Рішення

від 07.11.2013 по справі 901/3147/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 Справа № 901/3147/13 За позовом Центру оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України

до відповідача Фізичної особи - підприємця Фатєєвой Зєри Серверівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Крим-Тур

про стягнення 56139,17 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

Суть спору: Центр оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Фатєєвой Зєри Серверівни та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 56139,17 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.09.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Крим-Тур (прт. Победи, буд. 56, м.Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 33326644).

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином. 07.11.2013 до суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить суд долучити до матеріалів справи довідку, за підписом директора та головного бухгалтера підприємства, згідно якої станом на 06.11.2013 заборгованість фізичної особи - підприємця Фатєєвой Зєри Серверівни перед Центром оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України складає 56139,17 грн., а також розглянути справу за наявними в ній матеріалами (а.с. 83, 86).

Відповідач жодного разу явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Ухвали від 23.09.2013, 03.10.2013, 21.10.2013 спрямовані на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулись на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 26-29а, а.с. 60-64, а.с. 71-76).

Згідно спеціального витягу з ЄДРПО України станом на 16.10.2013, місцезнаходження відповідача фізичної особи - підприємця Фатєєвой Зєри Серверівни - значиться за адресою: вул. Сахарова, буд. 7, м. Сімферополь, АР Крим, 95000 (а.с.39-40).

Відповідно до частини 3 пункту 3.9.1, пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа-Крим-Тур явку свого представника у судове засідання також не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Ухвала від 21.10.2013 спрямована на її адресу рекомендованою кореспонденцією повернулась на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 65-70).

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2008 між Центром оздоровлення та відпочинку «Піщане» Державної прикордонної служби України (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа- Крим-Тур» (Замовник) було укладено Договір №11п з додатками (а.с. 7-8).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Замовник бере на себе зобов'язання:

1.1.1. Реалізація місць, що виділяються Виконавцем, згідно з графіком заїздів і розцінок на місця, що виділяються.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Виконавець зобов'язується:

1.2.1. Виділити Замовникові 20 місць в заїзд для відпочинку дорослих і дітей в період з "17" червня по "14" вересня в номерах з усіма зручностями (туалет, раковина, душ) по графіку, відповідно до Додатка 1 до цього договору.

1.2.2. Забезпечити прийом, розміщення і нормальні умови відпочинку і живлення клієнтів Замовника.

1.2.3. При письмовій заявці здійснювати зустріч відпочивальників своїм транспортом за окрему платню, згідно калькуляції на надання транспортних послуг.

1.2.4. У односторонньому порядку, без згоди Замовника, не міняти кількість виділених місць і графік заїздів.

1.2.5. При зміні графіку заїздів, кількості і вартості виділених місць письмово повідомляти Замовника за 20 днів до початку терміну дії нового графіку і вартості.

Згідно пункту 2.1 Договору за кожен заїзд, відповідно до кількості виділених місць, згідно з Додатком 1 до цього договору, Замовник робить передоплату на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше, ніж за 15 днів до початку кожного заїзду. Оплата вважається зробленою при списанні грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника по реквізитах Виконавця, вказаних в цьому договорі.

Відповідно з пунктом 2.2 Договору у разі підвищення вартості перебування відпочивальників більш ніж на 5Заказчик залишає за собою право при фінансовій неможливості оплати відмовитися від місць, з письмовим повідомленням Виконавця не пізніше, ніж за 20 днів до початку заїзду.

Пунктом 2.3 Договору сторони обумовили, що не пізніше 90 днів з моменту оплати сторони підписують двосторонній акт обслуговування відпочивальників, який є документом, що підтверджує факт виконання роботи за даною угодою, де вказується: сума, на яку було проведено обслуговування, маршрут групи, кількість обслужених відпочивальників.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє 31.12.2008.

Відповідно до умов договору №11 п від 10.04.2008 Товариству «Медіа-Крим-Тур» було надано послуги з прийому відпочиваючих на загальну суму 255320,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 9-12).

Відповідач згідно з актом звірки взаєморозрахунків між Центром оздоровлення та відпочинку «Піщане» Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа- Крим-Тур» здійснив оплату за надані послуги у сумі 199000,00 грн. (а.с. 13), у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 59139,17 грн.

15.11.2011 між Центром оздоровлення та відпочинку «Піщане» Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа-Крим-Тур» укладено Договір заміни боржника у зобов'язанні (а.с. 14).

Пунктом 1 Договору передбачено, що боржник на підставі статті 520 Цивільного кодексу України передає, а Новий боржник - фізична особа - підприємець Фатєєва Зєра Серверівна приймає на себе обов'язки сплатити Кредиторові 59139,17 грн., покладених Кредиторові за надання послуг за Договором № 11п від 10.04.2008.

Матеріалами справи підтверджується, що боржник перерахував позивачу суму заборгованості в розмірі 3000,00 грн. за Договором від 15.11.2011, у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 56139,17 грн.

07.02.2013 відповідачу було направлено вимогу № 41 від 06.02.2013 про сплату заборгованості в розмірі 56139,17 грн. протягом семі днів з дня отримання даної вимоги (а.с. 19).

Однак, до теперішнього часу відповідачем заборгованість сплачена не була, що й стало підставою для звернення Центру оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, всупереч вимогам статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, не надав доказів погашення заборгованості за Договором заміни боржника у зобов'язанні від 15.11.2011, а також доказів визнання Договору заміни боржника у зобов'язанні від 15.11.2011 недійсним, отже, не спростував тверджень позивача про те, що грошові зобов'язання не виконані у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з фізичної особи - підприємця Фатєєвой Зєри Серверівни грошових коштів в розмірі 56139,17 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 11.11.2013.

Керуючись статями 32, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Фатєєвой Зєри Серверівни (вул. Сахарова, 7, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, ідентифікаційний код 33326644) на користь Центру оздоровлення та відпочинку "Піщане" Державної прикордонної служби України (вул. Набережна, 3, с. Піщане, Бахчисарайський район, АР Крим, 98431, ідентифікаційний код 20695033) заборгованість в розмірі 56139,17 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко