Постанова

від 06.11.2013 по справі 905/3295/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 905/3295/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Схід - Патент"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 21.08.2013 року

у справі № 905/3295/13 Господарського суду Донецької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Схід - Патент"

до державного підприємства "Орджонікідзевугілля"

про стягнення 1 845 706,11 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2013 р. (суддя - Захарченко Г.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ПАТЕНТ" до Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" про стягнення 1845706,11грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Орджонікідзевугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД-ПАТЕНТ" основний борг в сумі 79 590,40 грн., пеню в сумі 5 037,60грн., 3% річних в розмірі 2 838,34 грн., інфляцію в розмірі 701,72 грн.; судовий збір в сумі 1 763,36 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. (судді - Татенко В.М., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Схід-Патент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її змінити, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2012 р. між сторонами був укладений договір поставки продукції № 30.

Згідно умов договору, постачальник зобов'язався замовляти покупцю до виготовлення на підприємстві-виробнику та поставляти покупцю, а покупець приймати, оплачувати та використовувати у власній господарській діяльності промислові вибухові речовини, зазначені в п.1.2 договору, згідно порядку та умов, визначених даним договором (п.1.1 договору).

Продукція - речовина вибухова промислового типу запобіжний патронований амоніт Ф5 (код 24.61.1) ТУ У 12.001740881002-95 (п. 1.2 договору).

Сторони погодили ціну продукції - 1 т. продукції за даним договором становить 43 680,00 грн. (п. 5.1 договору). Сума даного договору складає 99 590,40 грн. (п. 5.2 договору).

Згідно п. 6.2 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату по рахунку протягом 30 днів з дати поставки продукції.

Відповідно п. 10.2 договору за порушення строків оплати поставленої за даним договором продукції покупець сплачує пеню в розмірі 10% від вартості продукції, понад 30 днів - додатково штраф в розмірі 7% від вартості продукції несплаченої в строк, узгоджений умовами договору.

Згідно видаткової накладної № 74 від 31.01.2012 р., позивачем було поставлено, а відповідачем - отримано товар на суму 99 590,40 грн. Виставлений позивачем рахунок № 59 від 31.01.2012 р. на оплату отриманого відповідачем товару останній був оплачений частково у сумі 20 000 грн.

На день звернення позивача з позовною заявою заборгованість відповідача складала 79 590,40 грн., яка була стягнута попередніми судовими інстанціями.

Разом з цим, судом першої інстанції було задоволено тільки частково пеню в сумі 5 037,60 грн., в іншій частині відмовлено.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем було заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 757 004,32 грн., що нараховувалась на суму заборгованості 99 590,40 грн. за період з 02.03.2012 р. по 04.07.2012р., на суму заборгованості 89 590,40 грн. - з 05.07.2012 р. по 16.08.2012 р. та суму заборгованості 84 590,40 грн. з 17.08.2012 р. по 31.08.2012 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем на підставі п.10.2 договору заявлено до стягнення штраф в розмірі 5571,33 грн. за прострочку оплати поставленої продукції понад 30 днів.

Оплата за умовами договору повинна бути здійснена відповідачем до 01.03.2012 р. (включно). Оскільки протягом 30 днів після встановлено терміну оплати, відповідного платежу відповідачем не здійснено, право нарахування штрафу виникло у позивача зі спливом 30 днів прострочення, тобто - 01.04.2012 р.

Відповідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, враховуючи положення підпункту 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та ст. 254 ЦК України строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафу сплинув 01.04.2013 р., про що обґрунтовано зазначили суди.

Слід зазначити, що пеня була розрахована позивачем на підставі зазначеної в п.10.2 договору ставки в розмірі 10%.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових коштів", розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України "Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових коштів", не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Вказана правова позиція висловлена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 р.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Схід - Патент" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року у справі № 905/3295/13 Господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий суддя Кравчук Г.А.

Судді Мачульський Г.М.

Полянський А.Г.