Рішення

від 04.11.2013 по справі 910/18968/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18968/13 04.11.13 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сібінвестбуд"

про стягнення заборгованості за кредитним договором №47-08-К від 07.07.08р. в розмірі 1 272 983,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. - представник за довіреністю № 347 від 25.10.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сібінвестбуд" про стягнення заборгованості за кредитним договором №47-08-К від 07.07.08р. в розмірі 1 272 983,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.07.2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Сібінвестбуд" укладений кредитний договір № 47-08-К, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 1 500 000,00 доларів США з терміном користування з 07.07.2008 року до 06.07.2009 року.

В порушення умов договору позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сібінвестбуд" суми заборгованості за кредитом в розмірі 621 500,84 грн., суми заборгованості за процентами в розмірі 648 165,84 грн., суми пені по несвоєчасно сплаченим процентам в розмірі 3 317,09 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2013 року.

22.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2013 року у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 04.11.2013 року.

В судове засідання 04.11.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.10.2013 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 03.10.2013 року. Підтримав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 286 039,62 грн. з яких: 621 500,84 грн. сума основного боргу, 661 276,96 грн. сума процентів за користування кредитними коштами, 3 261,82 грн. сума пені по несвоєчасно сплаченим процентам. Просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07.07.2008 року між акціонерним банком «Таврика» (надалі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сібінвестбуд» (надалі - позичальник) укладений кредитний договір № 47-08-К (надалі - договір).

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №56 від 20.07.2012 року), зареєстрованого за №10741050038000732 від 28.08.2012, на виконання вимог ЗУ «про акціонерні товариства», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів банку від 20.07.2009 року протоколом №45, було змінено назву банку на публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика». Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного банку «Таврика».

Згідно з п.1.1 договору, банк надає позичальнику кредит в суму 1 500 00,00 доларів США терміном користування з 07 липня 2008 року по 06 липня 2009 року включно.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 18% річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Між сторонами укладені додаткові угоди до кредитного договору №47-08-К від 07.07.2008 року, а саме: №1 від 08.10.2008 року; №2 від 17.10.2008 року; №3 від 31.10.2008 року; №4 від 31.03.2009 року; №5 від 01.06.2009 року; №6 від 04.08.2009 року; №7 від 04.09.2009 року; № 8 від 05.10.2009 року; №9 від 04.11.2009 року; №10 від 15.12.2009 року, №11 від 31.03.2010 року.

Облік заборгованості за договором здійснювався за позичковим рахунком №206283071829 (840), відкритий в банку (п. 2.1.1 договору) та на вказаний рахунок позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів (п. 4.1 договору).

Нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобов'язувався повертати на рахунок №206823091829 (840) в АБ «Таврика». При прострочення повернення кредиту/ або частини кредиту/ більше 10 днів, процентна ставка, зазначена в п.1.2., збільшується на 5 (п'ять процентів) річних, (п. 4.3. договору).

Додатковою угодою № 1 від 08.10.2008 року до кредитного договору № 47-08-К сторони внесли зміни до договору, а саме:

- виклали п. 1.1 договору в наступній редакції: «Банк відкриває позичальнику мультивалютну не відновлювальну відкличну кредитну лінію, надалі «кредитна лінія», з лімітом в сумі еквівалентній 1 668 678,00 доларів США, з 08.10.2008р. кредитні кошти надаються у гривні шляхом перерахування згідно письмових заяв позичальника;

- виклали п. 1.2. договору в наступній редакції: «плата за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: 23% річних за користування кредитом в національній валюті України та 18% відсотків річних за користування кредитом в доларах США»;

- доповнили п.2.1.1. договору реченням наступного змісту: «відкрити позичальнику позичковий рахунок №206273081829 (980) в АБ «Таврика», МФО 300788;

- виклали п 4.1. договору в наступній редакції: «позичальник здійснює повернення кредитних коштів платіжними дорученнями на відкриті йому позичкові рахунки № 206273081829 (980), № 206283071829 (840) в АБ «Таврика», МФО 300788;

- виклали перше речення п. 4.3. кредитного договору в наступній редакції: «нараховані проценти за користування кредитом позичальник щомісячно сплачує на рахунок № 206823101829 (980), № 206823091829 (840) в АБ «Таврика» МФО: 300788 до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок та в останні день погашення кредиту».

