Постанова

від 07.11.2013 по справі 819/2405/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2405/13-a

07 листопада 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,

за участю представника позивача Кізейкова О.І.,

представника відповідача Лось О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІЕ-Сервіс» до Тернопільської митниці Міндоходів про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЕ-Сервіс» (далі - ТзОВ «ІЕ-Сервіс», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці про визнання недійсним рішення Тернопільської митниці (М/п «Чортків») про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року допущено заміну первинного відповідача Тернопільської митниці правонаступником Тернопільською митницею Міндоходів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. При митному оформленні товарів (засоби побутової хімії та косметичні засоби), які ввозились на територію України згідно з контрактом № 01/2012 від 20 серпня 2012 року, укладеним між ТзОВ «ІЕ-Сервіс» (покупець) та польською фірмою «Global Cosmed S.A.» (продавець), товариство самостійно визначило їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) та заявило цей показник у митній декларації від 16 квітня 2013 року № 403020000/2013/000770, до якої були додані належні і достатні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг в режимі під гарантійне зобов'язання здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, та сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Позивач просить визнати недійсним рішення Тернопільської митниці (М/п «Чортків») про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та додатково пояснив, що у митного органу, з урахуванням частини третьої статті 53 Митного кодексу України не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки надані ТзОВ «ІЕ-Сервіс» при митному оформленні документи не мали розбіжностей чи ознак підробки, та містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Митний орган неправомірно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю товарів. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача адміністративний позов не визнала з підставі, викладених у письмових запереченнях проти позову від 25 жовтня 2013 року (а. с. 40-44) та пояснила суду, що під час митного оформлення задекларованих товарів, використовуючи інформацію спеціалізованого комплексу ЄАІС Держмитслужби України «Цінова інформація» та згідно з проведеним аналізом попередніх оформлень вищевказаного товару, що ввозився і декларувався в попередніх періодах 2013 року, встановлено, що митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, є істотно нижчою, ніж той, що декларувався раніше. Відтак, у посадової особи митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості. У зв'язку з неподанням позивачем додаткових документів для визнання заявленої митної вартості, митний орган, на думку представника відповідача, законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «ІЕ-Сервіс» з 12 липня 2012 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12 липня 2012 року (а. с. 13), діє на підставі статуту (а. с. 6-12), є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

16 квітня 2013 року на підставі зовнішньоекономічного контракту від 20 серпня 2012 року № 01/2012, укладеного між ТзОВ «ІЕ-Сервіс» (покупець) та фірмою «Global Cosmed S.A.», Польща (продавець), рахунку-фактури (інвойсу) FAER000026/2013 від 26 березня 2013 року позивач ввіз на територію України товар - «засоби для миття шкіри та волосся, піномийні засоби, зубні щітки для дітей, зубну пасту для дітей, допоміжні мийні засоби, зволожуючі серветки для немовлят, кремове мило рідке».

Для митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, 16 квітня 2013 року позивач подав до Тернопільської митниці (м/п «Чортків») в електронному вигляді митну декларацію (МД-2) № 403020000/2013/000770 від 16 квітня 2013 року, в якій задекларував до митного оформлення товар - «засоби для миття шкіри та волосся з вмістом органічних поверхнево-активних речовин, розфасовані для роздрібної торгівлі; піномийні засоби з вмістом органічних поверхнево-активних речовин для приготування ванн; зубні щітки для дітей; зубна паста для дітей; допоміжні мийні засоби, розфасовані для роздрібної торгівлі; зволожуючі серветки для немовлят; кремове мило рідке з вмістом органічних поверхнево-активних речовин», та такі документи, зазначені в графі 44 ВМД: зовнішньоекономічний контракт від 20 серпня 2012 року № 01/2012 з доповненням № 7 до контракту від 26 березня 2013 року (а. с. 21-24); рахунок-фактуру (інвойс) від 26 березня 2013 року №/2013 (а. с. 29-30); міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 10 квітня 2013 року № 260972 (а. с. 31); уніфіковану митну квитанцію МД-1 № 20908Е № 0307954 від 12 квітня 2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товаром № 403/2013/0000004 від 04 січня 2013 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 17 від 11 квітня 2013 року (а. с. 33); договір (контракт) про перевезення № 5 від 08 квітня 2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами № 4 від 22 січня 2013 року; сертифікати відповідності від 18 грудня 2012 року та 05 березня 2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення контролю за № 2730 від 10 квітня 2013 року; сертифікат про походження товару №/MF/AG 0082928 від 10 квітня 2013 року; відомість про облік та розрахунок тари б/н від 16 квітня 2013 року; довідку про транспортні витрати б/н від 16 квітня 2013 року (а. с. 32); банківський документ - платіжне доручення № 15 від 28 березня 2013 року (а. с. 28); копію декларації країни відправлення № 13PL444010Е0021824 від 10 квітня 2013 року (а. с. 34-35).

