Постанова

від 24.09.2013 по справі 820/1684/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 р. Справа № 820/1684/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 820/1684/13-а

за позовом Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СУАП "Європоль" у формі ТОВ), звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП) від 24 грудня 2012 року № 0000710048, № 0000750048, № 0000740048, № 0000730048, № 0000720048.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 р. адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 24.12.2012 року № 0000720048 та № 0000730048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій повністю, № 0000710048 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16255 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 423 (чотириста двадцять три) грн. 29 коп., № 0000750048 в частині збільшення грошових зобов'язань за платежем земельний податок з юридичних осіб за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28564 (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 43 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61047, м. Харків, проїзд Рогатинський, 3, код ЄДРПОУ 30751167) судовий збір у розмірі 2008 (дві тисячі вісім) грн. 35 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову в зазначеній частині та прийняти нову - про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Не погоджуючись з постановою суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, апеляційну скаргу подав також позивач, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на незаконність прийнятої постанови.

24.09.2013 року представник позивача надав пояснення, в яких зазначено, що підприємством допущено описку в прохальній частині апеляційної скарги, та замість вірної цифри 136 577,67 грн. помилково вказано 135 308,43 грн.

На підставі викладеного, просить вважати вірним наступне викладення пунктів 2 та 3 апеляційної скарги позивача:

2. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов СУАП "ЄВРОПОЛЬ" ТОВ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000750048 від 24.12.2012р. у частині збільшення зобов'язання зі сплати земельного податку в розмірі 136577,67 грн. задовольнити.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000750048 від 24.12.2012р. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби у частині збільшення зобов'язання зі сплати земельного податку в розмірі 136577,67 грн.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року здійснено заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, тоді як апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова містить підстави для скасування, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Спільне українсько-американське підприємство "Європоль" у формі ТОВ є юридичною особою, зареєстровано у встановленому законом порядку, є платником податків на загальній системі оподаткування.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої 07.12.2012р. складено акт № 549/48-1/30751167.

На підставі висновків акта перевірки 24 грудня 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000710048 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем 333098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 83511,25 грн., № 0000750048 про збільшення зобов'язань за платежем земельний податок з юридичних осіб за основним платежем 136529,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28612,67 грн., № 0000740048 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 382088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 71108,00 грн., № 0000730048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 184830,00 грн., № 0000720048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 521220,00 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги рішенням Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 22.02.2013 р. податкове повідомлення-рішення № 0000740048 про визначення зобов'язання з податку на прибуток, а також податкове повідомлення-рішення № 0000710048 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем 316843,00 грн., за штрафними санкціями 83087,96 грн. скасовані. Інші податкові повідомлення-рішення залишені в силі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000720048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 521220,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході розгляду апеляційної скарги, що позивач у перевіряємому періоді здійснював діяльність з оптової та роздрібної торгівлі (супермаркет "Рост" на вул. Клочківській у м. Харкові), що визнається відповідачем, мав зареєстровані, опломбовані та приведені у фіскальний режим роботи касові апарати, через які проводилися розрахунки.

Наказами директора СУАП "Європоль" у формі ТОВ № 62 від 22.12.2008 року, № 7 від 07.01.2010 року (а.с. 1-4, том 3) встановлено: вмикання касових апаратів на протязі робочого дня має відбуватися в залежності від кількості покупців в магазині; щоденно друкувати фіскальні звітні чеки на тих РРО, які вмикалися на протязі робочого дня.

Як вбачається з акта перевірки, за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. СУАП "Європоль" у формі ТОВ на окремих реєстраторах розрахункових операцій не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків у загальній кількості 1585 штук та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, що є порушенням пункту 9 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідач вважає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний незалежно від режиму роботи підприємства, незалежно від того, чи вмикався реєстратор розрахункових операцій роздруковувати Z-звіти, а у випадку незабезпечення цього, настає відповідальність, передбачена статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме 340 грн. за кожен не роздрукований Z-звіт.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фіскальні функції - це здатність реєстратора розрахункових операцій забезпечувати однократне занесення, довгострокове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове прочитання і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Виконання Z-звіту відноситься до фіскальних функцій реєстратора розрахункових операцій:

"фіскальний звітний чек" - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;

"фіскальна пам'ять" - запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;

"денний звіт" - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Згідно з п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, фіскальна інформація це інформація про обсяг розрахункових операцій, проведених через реєстратор у фіскальному режимі роботи, що заноситься до фіскальної пам'яті цього реєстратора за підсумками дня або будь-якого іншого періоду.

Зі змісту Технічних вимог до електронних контрольно-касових апаратів, затверджених протоколом Державної міжвідомчої експертної комісії з ЕККА, від 06.07.1995 року N 2, вбачається, що фіскальний звітний чек (квитанція) - документ, що друкується електронним контрольно-касовим апаратом та містить всю звітну інформацію про суми денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг), податкові відрахування і видані чеки (квитанції).

З огляду на викладене, фіскальна функція реєстратора розрахункових операцій з роздрукування фіскальних звітних чеків має мету визначити обсяг розрахункових операцій, відображених у денному звіті та проведених через відповідний РРО протягом зміни.

Згідно з пунктом 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199, зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання звіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199) наведено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години. Фіскалізацію підсумкових даних слід проводити за період, що не перевищує тривалість зміни реєстратора розрахункових операцій.

Таким чином, у разі якщо касовий апарат не вмикався після виконання останнього Z-звіту хоча б і протягом місяця, а отже через даний РРО не проводились розрахункові операції, відлік тривалості зміни реєстратора розрахункових операцій розпочинається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту та закінчується виконанням наступного Z-звіту, при цьому цей строк не повинен перевищувати 24 години.

В зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що і обов'язок друкувати Z-звіт виникає тільки після проведення першої розрахункової операції за підсумками відповідного періоду, що можливо лише при увімкненні касового апарату.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач щомісячно подавав до податкової інспекції звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), в яких вказував суми розрахунків за звітний місяць, у випадку відсутності розрахунків за окремим касовим апаратом у вказаних звітах вказані прочерки (том справи 4-5).

Відповідачем в акті перевірки (арк. 95 акту перевірки) встановлено, що на РРО з фіскальним № 2039007029 в травні 2010 року, червні 2010 року, липні 2010 року, серпні 2010 року, вересні 2010 року, жовтні 2010 року, листопаді 2010 року, травні 2011 року, червні 2011 року, липні 2011 року позивачем не роздруковано фіскальні звітні чеки за жоден день.

У той же час, як свідчать звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), подані до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, про що свідчать відмітки податкового органу про прийняття та квитанції, реєстратор з фіскальним № 2039007029 у вказані дні не працював.

Також відповідачем в акті перевірки (арк. 96 акту перевірки) встановлено, що на РРО з фіскальним № 2039007014 за березень 2010 року, квітень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року також не роздруковано жодного Z-звіту; на РРО з фіскальним номером 2039007042 за червень 2010 року, липень 2010 року, жовтень 2010 року, січень 2010 року, лютий 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року також не роздруковано жодного фіскального Z-звіту.

Проте, зі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), поданих до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, вбачається, що касові апарати з фіскальними номерами 2039007014, 2039007042 у вказані місяці також не вмикалися, не працювали.

Таким чином, відповідачу ще до початку проведення перевірки було достеменно відомо про те, що реєстратори розрахункових операцій № 2039007029, № 2039007014, № 2039007042 у дні нероздрукування Z-звітів не вмикалися та не працювали.

Нумерація Z-звітів (наскрізна) також свідчить про те, що касові апарати не вмикалися.

Крім того, наказами № 25 від 01.06.2009 року, № 8 від 03.01.2012 року директора СУАП "Європоль" у формі ТОВ визначено порядок здачі торгової виручки в центральну касу підприємства.

Так, зазначеними наказами передбачено щомісячно складати та роздруковувати на основі періодичних місячних звітів РРО зведені звіти за відповідний місяць.

Із звітів по касовим апаратам, складених старшим касиром та головним бухгалтером, що затверджені директором СУАП "Європоль" у формі ТОВ, підтверджується, що реєстратори розрахункових операцій з фіскальними номерами 2039007029, 2039007014, 2039007042 у встановлені відповідачем в акті перевірки дні нероздрукування Z-звітів не вмикалися, операції через них не проводилися.

З аналізу положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, не вбачається обов'язку суб'єкта господарювання щоденно, незалежно від режиму роботи підприємства (навіть у вихідні дні), вмикати касові апарати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що нероздрукування Z-звітів на реєстраторах касових операцій, які не вмикалися та не працювали, не є порушенням пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідно до п. 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Факт встановлення порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зумовив застосування відповідачем до СУАП "Європоль" у формі ТОВ штрафних санкцій в розмірі 521220,00 грн. (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен день не роздрукування Z-звітів).

Проте, колегія суддів зауважує на той факт, що розмір фінансових санкцій, встановлений у п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання становить 340,00 грн., у той час як відповідач, посилаючись на зазначену правову норму, застосував штрафні санкції у розмірі 521220,00 грн.

Відтак, застосування санкцій на підставі п. 4 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі понад суму, що вказана у санкції правової норми, є незаконним (така позиція висловлена ВСУ у справі № 2а-7608/10/1870 від 04.06.2013р.).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000720048 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 521 220,00 грн. як незаконного.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000730048 про застосування штрафних санкцій у розмірі 184830, 00 грн. з огляду на таке.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (пункт 6 статті 33 Закону України "Про Національний банк України").

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення № 637.

Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення № 637 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З акта перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій слугував висновок відповідача про те, що позивачем в книгах обліку розрахункових операцій не відображено оприбуткування готівки на загальну суму 36966,00 грн., а саме:

23 листопада 2011р. в КОРО № 2039007021 оприбутковано готівки в сумі 33462,64 грн., при тому, що згідно з фіскальним звітним чеком за 23.11.2011р. № 01289 сума складає 53462,64 грн.

14 квітня 2012р. в КОРО № 2039007042 оприбутковано готівки в сумі 1885,38 грн., при тому, що згідно з фіскальним звітним чеком за 14.04.2012р. № 01334 сума складає 18851,38 грн.

Натомість позивач стверджує, що сума відображена в книгах ОРО в графі службова видача відображено за 14 квітня 2010 становить "18851,38 грн.", а за 23 листопада 2011 року - " 53462,64 грн.". Заповнення КОРО відбувається шляхом внесення записів людиною, почерк якої завжди є індивідуальним.

В свою чергу відповідач вважає, що в КОРО № 2039007042 цифра 1 відсутня, а тому службова видача склала 1885,38 грн., а в КОРО № 2039007021 вказана не цифра 5, а 3, тому в графі службова видача вказано 33 462,64 грн., а не 53 462,64 грн.

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614.

Відповідно до пункту 7.4. вказаного Порядку використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

З копії книги обліку розрахункових операцій РРО № 2039007042 вбачається, що за 14 квітня 2012 року в графі службова видача вказано саме 18 851,38 грн., а не 1885,38 грн., як вказано в акті перевірки (а.с.121, том 2).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що в КОРО № 2039007042 за 14 квітня 2012 року в графі загальна сума розрахунків зроблено запис "18 988,98 грн.". При цьому, з фіскального звітного чеку Z-звіт за 14 квітня 2012 року вбачається, що безготівковим розрахунком (графа - "кредит") отримано " 844,75 грн.".

Таким чином, у випадку оприбуткування позивачем 1885,38 грн. готівкою та безготівковим шляхом 844,75 грн., загальна сума обігу становила б " 2730,13 грн.", а не " 18 988,98 грн.", як зазначено в книзі обліку розрахункових операцій, в зв'язку з чим відповідач дійшов до помилкового висновку про оприбуткування позивачем лише 1885,38 грн. та не оприбуткування 16 966 грн.

Також копія книги обліку розрахункових операцій РРО № 2039007021 (а.с. 120, том. 2) свідчить, що позивачем 23 листопада 2011 року в графі службова видача зазначено 53 462,64 грн., а не 33 462,64 грн., як вказано в акті перевірки.

Крім того, 23 листопада 2011 року зроблено запис у графі загальна сума розрахунків "57 410,97 грн.", при цьому, з фіскального звітного чеку Z-звіт за 23 листопада 2011 року № 01289 вбачається, що безготівковим розрахунком (графа - "кредит") внесено 4 148,33 грн.

Необхідно зауважити, що у випадку оприбуткування позивачем готівкою 33 462,97 грн. та безготівковим шляхом 4 148,33 грн., загальна сума обігу становила б " 37 611,3 грн.", замість вказаної позивачем "57410,97 грн.", отже твердження відповідача про оприбуткування позивачем 33462,97 грн. та не оприбуткування 20000,00 грн. не обґрунтовані та спростовуються наданими доказами.

З огляду на викладене, з матеріалів справи вбачається, що готівкова виручка, яка надійшла позивачеві 23 листопада 2011 року за РРО з фіскальним номером 2039007021 оприбуткована в розмірі 53462,64 грн., а виручка, що поступила 14 квітня 2012 року за РРО з фіскальним № 2039007042 оприбуткована у сумі 18851,38 грн., в зв'язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій за неоприбуткування готівки є незаконним.

Надані до матеріалів справи прибуткові касові ордери (а.с.86-88, 127-129, том 2) свідчать про оприбуткування грошових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень.

Судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти в розмірі 36966,00 грн. надійшли до каси СУАП "Європоль" у формі ТОВ та на цю суму збільшені його податкові зобов'язання.

Відповідач в ході розгляду справи не ставив під сумнів фактичне оприбуткування готівки у повній сумі їх фактичних надходжень, а безпідставно вважає, що нерозбірливе (на думку податкового інспектора) зазначення рукописом цифри є не оприбуткуванням готівки, виручки.

В свою чергу, суд першої інстанції, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, витребував та приєднав до матеріалів справи копії КОРО, витребував прибуткові касові ордери, які підтверджують повне оприбуткування готівки в сумі їх фактичних надходжень, а тому правомірно скасував штрафні санкції за не оприбуткування готівки.

Також, суд першої інстанції правомірно вважає незаконним податкове повідомлення-рішення № 0000750048 в частині визначення грошового зобов'язання та штрафних санкцій за несплату земельного податку за земельну ділянку загальною площею 0,3967 га по просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги.

Як вбачається з акта перевірки, позивач на підставі договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 23.03.2012р., укладеного з ПАТ "Банк "Золоті ворота", є власником об'єкту незавершеного будівництва - торгівельного центру літ. "А-3" з відсотком готовності 90% за адресою: пр. Л. Свободи ріг пр. Перемоги.

На підставі цього, відповідач вважає, що незалежно від наявності чинного договору оренди землі, позивач зобов'язаний також сплачувати земельний податок, оскільки такий обов'язок встановлено пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.03.2012р. (а.с. 182, том 1), укладеного з Публічним акціонерним товариством "Банк Золоті Ворота", придбав у власність об'єкт незавершеного будівництва - торгівельний центр літ. "А-3" з відсотком готовності 90% за адресою: пр. Л. Свободи ріг пр. Перемоги.

З пункту 2 вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва належав на праві власності ТОВ "Техноопт-С" та був проданий ПАТ "Банк Золоті ворота" (іпотекодержателем) як предмет іпотеки.

Придбаний позивачем об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер: 6310136300:14:009:0076, загальною площею 0,3967 га, що передана в оренду відповідно до договору оренди землі від 27.12.2011 року, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Техноопт-С".

Рішенням Харківської міської ради від 19 грудня 2012 року № 951/12 (а.с. 157, том 2) СУАП "Європоль" у формі ТОВ надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3967 га по просп. Л. Свободи, ріг просп. Перемоги.

Також згідно п. 3.3 додатку № 1 до зазначеного рішення (а.с. 158, том 2) встановлено, що договір оренди землі від 30.12.2011р. № 631010004000274 втрачає чинність з моменту державної реєстрації договору оренди землі зі СУАП "Європоль" у формі ТОВ.

В ході розгляду справи встановлено, що договір оренди землі між СУАП "Європоль" у формі ТОВ та Харківською міською радою не укладався.

Рішення сесії Харківської міської ради є обов'язковим для виконання, а тому договір оренди землі, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Техноопт-С" є чинним, тому обов'язок зі сплати орендної плати не припинився.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, і таке право оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (із змінами та доповненнями) встановлено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї.

Згідно із статтею 5 Закону "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (статті 13, 18 Закону "Про оренду землі").

Невід'ємною частиною договору оренди землі, як визначено статтею 15 Закону "Про оренду землі", є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до статті 31 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому, статтею 34 Закону "Про оренди землі" встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Так, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, у випадку, якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

Сторонами не заперечувалося, що ТОВ "Техноопт-С" на підставі чинного договору оренди землі сплачує орендну плату.

В свою чергу, позивач перераховує ТОВ "Техноопт-С" на підставі договору №4/Т від 23.03.2012 року кошти для сплати зобов'язань по договору оренди землі від 30.12.2011 року № 631010004000274.

Про повноту надходжень коштів по зобов'язанням договору оренди землі від 30.12.2011 року № 631010004000274 щодо сплати орендної плати за земельну ділянку загальною площею 0,3967 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0076) по пр. Людвіга Свободи, ріг пр. Перемоги свідчить довідка Державної податкової служби Дзержинського району про відсутність заборгованості ТОВ "Техноопт-С" зі сплати податків.

Крім того, згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, сплата орендної плати, а не земельного податку, не спричиняє втрат для бюджету, оскільки її розмір є вищим за розмір земельного податку.

Також, є правомірними твердження позивача про те, що за одну і ту саму земельну ділянку не можуть бути нараховані податок на землю та орендна плата за землю.

Стаття 19 Конституції України гарантує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законодавством не передбачено сплати і земельного податку, і орендної плати за одну земельну ділянку комунальної власності.

Висновок податкового органу про те, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) земельний податок сплачується з дати реєстрації права власності на нерухоме майно, незалежно від наявності чинного договору оренди землі, є помилковим.

В розділі ХІІІ ПК України передбачено види плати за землю, серед яких земельний податок та орендна плата.

Відповідно до п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, у випадку наявності договору оренди землі плата за землю сплачується саме у вигляді орендної плати.

Пунктом 287.6. ст. 287 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач, передбачено сплату земельного податку у загальному випадку, у той час як за наявності чинного договору оренду землі застосовується п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України та сплачується орендна плата.

З огляду на викладене, враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин є чинним договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ "Техноопт-С" та Харківською міською радою, а договір оренди між позивачем та Харківською міською радою не укладений та не зареєстрований в установленому порядку, а також те, що ТОВ "Техноопт-С" здійснює сплату орендної плати відповідно до чинного договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції правомірно вважає висновок податкового органу про заниження позивачем сплати земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Харків, пр. Л. Свободи ріг пр. Перемоги на загальну суму 22 715,55 грн., та відповідне нарахування штрафних санкцій, незаконним.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування донарахування з ПДВ по взаємовідносинам СУАП "Європоль" у формі ТОВ з ТОВ "Консаж", ТОВ "Завжди Чисто", ТОВ "Харківмолпром", з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 06 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ "Завжди Чисто плюс" укладено договір про надання послуг з обміну змінних килимків при вході в приміщення позивача (супермаркет "Рост" на Клочківській в м. Харкові).

За цим договором ТОВ "Завжди чисто плюс" зобов'язалося передати СУАП "Європоль" у формі ТОВ чисті грязепоглинаючі килимки, та змінювати їх.

ТОВ "Завжди чисто плюс" виписано податкові накладні від 31.12.2011 року на суму ПДВ 350,00 грн., та від 31.01.2012 року на суму 496,76 грн.

Як свідчать акти виконаних робіт (послуг) № 4578 від 31.12.2011 року, № 315 від 31.01.2012 року послуги за договором від 06.12.2011 року виконані.

Відповідно до платіжних доручень від 11.01.2012 року, 03.02.2012 року позивач сплатив ТОВ "Завжди чисто плюс" грошові кошти на загальну суму 5080,58 грн.

Також, 17 травня 2011 року між позивачем та ТОВ "Харківмолпром" укладено договір поставки № 260, за яким позивач отримував молочні продукти, які реалізовані у супермаркеті кінцевому споживачу.

Як свідчить видаткова накладна № 142 від 25 червня 2011 року позивачем отримано від ТОВ "Харківмолпром" молоко жирністю 2,6%, 3,2% на загальну суму 44 062,50 грн.

Про перевезення товару до пункту розвантаження (м. Харків, проїзд Рогатинський, 3) свідчить товарно-транспортна накладна від 25 червня 2011 року.

Крім того, 14 березня 2011 року між позивачем та ТОВ "Консаж" укладено договір підряду № 199 з облаштування спального корпуса 15-А та спального корпусу для персоналу 15-Б на території комплексу за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Гайдари, вул. Піонерська.

Як свідчить свідоцтво про право власності та витяг про державну реєстрацію прав (а.с. 76, том 5), позивач є власником нерухомого майна, в якому проводилися роботи за договором з ТОВ "Консаж".

Приєднані до матеріалів справи довідка про вартість виконаних підрядних робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт за формою № КБ-2в, розрахунок загальновиробничих витрат, заключна відомість ресурсів свідчать про проведення підрядних робіт, які були оплачені позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю СУАП "Європоль" у формі ТОВ. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення СУАП "Європоль" у формі ТОВ збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від ТОВ "Консаж", ТОВ "Завжди Чисто", ТОВ "Харківмолпром", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Консаж", ТОВ "Завжди Чисто", ТОВ "Харківмолпром", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що зазначені відповідачем обставини (неможливість підтвердження взаємовідносин ТОВ "Завжди чисто плюс" з його контрагентами, наявність у контрагента позивача - ТОВ "Харківмолпром" операцій з суб'єктом, який є платником з ознаками ризику, недекларування податкових зобов'язань ТОВ "Консаж") не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, недекларування податкових зобов'язань тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки СУАП "Європоль" у формі ТОВ належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між СУАП "Європоль" у формі ТОВ та ТОВ "Консаж", ТОВ "Завжди Чисто", ТОВ "Харківмолпром" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Крім того, необхідно зауважити на той факт, що рішенням Окружної державної податкової служби - центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 22.02.2013р. податкове повідомлення-рішення № 0000710048 про збільшення грошових зобов'язань з ПДВ за основним платежем 316 843,00 грн., за штрафними санкціями 83 087,96 грн. скасовано.

Відповідно до п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Оскільки сума нарахованого грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000710048 зменшена, то вказане податкове повідомлення-рішення є відкликаним.

Проте, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що нове податкове повідомлення-рішення про визначення суми зобов'язання з ПДВ відповідачем не складено, позивачеві не вручено.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000750048 про збільшення зобов'язань позивача зі сплати земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач використовує у своїй діяльності зазначену вище земельну ділянку загальною площею 2786 кв.м., що знаходиться під нежитловою будівлею (магазин), яка належить підприємству на підставі договору купівлі-продажу.

Як встановлено актом перевірки, нарахування земельного податку здійснюється позивачем на підставі даних державного земельного кадастру станом на 29 березня 2004 року. Однак, рішенням 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 року" № 335/07 від 25.12.2007 року, рішенням 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 42/08 від 27.02.2008 року "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та "Про затвердження "Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові", з 01 березня 2008 року в м. Харкові була затверджена нова базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова в сумі 253,30 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправомірно при визначенні розміру земельного податку використовував нормативну грошову оцінку станом на 29 березня 2004 року, оскільки рішеннями Харківської міської ради затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки.

Таким чином, фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що позивач користувався неактуальною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, а тому податковий орган самостійно здійснив визначення в акті перевірки нормативної грошової оцінки земельної ділянки та донарахував податкові зобов'язання позивачеві.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на таке.

Згідно з п. 270.1. ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є:

- п.п. 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- п.п. 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

На підставі п.п. 271.1.1. ст. 274 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п.п. 274.1. ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Отже, виходячи з аналізу положень статей 270, 274, 286 ПК України незалежно від того чи здійснюється нарахування земельного податку платником податку, або ж контролюючим органом, підставою для цього є дані державного земельного кадастру.

На підставі ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Тобто, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що міститься в державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Як вбачається з п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. N 1051 відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

В матеріалах справи містяться дані Державного земельного кадастру (а.с. 207, 1 том), за якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3 298 682 грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач визначав, декларував, застосовував коефіцієнти індексації та сплачував земельний податок на підставі даних державного земельного кадастру, в яких визначено проіндексовану базову вартість землі, зональний коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки, податкові зобов'язання з земельного податку визначалися за правильною ставкою (1% від нормативної грошової оцінки).

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів використання позивачем безпідставних даних, необхідних для розрахунку податку, оскільки стаття 23 Закону України "Про плату за землю" (чинна до 01 січня 2011 року) та Закон України «Про оцінку земель» не покладає обов'язку уточнення грошової оцінки земельної ділянки саме на платника податку.

Оскільки чинне законодавство України не покладає обов'язку з уточнення грошової оцінки земельної ділянки на платника податку, позивач правомірно користувався отриманими даними державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Жодних інших відомостей Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачем до матеріалів справи не подано.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на рішення 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007 №335/07 від 25.12.2007», колегія суддів виходить з такого.

Рішенням Харківської міської ради 19 сесії 5 скликання від 27.02.2008 р. № 42/08 затверджено Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007, якою визначено процедуру впровадження цієї нормативної грошової оцінки.

Так, у п. 1.1. Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007р. визначено, що положення регламентує надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та здійснення цивільно-правових угод із земельними ділянками.

Зі змісту пунктів 2.4., 2.5. вбачається, що суб'єкти оціночної діяльності - фізичні та юридичні особи, які визначені Законом України «Про оцінку земель», виконують роботи у сфері оцінки земель; підприємство-оцінювач виконує роботи з підготовки вихідних даних для нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки, з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та наданню суб'єкту землекористування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, укладає договір з Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» на використання бази даних та програмного забезпечення для виконання нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі частини 1, 3 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Отже, впровадження нової нормативної грошової оцінки здійснюється у встановленому порядку, оцінка проводиться особами, що мають спеціальні знання і професійну підготовку та отримали документи, передбачені Законом України «Про оцінку землі» та є суб'єктами оціночної діяльності.

Доказів отримання належно складеної іншої грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, внесення відомостей про оцінку до державного земельного кадастру, а також отримання витягу з нього відповідач до суду не подав.

Натомість, як свідчить аркуш 74 акту перевірки (а.с.85, 1 том), базу оподаткування, якою згідно зі ст. ст. 271, 286 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок за даними державного земельного кадастру, відповідач визначив самостійно.

Суб'єкт владних повноважень, вказуючи про збільшення базової вартості 1 кв. м. земельної ділянки, здійснюючи донарахування земельного податку, змінив і показники зонального коефіцієнта КМ2, і інтегрального коефіцієнта КМ3 у порівнянні з тими, що містяться в державному земельному кадастрі.

Зокрема, наявні в матеріалах справи дані державного земельного кадастру свідчать, що на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139 зональний коефіцієнт КМ2 складає 3,34, у той час як податкові інспектори в акті перевірки вказали 3,32, за даними державного земельного кадастру інтегральний локальний коефіцієнт складає 0,939119, а в акті перевірки вказано 1,20265.

Проведення або зміна грошової оцінки земельної ділянки, встановлення або зміна коефіцієнта функціонального призначення земельної ділянки також не відноситься до компетенції органів державної податкової служби відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України, якими визначена компетенція даного контролюючого органу.

З огляду на приписи, встановлені Законом України «Про оцінку земель», визначення та застосування коефіцієнтів проводиться суб'єктом оціночної діяльності під час проведення нормативної грошової оцінки землі, що в даному випадку не дотримано.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, рішення 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007р. №335/07 від 25.12.2007» є підставою для проведення нормативної грошової оцінки земель, яка має проводитися суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.

З огляду на те, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п.п. 271.1.1. п. 271.1 ст. 271 ПК України), яка міститься в державному земельному кадастрі (ч. 1 ст. 193 ЗК України), а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (абз. 1 п. 286.1 ст. 286 ПК України), колегія суддів вважає, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань з земельного податку у розмірі 136 577,67 грн. без проведення нормативної грошової оцінки землі, не на підставі даних державного земельного кадастру є незаконним.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № 0000750048 про збільшення зобов'язань позивача зі сплати земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак, оскаржувана постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 820/1684/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000750048 від 24.12.2012 року в частині збільшення зобов'язання зі сплати земельного податку в розмірі 136 577,67 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 р. по справі № 820/1684/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)П'янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Тацій Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.