17.10.2008 року сторони додатковою угодою № 2 до кредитного договору № 47-08-К внесли зміни до кредитного договору, а саме:

- доповнили п. 1.1. кредитного договору реченням наступного змісту: «банк збільшує позичальнику ліміт мультивалютної не відновлювальної відкличної кредитної лінії, до загального рівня 1 708 978,00 доларів США»;

- виклали п. 1.2. кредитного договору в наступній редакції: «плата за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі: 27% річних за користування кредитом в національній валюті України та 18% відсотків річних за користування кредитом в доларах США».

В подальшому сторони, додатковими угодами №№ 3-11 вносили зміни до кредитного договору щодо перенесення строків сплати відсотків та основної суми кредиту та відповідно до додаткової угоди № 11 від 31.03.2010 року до кредитного договору № 47-08-К від 07.07.2008 року сторони дійшли згоди продовжити строк користування кредитними коштами до 30.09.2010 року.

На виконання своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, банк надавав позичальнику, в межах погодженого сторонами ліміту, кредитні кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником боргових зобов'язань по кредитному договору № 47-08-К від 07.07.2008 року зі всіма змінами та доповненнями до нього, між Громадянином Росії - Горкуном Сергієм Івановичем (надалі - іпотекодавець) та банком був укладений договір іпотеки від 07.07.2008 року відповідно до умов якого в іпотеку були передані нежилі приміщення, що знаходяться в м. Рівному по вул. Лєрмонтова, 4а.

У зв'язку з не виконанням позичальником своїх зобов'язань по кредитному Договору, 26.02.2009 року між іпотекодавцем та банком був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого до банку перейшло право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Згідно п. 2 договору про задоволення вимог іпотекодержателя, на день укладення цього договору, заборгованість по кредитному договору № 47-08-К від 07.07.2008 року становила: по кредиту - 1 025 000,00 грн. та 1 500 000,00 дол. США, по процентах - 104 150,84 грн. та 115 500,00 дол. США. Разом сума боргу за курсом НБУ склала -13 568 500,84 грн.

Вартість предмету іпотеки, станом на дату укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до висновку експерта, склала 12 947 000,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості позичальника за кредитним договором № 47-08- К від 07.07.2008 року після укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя склала: 621 500,84 грн. (13 568 500,00 грн. -12 947 000,00 грн.).

Відповідно до ч.2 статті 1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредитом - до дня погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 21.10.2013 року факт наявності заборгованість за кредитом в розмірі 621 500,84 грн. та по процентам в розмірі 661 276,96 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню на суму несплачених відсотків в розмірі 3 261,82 грн. станом на 21.10.2013 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору, за несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від простроченої суми за кожен день прострочки.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3 261,82 грн. станом на 21.10.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012, № 5515-VI, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою Правління Національного банку України № 97 від 20.03.2013 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк «Таврика".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №18 від 30.03.2013 року, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 та ч.4 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк «Таврика" начальника відділу тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків Соловйову Наталію Анатоліївну.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 720,79 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст. 34, 44, ч. 3 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сібінвестбуд" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, будинок 35-А, ідентифікаційний код 33695802) на користь публічного акціонерного товариства "Банк «Таврика" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139) заборгованості за кредитом в розмірі 621 500 (шістсот двадцять одна тисяча п'ятсот) грн. 84 коп., заборгованість за процентам в розмірі 661 276 (шістсот шістдесят одна тисяча двісті сімдесят шість) грн.. 96 коп., пені в розмірі 3 261 (три тисячі двісті шістдесят одна) грн.. 82 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сібінвестбуд" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, будинок 35-А, ідентифікаційний код 33695802) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 25 720 (двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 79 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.11.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий