Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/20287/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20287/13 04.11.13 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АРС"

про стягнення 5 874,24 Євро, (що еквівалентно 63 672,69 грн.)

За участю представників сторін :

від позивача: Гартман М.Т. - представник за довіреністю № 01/13 від 15.01.2013 року;

від відповідача: Підгайний П.Т. - представник за довіреністю б/н від 01.08.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" заборгованості за договором кредиту за овердрафтом №02-1/3о-39-09 від 16.02.2009 року в розмірі 5 874,24 Євро, (що еквівалентно 63 672,69 грн.)

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.02.2009 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "АРС" було укладено договір кредиту за овердрафтом №02-1/3о-39-09.

24.04.2013 року господарським судом міста Києва у справі №910/3972/13 на підставі позовної заяви АТ «КомІнвестБанк» та розрахунку заборгованості (станом на 27.02.2013р.) було винесено рішення про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості з ТОВ «АРС» на користь АТ «КомІнвестБанк» у сумі 77 528,92 Євро.

Оскільки відповідачем не була погашена заборгованість за кредитним договором, тому за час з подання позивачем до суду розрахунку боргу від 27.02.2013р. і до 17.10.2013 року відбулося нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/20287/13, призначено розгляд справи на 04.11.2013 року.

01.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав докази по справі, на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2013 року.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву про розстрочку виконання рішення.

Представник позивача частково заперечував проти зазначеного клопотання, не заперечував про розстрочку виконання рішення на 1 рік.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5 874,24 Євро, що за курсом НБУ станом на 17.10.2013 року становить 63 672,69 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Представник відповідача визнав позовні вимоги та просив розстрочити виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з розстрочкою виконання рішення на 24 місяці.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.02.2009 року товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Коопінвестбанк» (далі - банк або кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "АРС" (далі - позичальник) було укладено договір кредиту за овердрафтом №02-1/3о-39-09, а в подальшому також додаткові правочини до нього: №1 від 22 квітня 2009 року, №2 від 22 травня 2009 року, №3 від 14 серпня 2009 року, а також додаткові договори: №4 від 13 жовтня 2009 рок, №5 від 23 жовтня 2009 року, №6 від 6 листопада 2009 року, №7 від 17 листопада 2009 року, №8 від 16 лютого 2010 року, №9 від 26 травня 2010 року, №10 від 11 червня 2010 року, №11 від 16 серпня 2010 року, №12 від 16 лютого 2011 року, №13 від 1 грудня 2011 року, №14 від 15 лютого 2012 року (далі - договір овердрафту), згідно якого, ліміт кредитування, у межах якого позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку, встановлювався на загальну суму 66700 Євро із сплатою винагороди за його користування 14% річних та кінцевим терміном повного погашення заборгованості 14 лютого 2013 року.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (протокол №01-13/02від 02.07.2013 року) та зареєстрованого під №13241050008006453 від 16.07.2013 року, публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» створено згідно з рішенням засновників від 01.07.2009 року №01-09/01 шляхом перетворення товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Коопінвестбанк» у публічне акціонерне товариство.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1.1 договору овердрафту кредитор надає Позичальнику овердрафт для здійснення операцій з поточного рахунку понад залишок коштів, на поточному рахунку Позичальника, зі сплатою відсотків, комісії і інших платежів відповідно до умов Договору кредиту.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2013 року у справі №910/3972/13 року позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" 66 700,00 євро (що за офіційним курсом НБУ 1038,2907 грн. за 100 євро станом на 24.04.2013) складало 692 539,90 грн. заборгованості за кредитом, 3 828,92 євро (що за офіційним курсом НБУ 1038,2907 грн. за 100 євро станом на 24.04.2013) складало 39 755,32 заборгованості за відсотками, 14 744,00 грн. збору.

Дане рішення суду не оскаржувалось.

Відповідно до ч.2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.3.1 договору овердрафту передбачено, що відсотки нараховуються щомісячно, методом «факт/365(366)», тобто з розрахунку фактичної кількості днів у місяці. При цьому відсотки нараховуються на суму зобов'язань позичальника (під сумою зобов'язань розуміється сума залишку на рахунку заборгованості по овердрафту наприкінці кожного дня) пропорційно кількості днів, протягом яких це зобов'язання враховувалося кредитором на рахунку заборгованості позичальника по овердрафту.

Відповідно до п.5.2.2. договору овердрафту, позичальник зобов'язаний в повному обсязі сплатити кредиторові відсотки за користування овердрафтом, комісію за встановлення ліміту кредитування, плату за обслуговування овердрафту, плату за збільшення ліміту кредитування, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, у розмірі і порядку, зазначеному в розділі 2 договору.

Згідно з п.2.3 договору овердрафту, за користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору винагороду за його використання у розмірі 16% річних від фактичної заборгованості за рахунком.

Пунктом п.2.3 додаткового договору №3 від 01.12.2011 року передбачено, що за користування овердрафтом позичальник сплачує кредитору винагороду за його використання у розмірі 14% річних починаючи з 01.12.2011 року від фактичної заборгованості за рахунком.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Крім того, в Ухвалі від 18 травня 2011 року у справі №6-27640св08 «Про стягнення кредитної заборгованості», Верховний Суд України зазначає, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором .

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за період з 28.02.2013 року по 17.10.2013 року у сумі 5 874,24 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.10.2013 року становить 63 672,69 грн. підлягають задоволенню.

Представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення по справі терміном на 2 роки рівними частинами, щомісячно, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що він має намір та бажання виконати рішення суду в добровільному порядку, але неспроможний відразу сплатити всю присуджену до стягнення суму через скрутне фінансове становище.

Приймаючи до уваги доводи відповідача та не заперечення часткове позивача, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частками терміном на 24 місяці.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49 п.6ч.1 ст.83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АРС" (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, будинок 4/2, квартира 7, ідентифікаційний код 19109709) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (88000, м. Ужгород, вул. Юрія Гойди, будинок 10, ідентифікаційний код 19355562) заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5 874 (п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) Євро 24 євроцентів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.10.2013 року становить 63 672 (шістдесят три тисячі шістсот сімдесят дві) грн.. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. розстрочивши виконання рішення строком на 24 (двадцять чотири) місяці, встановивши наступний порядок оплати:

- листопад 2013 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- грудень 2013 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- січень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- лютий 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- березень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- квітень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- травень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- червень 2014 року 2 724 грн. 72 коп.;

- липень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- серпень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- вересень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- жовтень 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- листопад 2014 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- грудень 2014 року 2 724 грн. 72 коп.;

- січень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- лютий 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- березень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- квітень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- травень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- червень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- липень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- серпень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- вересень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.;

- жовтень 2015 року - 2 724 грн. 72 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.11.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий