Ухвала

від 06.11.2013 по справі 805/11343/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року справа №805/11343/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання: Турко І.Б.

за участю:

представника позивача: Зайцева Ю.О.

представника відповідача: Пучки В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суд від 25 вересня 2013 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Аптека №208» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001222202 від 10.06.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001222202 від 10.06.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суд від 25 вересня 2013 року позов Дочірнього підприємства «Аптека №208» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001222202 від 10.06.2013 року задоволено в повному обсязі.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач, Дочірнє підприємство «Аптека №208» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» (далі за текстом- ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент») є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради та включено в ЄДРПОУ за №30340158, знаходиться на обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі за текстом - ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області) є суб'єктом владних повноважень.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Центус» (код ЄДРПОУ 30340158) їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, травень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року, встановлені порушення та складено акт № 290/22-2/30340158 від 30.05.2012 року (далі - акт перевірки) (том 1 а.с. 8-19).

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001222202 від 10.06.2013 року, що є предметом оскарження у даній справі (далі, спірне рішення)( том1 а.с. 7).

Спірним податковим-повідомленням рішенням на підставі п. 123.1 ст. 123, п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 ПКУ, ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106156,25 гривень, де 84925,00 гривень донараховане основне зобов'язання та штрафна-фінансова санкція на суму 21231,25 гривень.

Згідно висновків акту перевірки з боку ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» по взаємовідносинам із ТОВ «Центус» встановлено наступні порушення.

Порушення п. 198.1 п. 198.2 п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 84925,00 грн. у тому числі за грудень 2011 року на суму 16729,00 грн., за травень 2012 року на суму 18044,00 грн., за липень 2012 року на суму 17208 грн., за серпень 2012 року на суму 19047,00 грн. за вересень 2012 рок на суму 13897,00 грн. (том 1, а.с. 8-19).

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області отримала акт від ДПІ у Печерському район м. Києва ДПС за №1696/22.4/32775845 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центус» (ЄДРПОУ 32775845)». У вказаному акті зазначено, що згідно АІС «Податковий блок» податкова адреса ТОВ «Центус» є 01001, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, 4-Б/52, але за вказаною адресою, як встановлено податковим органом підприємство та його посадові особи відсутні, з приводу чого зроблено висновок, що операції по ланцюгу ТОВ «Центус» - ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» були здійснені з метою створення штучного податкового кредиту без фактичного приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та здійснювалось лише їх документарне оформлення (т. 1 арк. справи 15-16)

На думку відповідача, позивач в порушення вимог п. 44.1. статті 44 ПКУ, сформував показники податкової звітності на підставі даних, які не підтверджені первинними документами. При проведенні перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, в підтвердження факту транспортування товару, та не надано сертифікатів відповідності, паспортів якості від ТОВ «Центус».

Суд не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.

Між ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» та ТОВ «Центус» (зареєстровано в ЄДРПОУ за №32775845) укладено договори №88 від 15.06.2009 року та №99 від 09.01.2012 року, який діє до 31.12.2015 року, на поставку нелікарських косметичних засобів. До вказаних договорів, в якості додатку додано перелік осіб, які уповноважені отримувати товар з засвідченим зразком підписів та печаткою позивача.

При укладанні вказаних договорів адреса ТОВ «Центус» вказана 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 2, оф. 3. До договорів надано підтверджуючі документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37711544, адреса платника м. Київ, Печерський район, вул.. Еспланадна, 2, кв.3; довідка з ЄДРПОУ АА №220167 де зазначено місцезнаходження 01001, м. Київ, Печерський район, вул. Еспланадна, 2, кв. 3; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №013986 місцезнаходження юридичної особи 01001, м. Київ, Печерський район, вул.. Еспланадна, 2, кв.3 код ЄДРПОУ 32775845; згідно довідки за формою 4-ОПП про взяття на облік платника податків ТОВ «Центус» - місцезнаходження м. Київ, Печерський район, вул.. Еспланадна, 2, кв.3, взятий на облік з 11.12.2003 року за №38027 в ДПІ у Печерському районі м.Києва. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.09.2013 року ТОВ «Центус» зареєстровано за адресою 01024, м. Київ, Печерський район, вул. Богомольця Академіка, буд. 7/14, оф. 206а (т.5 арк. справи 171-186).

В усіх сертифікатах відповідності якості товарів, які надавались ТОВ "Центус", висновках державної епідеміологічної експертизи, податкових накладних вказана адреса 01001, м. Київ, Печерський район, вул. Еспланадна, 2, кв.3. Тобто пояснень, стосовно проведення перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва за адресою вказаною в акті перевірки, а не за тією адресою, за якою зареєстровано підприємство, представник ДПІ не надав, вказуючи на те, що цю перевірку проводило ДПІ у Печерському районі м. Києва, а не відповідач.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» укладено угоди, що суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Норми Податкового кодексу України в частини оподаткування податком на додану вартість не ставлять в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на фіктивність договірних відносин, які вчинені без наміру створення наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, відповідач виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо визначення недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Однак, за змістом статті 228 ЦК, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце порушення відповідного закону, яке може не визнаватися нікчемним в судовому порядку. Жодним нормативно-правовим актом не надано право податковому органу самостійно надавати оцінку укладеним договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Згідно приписів статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів наявності судових рішень щодо визнання укладених позивачем правочинів недійсними представниками відповідача суду не надано.

