадський будинок (будівлі бару) № 3 на пляжі Парку Перемоги від 27.08.2013 та договору оренди нерухомого майна № 915 від 02.07.2009, судова колегія долучила ці документи до матеріалів справи, однак вважає їх такими, що не підлягають врахуванню при винесенні постанови , оскільки акт обстеження земельно ділянки № 240 від 31.10.2013 та технічний паспорт на громадський будинок від 27.08.2013 не існували на момент винесення судом першої інстанції рішення. Крім того, наданий суду технічний паспорт на громадський будинок не містить жодної відомості щодо особи, яка створила реконструкцію, або є власником майна, в той час, як згідно договору оренди № б/н від 02.07.2009, передане відповідачу в оренду майно є комунальною власністю та належить територіальній громаді в особі Севастопольської міської Ради. Що стосується акту № 240 від 31.10.2013, то він не містить відомостей щодо особи, відносно якої він складений та відомостей про її повідомлення про цю перевірку та її результати.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які маю?ть значення для справи. Обставиини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської Ради не довело, що надані ним копії документів, які складені після прийняття рішення судом першої інстанції, є належними та допустимими доказами в розумінні статті 33 Господарського процесуального кодексу України та їх створення та надання суду першої інстанції було неможливо.

Відтак, в даному процесі зазначений вище акт та технічний паспорт та громадський будинок не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як належні докази порушення відповідачем вимог земельного законодавства.

Що стосується договору оренди нерухомого майна № б/н від 02.07.2009, його копія була надана відповідачем для долучення до матеріалів справи 13.06.2013 та врахована судом при вирішенні спору (а.с.58-62).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях позивача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга заступника прокурора міста Севастополя задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 липня 2013 року у справі №919/595/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді Ю.М. Гоголь

В.С. Голик

Розсилка:

1.Прокурор Гагарінського району міста Севастополя (АДРЕСА_3).

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011).

3. Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 48, Севастополь, 99011).

4. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_2).

5. Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (вул. Московська, 45, Ялта, 98600).

6. Прокуратура міста Севастополя (вул. Павличенка, 1, Севастополь, 99011).