Рішення

від 05.11.2013 по справі 924/1231/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2013 р.Справа № 924/1231/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до Дочірнього підприємства агрофірми „Проскурів" торгівельної фірми „Ружична", с. Розсоша, Хмельницька область

про стягнення 1 126,72 грн., з яких 1 044,15 грн. сума основного боргу, 14,53 грн. 3 % річних, 68,04 грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача: Прокопова Т.В. - за довіреністю № 2170/02 від 29.08.2013 р.;

від відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 05.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята ухвалою суду від 22.10.2013р., 1 126,72 грн., з яких 1 044,15 грн. сума основного боргу, 14,53 грн. 3 % річних, 68,04 грн. пені за невиконання відповідачем зобов'язання по договору на постачання теплової енергії від 21.06.2007р. №1580/411.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до договору №1580/411 відповідач повинен був здійснювати розрахунки із позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно отриманих рахунків. Вказує, що відповідачу щомісячно направлялись рахунки на оплату, проте відповідач невчасно оплачував заборгованість, внаслідок чого утворився борг в сумі 1 044,15 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України відповідачу за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 14,53 грн. 3% річних.

Згідно ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України та п.7.2.3. вищезазначеного договору відповідачу було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 68,04 грн. Відповідні розрахунки суми пені та 3% річних додані до матеріалів справи.

Представник позивача в засідання суду прибув, повідомив суд про те, що 15.10.2013р. відповідачем було частково сплачено основний борг в сумі 1000,00 грн., що підтверджується довідкою про оплату від 15.10.2013р. Позивач підтримав позовні вимоги в сумі 44,15 грн. основного боргу, 14,53 грн. 3 % річних та 68,04 грн. пені, наполягає на їх задоволені.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив. При цьому відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення 27.09.2013р. та 04.10.2013р., які знаходяться в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Міське комунальне підприємство „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 06.03.1995р. та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 06.11.12р.

Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства „Проскурів" Торгівельна фірма „Ружична", с. Розсоша Хмельницький район як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №2107 від 28.10.1996р.

21.06.2007р. між Міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго" (Енергопостачальна організація) та ДП ВАТ „Проскурів" Торгівельна фірма „Ружична" (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №1580/411, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1. договору).

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта виробничої діяльності споживача тощо. У додатку №1 до договору сторони передбачили постачання тепла у нежитлове приміщення магазину „Південний" (вул. Свободи,1а, м. Хмельницький) площею 42 м.кв. (п.п.2.1 договору).

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 договору передбачено, що розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводять до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.3.2.2. договору, на споживача покладено обов'язок оплачувати послуги в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно поданого в матеріали справи розрахунку боргу, відповідачу за період з 01.03.2013р. по 01.09.2013р. надавались послуги за теплопостачання станом на 01.09.2013р. на суму 2 744,15 грн. що підтверджується виставленими рахунками на оплату №№411 від 04.03.2013р., від 02.04.2013р., від 08.05.2013р., від 03.06.2013р., від 01.07.2013р., від 01.08.2013р., довідкою про стан заборгованості від 01.08.2013р.

Відповідач частково оплатив надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворився борг в сумі 1 044,15 грн. згідно наявного в матеріалах справи розрахунку.

Оскільки відповідач не сплатив борг в добровільному порядку, позивач просить стягнути із відповідача 1 044,15 грн. основного боргу, 14,53 грн. 3% річних та 68,04 грн. пені згідно наявних в матеріалах справи розрахунків.

В ході вирішення справи судом встановлено, що відповідач сплатив борг в сумі 1000,00 грн., що підтверджується довідкою про оплату від 15.10.2013р.

Позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 44,15 грн. основного боргу, 14,53 грн. 3 % річних та 68,04 грн. пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке:

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії від 21.06.2007р. №1580/41 , який за правовою природою віднесено до договорів поставки.

Відповідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст.275 ГК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.19 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, утворивши заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1 044,15 грн., що стало підставою для звернення із даним позовом.

В ході вирішення даного спору судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі (ухвала від 25.10.2013р.) відповідачем частково було сплачено борг в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість від 15.10.2013р.

Приймаючи до уваги те, що основний борг частково був сплачений відповідачем в сумі 1 000,00 грн. вже після порушення провадження у справі, тому на день розгляду справи, станом на 05.11.2013р. між сторонами відсутні спірні правовідносини, відтак відсутній предмет спору щодо стягнення боргу в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Із врахуванням вищевикладеного, вимогу про стягнення з відповідача решти 44,15 грн. основного боргу суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14,53 грн. нарахованих за період з квітня 2013р. по серпень 2013р. згідно поданого розрахунку.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних судом встановлено, що останні нараховано в межах можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 68,04 грн. пені, нарахованої згідно поданого розрахунку.

Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст.546, 548, Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно, із врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано відповідачу 68,04 грн. по кожному періоду прострочення.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду не подано, доводи позивача не спростовано.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 44,15 грн. основного боргу, 14,53 грн. 3% річних, 68,04 грн. пені, всього в сумі 126,72 грн.

Провадження по справі щодо стягнення із відповідача 1 000,00 грн. основного боргу суд вважає за доцільне припинити згідно п.п.1.1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з вини останнього.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4 5 , 12, 33, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до Дочірнього підприємства агрофірми „Проскурів" торгівельної фірми „Ружична", с. Розсоша, Хмельницька область про стягнення відповідача 1 126,72 грн., з яких 1 044,15 грн. сума основного боргу, 14,53 грн. 3 % річних, 68,04 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути із Дочірнього підприємства агрофірми „Проскурів" торгівельної фірми „Ружична", с. Розсоша, Хмельницька область, (код ЄДРПОУ 23834268) на користь Міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, (код ЄДРПОУ 03356571) 44,15 грн. (сорок чотири гривні 15 коп.) основного боргу, 14,53 грн. (чотирнадцять гривень 53 коп.) - 3% річних, 68,04 грн. (шістдесят вісім гривень 04 коп.) пені та 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі щодо стягнення 1 000,00 грн. основного боргу припинити.

Повне рішення складено 08.11.2013р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу - 29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, згідно заяви

3 - відповідачу - 31363, Хмельницький район, с. Розсоша, прост. кореспонд.