Постанова

від 06.11.2013 по справі 803/1995/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/1995/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Богдан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області до Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області (далі - позивач, відділення, ВФСС у Ківерцівському районі) звернулося в суд з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» (далі - відповідач, підприємство, ВАТ «Маневицьке РТП») про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 1 227 785,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 03 травня 2001 року зареєстрований у ВФСС у Ківерцівському районі як страхувальник зі сплати обов'язкових страхових платежів.

Відповідно до актів прийому-передачі особових справ потерпілих від 26 липня 2001 року №6, від 01 серпня 2001 року №8, від 14 серпня 2001 року №14 ВАТ «Маневицьке РТП» передало відділенню 5 особових справ потерпілих в наслідок нещасного випадку на виробництві, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Крім того, постановою від 01 вересня 2005 року №388 потерпілому ОСОБА_7 призначено страхову виплату у зв'язку із нещасним випадком, що стався на дочірньому підприємстві ВАТ «Маневицьке РТП» «Агрофірма «РОМАН», яке на даний час ліквідоване.

ВАТ «Маневицьке РТП» 08 квітня 2013 року звернулося до ФВСС у Ківерцівському районі з заявою про видачу довідки про відсутність заборгованості перед Фондом у зв'язку з ліквідацією підприємства, що стало підставою для проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на даному підприємстві протягом їх життя.

На підставі статей 112, 110, 1205 Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765 Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області провело розрахунок капіталізованих коштів потерпілим від нещасного випадку на виробництві, загальний розмір яких згідно розрахунку від 01 серпня 2013 року становить 1 227 875,69 грн.

Відтак 03 вересня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання грошових вимог у загальному розмірі 1 227 875,69 грн., однак вказана заява підприємством залишена без задоволення. На підставі вищевикладеного відділення просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області капіталізовані платежі у розмірі 1 227 785,69 грн.

Представник позивача, суб'єкта владних повноважень, у судовому засіданні 06 листопада 2013 року зменшила розмір позовних вимог в частині стягнення 71 769,94 грн. капіталізованих платежів по потерпілому ОСОБА_7 та просила суд стягнути з позивача капіталізовані платежі у розмірі 1 156 015,75 грн., оскільки ОСОБА_7 працював та отримав виробничу травму на Дочірньому підприємстві Відкритого акціонерного товариства «Маневицька РТП» «Агрофірма «Роман» (а.с.141 зворот).

Відповідач в судові засідання 24 жовтня 2013 року та 06 листопада 2013 року свого представника не направив, не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без участі його представника або заперечень щодо позову не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи повістками, що були надіслані за його адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Вищезазначені повістки повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за відмовою адресата від одержання» (а.с.87, 114).

За правилами частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Оскільки належним чином надіслані повістки не вручені відповідачу у зв'язку з відмовою останнього у їх отриманні, тобто з незалежних від суду причин, тому Відкрите акціонерне товариство «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пунктом 11 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

На думку суду, відмова Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» в отриманні повістки про виклик до суду, повторне не прибуття представника підприємства у судові засідання 24 жовтня 2013 року та 06 листопада 2013 року, не повідомлення суду причин неявки, а також відсутність заяви про розгляд справи за відсутності останнього свідчить про ігнорування відповідачем своїх процесуальних прав та обов'язків, а тому подальше відкладення розгляду справи призведе до невиправданого зволікання та затягування розгляду справи у передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України розумний строк. На підставі вищевикладеного судовий розгляд справи проведений за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» 25 квітня 1996 року зареєстроване як юридична особа Маневицькою районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.77-78).

Підприємство зареєстровано страхувальником та перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі Волинської області згідно страхового свідоцтва від 03 травня 2001 року (а.с.9).

Особові справи потерпілих від нещасного випадку на виробництві, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ВАТ «Маневицьке РТП» передало ВФСС у Ківерцівському районі на підставі актів прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві від 26 липня 2001 року №6, від 01 серпня 2001 року №8, від 14 серпня 2001 року №14 (а.с.14-16).

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06 серпня 2012 року засновниками ВАТ «Маневицьке РТП» прийнято рішення про ліквідацію підприємства (а.с.77 зворот).