В графах 12, 45 ВМД декларант вказав митну вартість товару, визначену за ціною контракту, яка становить 124266,94 грн. або 48886,02 PLN, з яких 116686,93 грн. або 45904,08 PLN - вартість товару та 7580,01 грн. витрати на транспортування, які заявлені декларантом в якості складової митної вартості до ціни договору. Декларант надав документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість у вказаному розмірі.

Як вбачається з пояснень представника відповідача 16 квітня 2013 року під час виконання посадовою особою митного поста «Чортків» Тернопільської митниці митної формальності «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів» при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вищезазначеного товару АСАУР згенеровано форму контролю за кодом 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів». В результаті перевірки документів та відомостей, поданих до митного оформлення, використовуючи інформацію спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу ЄАІС Держмитслужби України «Цінова інформація» та згідно з проведеним аналізом попередніх оформлень вищевказаного товару, що ввозився та декларувався позивачем у попередніх періодах 2013 року, посадовою особою митного поста «Чортків» Тернопільської митниці встановлено, що митна вартість на товар, заявлений до митного оформлення 16 квітня 2013 року за митною декларацією № 403020000/2013/000770, є істотно нижчою від митної вартості товарів, оформлених митним постом «Чортків» раніше.

У зв'язку з цим та з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів інспектор митної служби запропонував декларанту подати додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; виписки з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, про що декларанту надіслано відповідне повідомлення в електронній формі (а. с. 48).

16 квітня 2013 року ТзОВ «ІЕ-Сервіс» на вимогу посадової особи митної служби відмовилося надавати додаткові документи та одночасно декларант просив провести митне оформлення з використанням фінансової гарантії відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України (а. с. 49). У судовому засіданні представник позивача таку відмову надати додаткові документи обґрунтував незаконністю вимог інспектора митної служби з урахуванням положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

16 квітня 2013 року митний орган прийняв рішення № 403020000/2013/000027/2 про коригування митної вартості товару, визначивши митну вартість товару, що імпортувався за контрактом від 20 серпня 2012 року № 01/2012 та інвойсом від 26 березня 2013 року, за резервним методом відповідно до статті 64 МК України (а. с. 52-54). Як вбачається з даного рішення (графа 33), митний орган дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості товарів, раніше (визначених) митними органами (рішення про коригування митної вартості за № 403020000/2013/000007/2 від 15 січня 2013 року, № 403020000/2013/000019/2 від 12 березня 2013 року, № 403020000/2013/000020/2 від 20 березня 2013 року), та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу. Тобто підставою для прийняття рішення щодо коригування митної вартості стала та обставина, що в митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. В результаті проведеної консультації з декларантом, - дійшли згоди про неможливість визначення основи вартості згідно з положеннями статей 58-63 Митного кодексу України. Митна вартість визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до вищезазначених рішень про коригування митної вартості.

Того ж дня, 16 квітня 2013 року, Тернопільська митниця (м/п «Чортків») відмовила у митному оформленні товару та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 403020000/2013/00029 з таких причин: у зв'язку з неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості № 403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року (а. с. 50-51).

В подальшому 16 квітня 2013 декларант подав нову митну декларацію (МД-2) № 403020000/2013/000781, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення про коригування митної вартості № 403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року (а. с. 14-16). Митним постом «Чортків» Тернопільської митниці проведено митне оформлення товару у відповідності до положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України під забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. ТзОВ «ІЕ-Сервіс» сплачені додаткові митні платежі внаслідок коригування митної вартості (різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом) у розмірі 42475,87 грн., товар випущено у вільний обіг.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, пов'язані з митним контролем та митним оформленням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13 березня 2013 року № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року (туту і наділі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та десятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються вказані у даній статті витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед яких, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України щодо виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої-другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 МК України. Таким чином, лише у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Як встановлено судом посадовою особою митного органу вчинялись дії щодо виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів і у спірних правовідносинах підставою для витребування митним органом додаткових документів стало те, що згідно з інформацією спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу ЄАІС Держмитслужби України «Цінова інформація» та аналізу попередніх оформлень товару з'ясувалось, що митна вартість на товар, заявлений позивачем до митного оформлення, є істотно нижчою від митної вартості товарів оформлених митним постом «Чортків» раніше.

