Постанова

від 28.10.2013 по справі 808/7994/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року 12:20Справа № 808/7994/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РПП», м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РПП» (далі позивач, ТОВ «РПП») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002242212 від 27.09.2013.

Свої вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю висновків відповідача про порушення ТОВ «РПП» вимог Податкового кодексу України під час господарських взаємовідносин з ПП «Автотрейд-2012», що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року, яких відповідач дійшов у акті позапланової невиїзної перевірки №1110/08-28-22-12/37167759 від 12.08.2013. Позивач вважає, що у даному випадку реальність господарських взаємовідносин між ним та ПП «Автотрейд-2012» підтверджуються всіма необхідними первинними документами, які містять вичерпну інформацію про зміст та обсяг господарської операції, а також відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні. Під час надання пояснень та у своїх письмових запереченнях (вх.№42022 від 28.10.2013) представник відповідача обґрунтував свою позицію висновками акту перевірки №1110/08-28-22-12/37167759 від 12.08.2013 на підставі якого відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вивчивши наявні у справі документи, суд з'ясував наступне.

На підставі наказу №252 від 30.07.2013, у період з 30.07.2013 по 05.08.2013, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РПП» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Автотрейд-2012» (код ЄДРПОУ 37200994) за лютий 2011 року, ТОВ «Контелл» (код ЄДРПОУ 37194947) за червень 2011 року. За наслідками цієї перевірки відповідачем складений акт №1110/08-28-22-12/37167759 від 12.08.2013 (далі акт перевірки).

Згідно акту перевірки, відповідач встановив, що ТОВ «РПП» порушені вимоги п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 35230 грн. за лютий 2011 року.

27 вересня 2013 року, на підставі акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення №0002242212, яким ТОВ «РПП» нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 35231 грн., з яких 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із нарахуванням цього грошового зобов'язання, 10.10.2013 позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0002242212 від 27.09.2013.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом з'ясовано, що 10.01.2011 між ПП «Автотрейд-2012» (виконавець) та ТОВ «РПП» (замовник) укладено договір №10/1 згідно якого виконавець зобов'язувався виконувати замовнику роботи по виготовленню (збірці) рекламної продукції відповідно до технічного завдання замовника, замовник, у свою чергу, зобов'язувався прийняти цю роботу (послуги) і своєчасно здійснити їх оплату. Конкретний перелік робіт (послуг), згідно п. 1.2 цього договору, їх вартість визначалась сторонами у додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору, а також у актах виконаних робіт (послуг).

Згідно додаткової угоди №1 від 28.01.2011 до договору №10/1 від 10.01.2011, ТОВ «РПП» доручало, а ПП «Автотрейд-2012» приймало на себе зобов'язання по виконанню у лютому 2011 року робіт (послуг) по виконанню (збірці) рекламної продукції, перелік якої визначений у цій додатковій угоді, на загальну суму 176150 грн. без ПДВ.

Як свідчить наявна у матеріалах справи копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2292 від 28.02.2011, позивач прийняв від ПП «Автотрейд-2012» виконану роботу, згідно договору №10/1 від 10.01.2011 та додаткової угоди №1, на загальну суму 176150 грн. без ПДВ, разом із ПДВ - 211380 грн.

На підтвердження здійснення зазначеної господарської операції, позивачем надані суду копія податкової накладної №2292 від 28.02.2011 на суму 211380 грн. з ПДВ; копія платіжного доручення №198 від 28.02.2013 щодо переказу на розрахунковий рахунок ПП «Автотрейд-2012» коштів у розмірі 211380 грн.; копії актів списання матеріалів - калькуляції на виробництво продукції та випуск готової продукції №КА-0000031 від 18.02.2011, №КА-0000032 від 18.02.2011, №КА-0000033 від 18.02.2011, №КА-0000034 від 25.02.2011; копії накладних на прийняття продукції від 18.02.2011 та 25.02.2011; виписки з журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 за 1 квартал 2011 року та журналу проводок за лютий 2011 року.

Разом з цим, на підтвердження використання виконаних ПП «Автотрейд-2012» робіт (послуг) у власній господарській діяльності, ТОВ «РПП» надало суду наступні документи: копії договору постачання №3/1/11 від 03.01.2011, укладеного між ТОВ «РПП» та ТОВ «КОМФІ ТРЕЙД» (покупець) щодо поставки продукції, та додаткової угоду від 01.02.2013 до цього договору; копію видаткової накладної №РН-0000049 від 25.03.2011; копію рахунку-фактури №СФ-0000058 від 21.03.2011.

Роблячи висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 35230 грн. за лютий 2011 року, відповідач посилається у акті перевірки на отриманий від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт про неможливість проведення перевірки ПП «Автотрейд-2012» (код ЄДРПОУ 37200994) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за лютий, червень, серпень, вересень 2011 року, згідно якого податковим органом зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ПП «Автотрейд-2012» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Автотрейд-2012» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 98 Податкового кодексу України. З огляду на це, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зробило висновок про нікчемність правочинів, укладених ПП «Автотрейд-2012» із контрагентами.

У зв'язку з цим, відповідач у акті перевірки робить висновок про те, що первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні документи та фінансово-господарські документи, податкові накладні, видані від імені ПП «Автотрейд-2012» за лютий 2011 року, не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення вищезазначених господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення ТОВ «РПП» до податкового кредиту підприємства.

Суд не може погодитися із такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Отже, Податковим кодексом України визначений вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Позивачем, як під час перевірки, так і суду під час розгляду справи, були надані копії первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції між ним та контрагентом. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ані у акті перевірки, ані суду не було зазначено.

З огляду на вищенаведене, враховуючи наявність у позивача податкової накладної, на підставі якої відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначена податкова накладна не визнана недійсною, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цієї податкової накладної вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, суд вважає, що ТОВ «РПП» цілком правомірно включило суму податку на додану вартість за отриманим товаром до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Позицію відповідача, викладену ним у акті перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Автотрейд-2012» у лютому 2012 року, з огляду на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, суд вважає безпідставною, оскільки такий акт перевірки сам по собі не може бути достатнім та допустимим доказом нездійснення господарської операції. Належним доказом зазначеного факту можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом. Так, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 35330 грн., за лютий 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Автотрейд-2012», а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РПП» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0002242212 від 27 вересня 2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РПП» (ідентифікаційний код 37167759) 386 (триста вісімдесят шість) гривень 72 копійки судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова