Постанова

від 07.11.2013 по справі 903/881/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 903/881/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гиря Сергій Вікторович

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Територія дитячої білизни" на рішення господарського суду Волинської області від 25.09.13 р. у справі № 903/881/13

за позовом Приватного комерційно - консультативного підприємства "ВАТ"

до Приватного підприємства "Територія дитячої білизни"

про стягнення 32 463,42 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.09.2013 р. у справі №903/881/13 (суддя Гончар М.М.) позов приватного комерційно - консультативного підприємства "ВАТ" до Приватного підприємства "Територія дитячої білизни" про стягнення 32 463,42 грн. задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 25.09.2013 р. у справі №903/881/13 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 25.09.2013 р. в частині стягнення з ПП «Територія дитячої білизни» на користь приватного комерційно-консультативного підприємства «ВАТ» 32 463,42 грн. заборгованості, 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору та прийняти у цій частині нове рішення по справі, яким розстрочити сплату заборгованості та витрат по сплаті судового збору на певний період.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Територія дитячої білизни" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Територія дитячої білизни" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

28.10.2013 р. Приватне комерційно - консультативне підприємство "ВАТ" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Приватного підприємства "Територія дитячої білизни" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 25.09.2013 р. без змін.

Позивач зазначає, що наявність у відповідача інших боргів та його тяжкий фінансовий стан не можуть братися судом до уваги, зважаючи на приписи п. 2 ст. 218 господарського кодексу України, відповідно до якого, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відносно відстрочки або розстрочки виконання рішення, позивач зазначає, що ці обставини не можуть братися до уваги, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Враховуючи ту обставину, що виконавчий документ не видавався, відстрочення чи розстрочення виконання рішення є неможливим.

У судовому засіданні представник позивача Приватного комерційно-консультативного підприємства "ВАТ" Гиря С.В. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 25.09.13 р. у справі №903/881/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте 06.11.13 р. електронною поштою надіслав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання через заплановане раніше відрядженням до м. Києва. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила клопотання, Приватного підприємства "Територія дитячої білизни", відхилити, оскільки воно не підтверджене належними доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2012 р. між приватним комерційно-консультативним підприємством "ВАТ"(постачальник, позивач) та приватним підприємством "Територія Дитячої Білизни" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №27/10-3.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язується передавати у власність покупця полотно трикотажне в асортименті (надалі - товар) партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.4.1. договору, поставка товару здійснюється у відповідності із рахунком постачальника. Товар доставляється транспортною компанією за рахунок покупця, або шляхом само вивозу товару зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул.. 40 Октября, 36. У випадку постачання товару на інших умовах, відповідні умови зазначаються у заявці покупця.

Згідно п. 4.6. передача товару постачальником і його приймання покупцем по асортименту та кількості здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із рахунком поставщика.

У відповідності до п.5.1. договору, ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару.

Згідно розділу 6 договору, покупець проводить оплату за товар таким чином: 50% від вартості замовленої партії товару перераховуються на рахунок постачальника в якості передоплати протягом 3-х календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення та виставлення рахунку; остаточний розрахунок проводиться потягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання товару покупцем. Оплата за отриманий товар здійснюється покупцем за умови отримання від постачальника належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару). Днем здійснення платежу, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зараховується на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 9.2.2. договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар в термін, установлений даним договором.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 року. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором. (п.11.1 договору)

Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору. (п.11.2 договору)

Як свідчать матеріали справи, Приватне комерційно - консультативне підприємство "ВАТ" (позивач) здійснило поставку товару Приватному підприємству "Територія дитячої білизни" (відповідач) на загальну суму 84 723, 45 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Приватне підприємство "Територія дитячої білизни" оплатило отриманий товар частково.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2010 р. по 31.05.2013 р. між Приватним комерційно - консультативним підприємством "ВАТ" та Приватним підприємством "Територія дитячої білизни", заборгованість відповідача становить 32 463, 42 грн. Акт звіряння підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

15.07.2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 15/07 про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 30.07.2013 р., про що свідчить відповідна відмітка поштового відділення на повідомленні про вручення кореспонденції , однак залишив її без відповіді та задоволення.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Спірні правовідносини випливають з договору постачання товару.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, належним виконанням спірного договору від 02 жовтня 2012 року № 27/10-3 є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженої кількості товару за встановленою ціною. Ураховуючи положення ст.ст.527, 610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Спір між сторонами виник при виконанні господарського зобов'язання. За змістом статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин з підстав, передбачених Кодексом. Підставами виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є вимога щодо їх належного виконання у відповідності до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №27/10-3 від 02.10.2012 року, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 84 723, 45 грн., що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

В свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Таким чином, загальна сума заборгованості склала 32 463,42 грн., яка й заявлена позивачем до стягнення при подачі позову до суду.

Оскільки заявлена позивачем сума стягнення, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Волинської області в даній справі щодо задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача у сумі 32 463, 42 грн.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Територія дитячої білизни" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Прохання апелянта стосовно розстрочення сплати боргу не може бути задоволено апеляційним судом, враховуючи, що п.6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачає право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Разом з тим, апелянтом не наведено конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Наявність у відповідача дебіторської заборгованості по господарських договорах з іншими суб'єктами господарських відносин не свідчить про неможливість виконання власних зобов'язань.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Територія дитячої білизни" на рішення господарського суду Волинської області від 25.09.2013 р. у справі № 903/881/13 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/881/13 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.