Рішення

від 11.11.2013 по справі 637/952/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.11.2013

№ 637/952/13-ц

№ 2/637/397/13

РІШЕННЯ

Іменем України

4 листопада 2013 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Островської Н.І.,

за участю секретаря Катренко Ю.С.,

позивач: представник за довіреністю ОСОБА_1,

відповідач: представник за довіреністю ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.м.т. Шевченкове Шевченковського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишево» про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування земельною ділянкою, зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишево» до ОСОБА_3 про визнання права оренди земельної ділянки ,

в с т а н о в и в :

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вимогою про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування земельною ділянкою шляхом зобов’язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишево» та повернути належну їй на праві власності земельну ділянку.

Як підставу позову зазначила, що її матері, ОСОБА_4, яка померла 12.02.2006 року, на праві власності належала земельна ділянка площею 5,8239 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. На підставі рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 21.11.2011 року за нею визнано право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері. Вказує, що СТОВ «Куйбишево» протягом декількох років обробляє земельну ділянку без будь-яких правовстановлюючих документів. Договір оренди землі зі СТОВ «Куйбишево» ані її матір’ю, ні нею не укладався, оскільки мати померла до укладання таких договорів СТОВ «Куйбишево» у 2007 році, а вона на момент укладання вказаних договорів не прийняла спадщину. Згідно листу держземагенства у Шевченківському районі Харківської області від 02.09.2013 року № 874 договір оренди між ОСОБА_4 та СТОВ «Куйбишево» на земельну ділянку площею 5,8239 га не зареєстровано. Відповідно документи, що посвідчують право оренди на вказану земельну ділянку у СТОВ «Куйбишево» відсутні, підстав для обробітку земельної ділянки відповідачем немає. Оскільки договір оренди землі не був зареєстрований, то він не є укладеним, як наслідок, орендні відносини відсутні, і у підприємства не виникло право оренди щодо земельної ділянки. 16.07.2013 року до СТОВ «Куйбишево» направлявся лист з повідомленням про самостійну обробітку земельну ділянку та проханням її повернення. Відповіді до цього часу не отримано. Просить усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідача повернути належну їй на праві власності земельну ділянку площею 5,8239 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6325785900:03:000:0078, розташованої на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов, наполягала на його задоволенні, пояснивши, що її матір’ю з СТОВ «Куйбишево» на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) укладався договір оренди земельної частки (паю), проте він втратив чинність з моменту отримання матір»ю 13.05.2003 року державного акту на право приватної власності на землю. З 13.05.2003 року зі СТОВ «Куйбишево» договір не переукладався, а тому право оренди на вказану земельну ділянку підприємством втрачено. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язок орендодавця укладати чи переукладати договір оренди з певним орендодавцем. Внаслідок викладеного, право оренди земельної ділянки у СТОВ «Куйбишево» відсутнє. Крім того, СТОВ «Куйбишево» пропущено строк позовної давності щодо визнання права на оренду спірної земельної ділянки оскільки підприємству було відомо про смерть орендодавця 12.02.2006 року.

Представник відповідача позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, посилаючись на його безпідставність. Надала зустрічний позов про визнання права на оренду земельної ділянки, зазначивши, що вказана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну ділянку. У березні 2000 року між ОСОБА_4 та СТОВ «Куйбишево» укладено договір оренди земельної частки (паю), який у встановленому порядку був зареєстрований у Семенівській сільській раді терміном до 30 березня 2008 року. 12 березня 2006 року ОСОБА_4 померла. Протягом дії договору оренди ОСОБА_4, а після її смерті ОСОБА_3, отримували орендну плату, з 2008 року у розмірі 3 % від вартості грошової оцінки землі з урахуванням індексації, що є свідченням фактичного виконання умов даного договору вже після закінчення строку його дії. Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3, знаходиться у фактичному користуванні СТОВ «Куйбишево» з 2000 року по 2013 рік. У відповідності з частиною 2 розділу ІХ Перехідні положення після виділення в натурі земельних ділянок власникам договір оренди переукладається у відповідності до державного акту на землю на тих самих умовах, що і раніше укладений та може бути змінений за згодою сторін. В зв’язку з наведеним, представник відповідача просить визнати за СТОВ «Куйбишево» право оренди земельної ділянки площею 5,8239 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної ОСОБА_3 на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного необхідно відмовити з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 792 ЦК України, ст.ст. 93, 124 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору. При цьому, відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності і справедливості.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 зі СТОВ «Куйбишево» на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) з 2000 по 2008 роки укладався договір оренди земельної частки (паю).

Згідно державному акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 741101З, з 13.05.2003 року спірна земельна ділянка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, в зв»язку з чим змінилися умови /предмет/ договору оренди (а.с. 7).

12.02.2006 року ОСОБА_4 померла (а.с. 8).

На підставі рішення Шевченківського районного суду Харківської області № 2-495/11 від 21.11.2011 року за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку площею 5,8239 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 9).

Сторонами не заперечується також той факт, що будь-який інший договір оренди земельної частки ( паю) або договір оренди земельної ділянки ОСОБА_4 або ОСОБА_3 зі СТОВ «Куйбишево» не укладався.

Згідно листу держземагенства у Шевченківському районі Харківської області від 02.09.2013 року № 874 договір оренди між ОСОБА_4 та СТОВ «Куйбишево» на земельну ділянку площею 5,8239 га, кадастровий номер: 6325785900:03:000:0078, на території Семенівської сільської ради не зареєстровано (а.с. 12).

Ст. 25 Закону України «Про оренду землі» передбачає право самостійного господарювання орендаря на орендованій земельній ділянці виключно на умовах договору, в тому числі, його зобов»язання використовувати ділянку в межах строків, встановлених цим договором.

Відповідно до листа від 16.07.2013 року ОСОБА_3 повідомила СТОВ «Куйбишево» про бажання самостійно обробляти земельну ділянку та повернути її власнику (а.с. 10, 11).

З огляду на викладене, у СТОВ «Куйбишево» відсутні документи, що посвідчують право оренди на вказану земельну ділянку та підстави для її обробітку, та, враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені судом.

Вимогами ст. ст. 611, 614 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов»язаний повернути земельну ділянку в стані належному, ніж йому було передано в оренду. Витрати на поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем без згоди орендодавця , відшкодуванню не підлягають.

Положеннями ст.ст. 14, 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У відповідності до ст.ст. 316, 328 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно зі ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації цього права.

За положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 210, 316, 319, 328, 640, 654 ЦК України, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишево» про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов’язати сільськогосподарське товариства з обмеженою «Куйбишево» усунути перешкоди у здійсненні права володіння та користування земельною ділянкою шляхом повернення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 5,8239 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6325785900:03:000:0078, розташованої на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

У задоволенні зустрічного позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишево» до ОСОБА_3 про визнання права оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишево» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 550, 39 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Шевченківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шевченківського

районного суду ОСОБА_5

Харківської області