Постанова

від 29.10.2013 по справі 801/9124/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2013 р. Справа №801/9124/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Петришак М.Я., довіреність від 20.09.2013 року;

від третьої особи - Рязанова Є.І., довіреність від 21.08.2013 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сімферопольської міської ради

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0072081703 від 30.04.2013 року про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 13536,35 гривень та зобов'язання видати позивачу довідку про відсутність заборгованості за оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для розірвання Договору оренди земельної ділянки між Сімферопольською міською радою та громадянкою ОСОБА_1. Позовні вимоги мотивовані відсутністю підстав для нарахування податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 13536,35 гривень покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення, яке не ґрунтується на податковому законодавстві України та суперечать фактичним обставинам справи.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.09.2013 року відкрито провадження по справі, залучено Сімферопольську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову.

Представники відповідача та третьої особи проти адміністративного позову заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про оренду землі», на виконання рішення 46-ї сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання №745 від 19.03.2009 року, між Сімферопольською міською радою (Орендодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №601-Р, відповідно до п. 1.1 якого Орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для обслуговування житлових і адміністративних приміщень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110100000:02:019:0050 (а.с.7-10).

Згідно з випискою з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.03.2009 року №217/10-01-16 (до проекту відведення земельної ділянки), вбачається, що земельна ділянка надана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, що розташована у «Феодосійській» економіко-планувальної зоні, номер оціночного району 168, коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки площею 0,0422 га дорівнює 2,5 (землі комерційного використання), а площею 0,0095 га дорівнює 1,0 (землі під житлову забудівлю).

Згідно з п.4.1. договору оренди, орендна плата встановлена в розмірі 6206,77 гривень та вноситься орендатором щомісячно в сумі 517,23 гривень на рахунок №33216815700004 в місцевий бюджет Київського району м. Сімферополя.

На момент укладання договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно п.2.2. договору, склала102036,56 гривень.

ОСОБА_1 10.05.2012 року отримано лист від Сімферопольської міської ради АР Крим, яким позивача повідомлено про набрання чинності рішення 19-ї сесії Сімферопольської міської ради VI скликання від 30.06.2011 року №177 «Про нормативну грошову оцінку земель м. Сімферополь АР Крим» та запропоновано розглянути питання про внесення відповідних змін в договір оренди земельної ділянки шляхом підписання додаткової угоди протягом 14-ти календарних днів з моменту отримання даного звернення.

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття Сімферопольською міською радою нової нормативної грошової оцінки землі в м. Сімферополі, затвердженою рішенням сесії від 30.05.2011 року за №177, позивач звернувся до Управління Держкомзему в м. Сімферополі АР Крим за отриманням Виписки з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Згідно з наданою Випискою з технічної документації від 29.05.2012 року, нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою, з урахуванням коефіцієнту (Кф) склала 180484,7 гривень.

З метою уникнення збільшення сум орендної плати ОСОБА_1 зверталась до Сімферопольської міської ради з питань приватизації земельної ділянки та зміни пунктів договору у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки, проте відповідей на вказані звернення не надходило.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим 30.04.2013 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 розділу II та пункту 286.5 статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 13536,35 гривень (а.с. 6).

Позивач з вказаним повідомленням рішенням не погоджується, посилаючись на той факт, що зміна цільового призначення земельної ділянки та чисельні звернення позивача повинні були спонукати Сімферопольську міську раду АР Крим до дій направлених на розірвання укладеного договору оренди земельної ділянки. Окрім того, позивач не є фізичною особою-підприємцем, а тому застосування спірного рішення на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України є необґрунтованим та, з урахуванням наведених обставин, призводить до подвійного оподаткування.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем вказаного спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.8.2 ст.8 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

В пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктами 288.1., 288.2 та 288.3 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України).