Матеріалами справи підтверджується, що 08 квітня 2013 року відповідач звернувся до позивача з заявою про видачу довідки про відсутність заборгованості перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с.10).

На підставі вищезазначеної заяви, Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області проведено капіталізацію та розрахунок коштів, як відшкодування потерпілим на виробництві ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 01 серпня 2013 року розмір належних до виплату коштів становить 1 227 875,69 грн., з яких позивач просить суд стягнути 1 156 015,75 грн. без врахування потерпілого ОСОБА_7 (а.с.13).

В подальшому позивач 03 вересня 2013 року звернувся до підприємства з письмовою заявою про визнання грошових коштів у розмірі 1 227 875,69 грн., однак вказана заява залишена без задоволення ВАТ «Маневицьке РТП» (а.с.11-12).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною другою статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки засновниками Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» прийнято рішення про припинення підприємства шляхом її ліквідації, тому належні кошти для виплати потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві мають бути капіталізовані та стягнуті з підприємства у порядку, що передбачений законом.

При цьому суд зазначає, що Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області стало відомо про ліквідацію відповідача 08 квітня 2013 року згідно заяви про видачу довідки про відсутність заборгованості перед Фондом, а, відтак, саме з цієї дати необхідно обраховувати шестимісячний строк звернення до суду передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який відділенням у даному випадку не пропущений.

За змістом статей 15, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи поширюються вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та положення Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 26 червня 2012 року №21-156а12, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України (а.с.139-140).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 вказаного Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Пунктом 2 цього ж Порядку визначено, що розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю або перед членами їх сімей, здійснюється таким чином: 1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів I групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки; 5) витрати на пенсійне забезпечення - виходячи з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі даних Фонду; 6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації інваліда (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації; 7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( № 1105-XIV). Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

На підставі вищезазначеного порядку Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області здійснені розрахунки потреби в капіталізації коштів по ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.62-67).

При цьому, керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі судом встановлено, що вищезазначені особи наразі перебувають на пенсійному забезпеченні в Управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області та отримують пенсію, що підтверджується листом від 21 жовтня 2013 року №4669/02-44 (а.с.94).

Оцінюючи належність та обґрунтованість розрахунків виконаних Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 працював водієм автомобіля на Маневицькій РТП та 06 лютого 1992 року при ремонті автомобіля отримав травму ока, що підтверджується актом про нещасний випадок за формою №Н-1, затвердженого керівником підприємства та скріплений його печаткою. Згідно довідки Волинської міжрайонної спеціалізованої туб-офтальмалогічної МСЕК від 06 вересня 2001 року №004140 ступінь втрати працездатності ОСОБА_6 становить 40%. Постановою ВФСС у Ківерцівському районі від 20 серпня 2001 року №33, з врахуванням подальшого перерахунку здійсненого постановою від 29 березня 2013 року №0314/304/304/22, ОСОБА_6 призначено щомісячну виплату у розмірі 967,41 грн. Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області від 13 березня 2013 року №814 середньомісячна пенсія ОСОБА_6 становить 849,00 грн., в тому числі основний розмір пенсії 150 грн. (а.с.18-23).

Згідно виконаного позивачем розрахунку, потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим ОСОБА_6 становить 216 312,88 грн. Потреба в капіталізації коштів для виплат втраченого заробітку для повернення коштів Пенсійному фонду України становить 11 850,00 грн. На думку суду вищезазначений розрахунок повністю відповідає матеріалам особової справи ОСОБА_6 Таким чином загальний розмір належних до стягнення з ВАТ «Маневицьке РТП» капіталізованих платежів по потерпілому ОСОБА_6 становить 228 162,88 грн. (а.с.62).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 працював шофером на підприємстві Колківська сільгосптехніка (правонаступником якого є Маневицьке РТП) та 21 липня 1962 року отримав травму лівого ока, що підтверджується актом про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 21 липня 1962 року. Згідно виписки з акту огляду МСЕКУ від 15 лютого 2013 року №0002815 ступінь втрати працездатності ОСОБА_2 становить 80%. Постановою ВФСС у Ківерцівському районі від 06 серпня 2001 року №8, з врахуванням подальшого перерахунку здійсненого постановою від 29 березня 2013 року №0314/286/286/20, ОСОБА_2 призначено щомісячну виплату у розмірі 2 489,62 грн. (а.с.41-44).

Згідно виконаного позивачем розрахунку, потреба в капіталізації коштів належних до стягнення з ВАТ «Маневицьке РТП» для розрахунку з потерпілим ОСОБА_2 становить 143 202,94 грн. Вищезазначений розрахунок повністю відповідає матеріалам особової справи ОСОБА_2, а тому вказані кошти на законних підставах підлягають до стягнення з ВАТ «Маневицьке РТП» (а.с.64).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював токарем на підприємстві Маневицька райсільгосптехніка (правонаступником якої є Маневицьке РТП) та 29 січня 1982 отримав травму ока, що підтверджується актом про нещасний випадок за формою №Н-1. Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 28 липня 1993 року ступінь втрати працездатності ОСОБА_3 становить 50%. Постановою ВФСС у Ківерцівському районі від 06 серпня 2001 року №9, з врахуванням подальшого перерахунку здійсненого постановою від 29 березня 2013 року №0314/287/287/29, ОСОБА_3 призначено щомісячну виплату у розмірі 1 543,77 грн. (а.с.45-48)

Відповідно до виконаного позивачем розрахунку, потреба в капіталізації коштів належних до стягнення з ВАТ «Маневицьке РТП» для розрахунку з потерпілим ОСОБА_3 становить 236 073,31 грн. Вищезазначений розрахунок повністю відповідає матеріалам особової справи ОСОБА_3, а відтак зазначена сума підлягає до стягнення з ВАТ «Маневицьке РТП» (а.с.65).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 працював слюсарем на підприємстві Маневицька райсільгосптехніка (правонаступником якої є Манецивьке РТП) та 09 липня 1968 року отримав травму на виробництві, що підтверджується актом про нещасний випадок за формою №Н-1. Відповідно до виписки з акту огляду від 16 серпня 1983 року ступінь втрати працездатності ОСОБА_5 становить 40%. Постановою ВФСС у Ківерцівському районі від 08 серпня 2001 року №16, з врахуванням подальшого перерахунку здійсненого постановою від 29 березня 2013 року №0314/293/293/11, ОСОБА_5 призначено щомісячну виплату у розмірі 2 114,63 грн. (а.с.49-52).

Відповідно до виконаного позивачем розрахунку, потреба в капіталізації коштів належних до стягнення з ВАТ «Маневицьке РТП» для розрахунку з потерпілим ОСОБА_5 становить 126 962,39 грн. Вищезазначений розрахунок повністю відповідає матеріалам особової справи ОСОБА_5, тому ця сума підлягає до стягнення з підприємства (а.с.66).

Таким чином, проаналізувавши виконані Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області розрахунки потреби в капіталізації коштів по потерпілим від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суд дійшов висновку, що вищезазначені розрахунки є обґрунтовані та виконані позивачем у відповідності до вимог Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765, а відтак капіталізовані кошти у розмірі 734 401,52 грн. по вищезазначеним особам підлягають до стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство».

Одночасно щодо розрахунку потреби в капіталізації коштів по потерпілим ОСОБА_4 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 працював трактористом на підприємстві Маневицька райсільгосптехніка (правонаступником якої є Маневицьке РТП) та 25 червня 1985 року внаслідок нещасного випадку на виробництві попав під колеса причепа автомобіля, у зв'язку з чим отримав травми, що підтверджується актом про нещасний випадок за формою Н-1. Згідно витягу із акту огляду у ЛТЕК ступінь втрати працездатності ОСОБА_4 становить 60%. Постановою ВФСС у Ківерцівському районі від 08 серпня 2001 року №15, з врахуванням подальшого перерахунку здійсненого постановою від 29 березня 2013 року №0314/291/291/44, ОСОБА_4 призначено щомісячну виплату у розмірі 1 411,87 грн. Постановою відділення від 12 червня 2013 року №0314/291/291/45 ОСОБА_4 призначено санаторно-курортне лікування з 27 червня 2013 року по 20 липня 2013 року, вартість якого згідно накладної №21 від 17 травня 2013 року становить 8 760,00 грн. Крім того, постановою від 23 липня 2013 року №0314/291/291/46 ОСОБА_4 відшкодовано витрати на проїзд до місця лікування у розмірі 232,64 грн. Постановою від 12 грудня 2012 року №0314/291/291/42 ОСОБА_4 призначено фінансування на придбання протезно-ортопедичних виробів у розмірі 3 151,48 грн. Також ОСОБА_4 згідно акту приймання-передачі транспортного засобу від 29 вересня 2008 року користується автомобілем спеціально пристосованим для потреб інвалідів марки ЗАЗ та є інвалідом ІІ групи (а.с.24-40).

Згідно виконаного позивачем розрахунку, потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим ОСОБА_4 становить 242 502,79 грн., для придбання ортопедичного взуття - 46 421,30 грн., для відшкодування коштів на санаторно-курортне лікування - 62 948,48 грн., для відшкодування витрат на бензин - 2 091,66 грн., а для придбання автомобіля - 67 650,00 грн. Загальний розмір капіталізованих коштів становить 421 614,23 грн. (а.с.63).

Однак всупереч підпункту 4 пункту 2 Порядку, ВФСС у Ківерцівському районі розрахунок витрат на оздоровлення ОСОБА_4 здійснило з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки один раз на два роки, в той час як потерпілий є інвалідом другої групи, а відтак відшкодуванню підлягає середня вартість санаторно-курортної путівки з розрахунку один раз на три роки. Згідно розрахунку наданого позивачем середня очікувана тривалість життя чоловіків у 2012 році в сільській місцевості становить 14,73 роки, а відтак відшкодуванню та капіталізації підлягає вартість п'яти путівок, які можливо отримати за цей період (14,73 / 3 ? 5). Таким чином, судом здійснений розрахунок належних до відшкодування коштів на санаторно-курортне лікування ОСОБА_4, розмір яких становить 44 963,20 грн. (8 992,64 грн. середня вартість однієї путівки та витрат на проїзд x 5 путівок).

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача у розрахунку на пункт 2.6 Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання санаторно-курортним лікуванням, яке затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 жовтня 2007 р. N 49, оскільки цей нормативно-правовий акт визначає порядок та періодичність забезпечення Фондом потерпілих від нещасного випадку санаторно-курортним лікуванням, однак саме Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 визначає, яку частину витрат на санаторно-курортне лікування відшкодовує підприємство на якому стався нещасний випадок.

На підставі вищевикладеного з ВАТ «Маневицьке РТП» до відшкодування по потерпілому ОСОБА_4 підлягає стягненню 403 628,95 грн., з яких 242 502,79 грн. - кошти для розрахунку з потерпілим, 46 421,30 грн. - для придбання ортопедичного взуття, 44 963,20 грн. - для відшкодування коштів на санаторно-курортне лікування, 2 091,66 грн. - для відшкодування витрат на бензин, 67 650,00 грн. - для придбання автомобіля. Решта суми - 17 985,28 грн. розрахована позивачем помилково та до стягнення не підлягає.

Суд не бере до уваги розрахунки по потерпілому ОСОБА_7, оскільки у судовому засіданні 06 листопада 2013 року позивач зменшив позовні вимоги по стягненню капіталізованих платежів по цій особі.

За правилами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 734 401,52 грн. капіталізованих платежів по потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та 403 628,95 грн. по потерпілому ОСОБА_4, однак судом встановлена безпідставність позовних вимог в частині стягнення 17 985,28 грн. по потерпілому ОСОБА_4 у зв'язку з помилковим розрахунком позивачем витрат на санаторно-курортне лікування останнього, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області капіталізованих платежів у розмірі 1 138 030,47 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області до Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» про стягнення капіталізованих платежів - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Маневицьке ремонтно-транспортне підприємство» (44661, Волинська обл., Маневицький район, смт. Колки, вул. Грушевського, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 03569290) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ківерцівському районі Волинської області (45200, Волинська обл., Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. 17 вересня, 31, ідентифікаційний код юридичної особи 25910134) 1 138 030,47 грн. (один мільйон сто тридцять вісім тисяч тридцять гривень сорок сім копійок) капіталізованих платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 08 листопада 2013 року.