Під час судового розгляду представник Тернопільської митниці Міндоходів додатково пояснила суду, що підставою вимагати від декларанта додаткові документи та відомості для прийняття рішення про визначення заявленої декларантом митної вартості ввезених товарів стало також те, що в поданих декларантом документах відсутні числові значення складових митної вартості товарів, а саме: відсутні відомості у пунктах 21 декларації митної вартості «витрати на навантаження, розвантаження та обробку» та 22 «витрати на страхування». З'ясовуючи дані обставини, суд встановив, що позивач включив до митної вартості товару (а. с. 17-20) ціну товару, загальна сума якого становить 45904,08 PLN (або 116686,93 грн. при курсі перерахунку 2,541973), та витрати на транспортування у розмірі 7580,01 грн., які підтверджені довідкою про транспортні витрати від 16 квітня 2013 року (а. с. 32) та рахунком від перевізника на оплату транспортних послуг № 17 від 11 квітня 2013 року (а. с. 33). З даних документів вбачається, що до транспортних витрат включена сума страхування перевезення, окремо страхування товару не здійснювалось.

Розділом Ш Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, визначено, що у графі 20 ДМВ додаткового аркушу А до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ); у графі 21 зазначаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, графі 22 - витрати на страхування оцінюваних товарів.

Позивач не поніс витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрат на страхування товарів, а тому у відповідних графах декларації митної вартості проставлене нульове значення.

Виходячи зі змісту документів, які подавалися 16 квітня 2013 року позивачем для митного оформлення товару, що описані вище, судом встановлено, що жодних недоліків у таких документах не було, вони містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості. Про це свідчить також відсутність записів в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості щодо встановлення будь-яких розбіжностей у документах, що подані позивачем на підтвердження митної вартості товарів. Крім того, зважаючи на додаткові пояснення представника відповідача, суд зазначає, що витребувані додатково документи у ТзОВ «ІЕ-Сервіс» жодним чином не стосуються складової митної вартості - витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов'язаних з їх транспортуванням, та витрат на страхування товарів. Відтак, всі відомості, необхідні для перевірки числового значення складової митної вартості були представлені декларантом. Крім того, про вказані обставини митний орган не інформував декларанта під час митного оформлення товару, не проводив митних консультацій з метою з'ясування даних обставин, а витребувані митним органом додаткові документи не стосуються обставин формування додаткової складової митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Представник Тернопільської митниці Міндоходів під час розгляду справи не надала суду доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості у спірному випадку зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В даній справі судом також не встановлено існування яких-небудь обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Та обставина, що в митного органу наявна інформація про те, що товар, який задекларовано особою, розмитнювався раніше за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже як вбачається з обставин справи митна вартість раніше оформлених товарів є вищою через її коригування митним органом, що підтверджується відомостям графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару № 403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року (а. с. 52-53) та копіями таких рішень про коригування митної вартості товарів № 403020000/2013/000007/2 від 15 січня 2013 року, № 403020000/2013/000019/2 від 12 березня 2013 року, № 403020000/2013/000020/2 від 20 березня 2013 року (а. с. 54-59). Крім того, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. Подані ТзОВ «ІЕ-Сервіс» документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 МК України. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем основного методу другорядний резервний метод визначення митної вартості товару, відповідач не надав доказів неможливості застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товарів.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року та 11 вересня 2012 року, яка полягає у наступному:

- за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості;

- ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно та не ґрунтується на вимогах закону, а оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому позов підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 424,76 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 271 від 16 жовтня 2013 року, та відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 34,41 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці (м/п «Чортків») про коригування митної вартості товару № 403020000/2013/000027/2 від 16 квітня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІЕ-Севіс» (Тернопільська область, Чортківський район, селище Нагірянка, вулиця Садова, будинок 6, ідентифікаційний код 38192367) судовий збір у розмірі 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 76 (сімдесят шість) копійок, повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 34 (тридцять чотири) гривні 41 (сорок одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 11 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.