Статтею 271 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Відповідно до пп.14.1.125 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІ цього кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається відповідною формулою (п.289.1 та п.289.2 ст. 289 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що рішенням Сімферопольської міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Сімферополь» від 30.06.2011 року №177 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Сімферополя та введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель м. Сімферополь з 01.01.2012 року, а також затверджена вартість одного квадратного метру земельної ділянки визначеного функціонального використання оціночним земельним районам м. Сімферополя.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою уникнення збільшення сум орендної плати зверталась до Сімферопольської міської ради з відповідним заявами з питань приватизації земельної ділянки та змінення пунктів договору у зв'язку із зміною цільового призначення земельної ділянки у зв'язку із переобладнанням будівель на житлові, проте додаткова угода по змінам умов договору між сторонами не підписувалась.

Після звернення позивача до Сімферопольської міської ради 25.09.2012 року про розірвання Договору оренди земельної ділянки та передачі її у власність, Рішенням позачергової 48-ї сесії Сімферопольської міської ради VI скликання №537 від 06.11.2012 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок у власність, оренду для будівництва та обслуговування житлових будинків, гаражів: на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивач 03.10.2013 року звернувся до Управління Держземагенства в м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим з заявою про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Зазначений витяг від 10.10.2013 року №983/10-01-17 був розрахований у відповідності з розробленим проектом землеустрою по відводу земельної ділянки, яка використовується для будівництва та обслуговування житлового будинку із застосуванням Коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), рівний 1,0 (а.с.34).

Таким чином, суд звертає увагу на зміну цільового призначення земельної ділянки яку орендує позивач, з «для обслуговування житлових і адміністративних приміщень» на «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим збільшення орендної плати ОСОБА_1 без врахування зміни цільового призначення земельної ділянки.

Окрім того, суд зазначає, що положення Податкового кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на норми, якими керувався податковий орган для прийняття спірного повідомлення-рішення.

Так, податкове повідомлення-рішення №0072081703 від 30.04.2013 року про визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 13536,35 гривень прийнято згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 розділу II та пункту 286.5 статті 286 розділу XIII Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Судом встановлено та підтверджується поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, що переходу права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, від одного власника до іншого не відбулось.

Крім того, суд звертає увагу на норми ст. 54 Податкового кодексу України, яка визначає суми податкових та грошових зобов'язань для фізичних осіб-підприємців, та п.п.54.3.3 п.54.3 якої встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Однак, як встановлено судом та підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем. Окрім того, обґрунтованих пояснень з приводу застосування саме цієї норми Податкового кодексу, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи що переходу права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, від одного власника до іншого не відбулось, приймаючи до уваги той факт, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, суд вважає безпідставними посилання податкового органу у спірному повідомленні рішенні на п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 розділу II та п.286.5 ст.286 розділу XIII Податкового кодексу України та застосування вказаних норм до позивача.

Суд також критично ставиться до посилань відповідача на встановлену в акті обстеження земельної ділянки обставину щодо здачі позивачем в оренду двоповерхової будівлі з численними вікнами, що, на його думку, може свідчити про використання орендованої земельної ділянки у комерційних цілях, оскільки дані обставини не можуть бути підставою для визначення спірного податкового зобов'язання з орендної плати до фізичних осіб за відсутністю факту реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, а відносини щодо неналежного використання земельної ділянки регулюються земельним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно визначене податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 13536,35 гривень, у зв'язку із чим повідомлення-рішення №0072081703 від 30.04.2013 року не може бути визнаним таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим видати позивачу довідку про відсутність заборгованості за оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для розірвання Договору оренди земельної ділянки між Сімферопольською міською радою та громадянкою ОСОБА_1, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки сам позивач із відповідною заявою до податкового органу не звертався, а тому його право в частині отримання такої довідки порушено не було.

Таким чином, суд зазначає, що для забезпечення відновлення порушеного права ОСОБА_1 необхідно визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0072081703 від 30.04.2013 року прийняте стосовно ОСОБА_1 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 13536,35 гривень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючі, що вимоги позивача задоволені частково, тому на користь позивача належить до повернення з Державного бюджету України пропорційно до частини задоволених вимог - 67,68 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.10.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 01.11.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0072081703 від 30.04.2013 року, прийняте стосовно ОСОБА_1 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 13536,35 гривень.

3. В іншій частині позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 67 (шістдесят сім) гривень 68 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.