Рішення

від 25.12.2006 по справі 3/534/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/534/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" грудня 2006 р.                                                 Справа №  3/534/06

За позовом: ТОВ «НВК «Маяк», м. Харків, пр-т 50-річчя ВЛКСМ,56

До відповідача: ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», м. Миколаїв, вул. Миколаївська,5а

Про  стягнення заборгованості

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Радонов Ю.П., за дорученням;

Від відповідача: Савицька О.Е., за дорученням;

В судовому засіданні присутні:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання №21/01 від 21.01.2004р. в розмірі 160406,89грн., з яких 135375,42грн. основного боргу та 25031,47грн. пені. Також в позовній заяві просить забезпечити зазначений позов шляхом накладення арешту в межах ціни позову на період розгляду справи по суті на майно або грошові суми, що належать відповідачеві ( що знаходяться у нього та/або третіх осіб ).

Відповідно до ст.66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач не зазначив жодного аргументу для забезпечення позову, не вказав обставини, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення в строк, отже, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

20.11.2006р. відповідач надав відзив, в якому вказав, що Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго»не має можливості ні визнати позовні вимоги, ні заперечувати проти них, оскільки згідно Постанови про проведення виїмки (копія додається) начальника 2 відділу 1 Служби Слідчого управління СБ України підполковника юстиції В.Атаманенко від 20 серпня 2004 року на підприємстві було проведено виїмку документів, що стосуються придбання у позивача та подальшої реалізації ПТК «Мехпрочность». До теперішнього часу СБУ України розслідує справу №221, до матеріалів якої були прилучені вказані документи. Також, СВ ПМ ДПІ у Миколаївській області 20.10.2004р. було порушено кримінальну справу по вказаному факту та остаточного рішення по справі не прийнято. На підставі викладеного, просить зупинити провадження у справі до вирішення відповідного питання компетентними органами та повернення відповідачу документів, що стосуються вказаного факту.

25.12.2006р. відповідач надав доповнення до відзиву, яким визнав, що за Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго»згідно укладеного 21.01.2004р. договору з НВК «Маяк»№21/01 дійсно залишився борг у сумі 135 375,42 грн. Вказує, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»не сплатило залишок суми за договором з поважних причин. Згідно вищезазначеної Постанови про проведення виїмки начальника 2 відділу 1 Служби Слідчого управління СБ України підполковника юстиції В. Атаманенко від 20 серпня 2004 року на підприємстві було проведено виїмку документів, що стосуються придбання у позивача та подальшої реалізації ПТК «Мехпрочность». З цієї причини відповідач не мав можливості розраховуватися за договором. За таких обставин, посилаючись на те, що:

Згідно ч.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Пунктом 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі п. 12.1.Роз'яснень Вищого Господарського Суду України від 18.11.97 № 02-5/445 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень Президії Вищого Господарського Суду України", господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

                    Відповідач, визнаючи суму основного боргу, просить зменшити розмір штрафних санкцій.

                    Позивач в судовому засіданні, вказав на те, що не заперечує проти зменшення суми пені до 10000,0грн.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

21 січня 2004 р. між сторонами було укладено договір постачання 21/01, згідно з умовами якого Обласним комунальним підприємством „Миколаївоблтеплоенерго" був придбаний у ТОВ „Науково-виробнича компанія „МАЯК" один комплекс ПТК „Мехпрочність" за ціною 6000000,00 грн., в т.ч. ПДВ –1000000,00 грн.

Згідно з п.4.10 цього договору товар повинен бути повністю поставлений покупцеві не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до п.6.1. договору ( додаткова угода № 2 від 29.04.2004 р.) розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у національній валюті України в безготівковому порядку протягом 60 днів з моменту постачання товару постачальником. За згодою сторін оплата за договором може бути здійснена векселями. Передача векселів здійснюється з оформленням актів прийому-передачі.

Повністю у відповідності зі строками поставки товару, згідно з видатковою накладною № 28 від 21.01.2004 р., покупець отримав саме 21.01.2004 року від постачальника зазначений товар.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання умов договору сплатив ( грошима та векселем ) за вказаний товар позивачу 5864624,58 грн.:

1)          18.02.2004 р. –30000,00 грн.;

2)          27.02.2004 р. –30000,00 грн.;

3)          15.03.2004 р. –50000,00 грн.;

4)          26.03.2004 р. –30000,00 грн.;

5)          31.03.2004 р. –30000,00 грн.;

6)          07.04.2004 р. –30000,00 грн.;

7)          08.04.2004 р. –20000,00 грн.;

8)          16.04.2004 р. –50000,00 грн.;

9)          19.04.2004 р. –50000,00 грн.;

10)          20.04.2004 р. - 50000,00 грн.;

11)          27.04.2004 р. –50000,00 грн.;

12)          28.04.2004 р. –50000,00 грн.;

13)          29.04.2004р. - відповідач передав в оплату товару   позивачеві   простий   вексель   №   7432601804304   на   суму   5014624,58   грн. (заборгованість за яким у відповідача перед позивачем відсутня );

14)          29.04.2004 р. –30000,00 грн.;

15)          28.05.2004 р. –50000,00 грн.;

16)          21.06.2004 р. –50000,00 грн.;

17)          02.07.2004 р. –50000,00 грн.;

18)          06.08.2004 р. –100000,00 грн.;

19)          20.08.2004 р. –100000,00 грн.

Отже, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить у розмірі: 135375,42 грн. (6000000,00 грн. –5864624,58 грн.).

Статтями 692 та 712 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець   зобов'язаний   оплатити   товар   після   його   прийняття   або   прийняття товаророзпорядчих   документів   на   нього,   якщо   договором   або   актами   цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну   дію   господарського   чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати   майно,   сплатити   гроші,   надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п.8.3. вказаного договору прострочення оплати поставленого товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винуватої сторони із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем на підставі вказаного положення договору було нараховано відповідачу 25031,47 грн. пені.

В судовому засіданні, зважаючи на клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи те, що позивач не заперечив проти вказаного клопотання та вказав, що можливе зменшення розміру пені до 10000,0грн., суд, на підставі приписів господарського процесуального та цивільного кодексів України, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, до 10000,0грн. Вказаний розмір пені погоджений сторонами в судовому засіданні.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

                    Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню частково, в зв'язку зі зменшенням судом розміру пені.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська,5а, п/р 26009640038350 в МОФ Укрсоцбанку м. Миколаєва, МФО 326018, Інд. Код 31319242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «МАЯК»(61153, м. Харків, пр-т 50-річчя ВЛКСМ,56, п/р 26007000101578 у ВАТ «Український кредитно-торговий банк», м. Київ, МФО 321723, Інд.код 32593760) –135375,42грн. основного боргу, 10000,0грн. пені, 1453,75грн. держмита, 118грн. витрат на ІТЗ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

   Суддя                                                        О.Г. Смородінова