На момент укладання та виконання договорів з контрагентом позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

На підтвердження цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи (статті 91, 92 ЦК України) контрагентом було надано (до договорів): копію статуту підприємства; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію довідки про внесення до ЄДРПОУ; копію довідки про взяття на облік платника податків; копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003р. №755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Суду наданих витяг з ЄДРПОУ станом на 02.09.2013 року відповідно до якого, контрагент позивача знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а записів, щодо зміни місцезнаходження, виключення з державного реєстру не внесено.

Факт реального виконання зобов'язань за договорами, укладеними між ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» та контрагентом, а саме реальність здійснення господарських операцій (отримання товарно-матеріальних цінностей та здійснення оплати за отримані ТМЦ), підтверджені бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними та актами приймання товарів на склад.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статті 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, дані осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, одиниці виміру господарської операції, що до осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт здійснення господарської операції щодо отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника та оприбуткування їх у покупця може бути підтверджено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими документами первинного бухгалтерського обліку, що відповідають вищезазначеним критеріям.

Податковим органом не враховано, що за приписами статей 655, 689 ЦК України прийняття покупцем товару є обов'язком (незалежно від факту надання постачальником ТТН), окрім випадків, коли він має право вимагати заміну товару або має право відмовитися від договору.

Єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві (ч. 1 та 2 ст. 666 ЦК України).

Посилання відповідача, на п. 11 Правил оформлення документів на перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованим в Мінюсті України 20.02.1998 р. за №128/2568, яким визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, взагалі не відносяться безпосередньо до ведення податкового обліку, оскільки зазначені Правила регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників. Тобто, ці акти не регулюють питань податкового обліку. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363,суд наголошує на тому, що ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів-замовників. Згідно із п.1 цих Правил замовник-вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів, тобто цей нормативний акт регулює правовідносини, які випливають з договору перевезення та не регулює випадки перевезення товару власним транспортом. В даному випадку ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» не є ні перевізником,а ані замовником, тому вимоги Правил не розповсюджуються на позивача.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у статті 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

ТОВ «Центус» уклав угоди з позивачем в яких зазначається, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець (ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент») прийняти та оплатити продукцію. Продукція чи її окрема партія повинна бути поставлена постачальником протягом 5-ти днів з моменту отримання замовлення від покупця або 50 % авансового платежу, на умовах DDP (Інкотермс 2000). Тобто, аналізуючи укладені угоди та умови на яких вони укладені на покупця не покладено обов'язків щодо транспортування товару до його отримання.

В пункті 2.7. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, не має прямої вказівки на те, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Норма зазначеного пункту звучить наступним чином: "Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм".

У період, що перевірявся, в Україні не існувало нормативно-правового акту, який встановлював би порядок застосування товарно-транспортних накладних та їх типову або спеціалізовану форму: наказ Мінстату, Мінтрансу України від 29.12.95р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" не пройшов реєстрацію у Мінюсті, у зв'язку з чим не має обов'язкової сили. Товарно-транспортна накладна є доказом факту перевезення, а не факту передавання товару та відповідно, набуття права власності на нього.

Факт передавання товару (набуття платником права власності) підтверджується наявними видатковими накладними. Зазначені видаткові накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які пред'являються, пункту 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р.

Збільшення податкового кредиту по придбаному у ТОВ «Центус» товару та переданому за видатковими накладними, відповідає статті 198 Податкового кодексу України, а факт оформлення таких видаткових накладних беззаперечно свідчить про товарність правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Центус» та відповідно, про його дійсність. Згідно листа, наданого позивачем від ТОВ «Центус» №11 від 23.09.2013 року, вказано ТОВ «Центус» постачав з червня 2009 року по теперішній час позивачу нелікарські косметичні засоби, які фактично доставлялись автомобільним транспортом ПП «Ночной експрес» та «ААЗ Трейдінг Ко» та підтвердив наявність укладених договорів. (т. 6 арк. справи 181)

За приписами п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат належать будь-які витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому у п. 140.5 статті 140 ПКУ зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому кодексі, не дозволяється. Податковим кодексом України, який регулює правила ведення податкового обліку, ніяких вимог щодо форми та змісту документів, які використовуються для підтвердження віднесення витрат до валових, не встановлено. Тобто, видаткові накладні є належним документом, що свідчить про валові витрати платника.

Правила податкового обліку не визначають конкретного переліку первинних документів, відповідно до яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми чи виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. За таких обставин, факт виконання договорів суб'єктом господарювання-платником ПДВ, також може підтверджуватись податковими накладними, видатковими накладними, рахунками на оплату, прибутковими ордерами, актами приймання товарів на склад, платіжними дорученнями, якими на виконання договорів перераховані грошові кошти в оплату товару, що придбавався, а також картками складського обліку ТМЦ, лімітними картами, що підтверджують факт передачі ТМЦ зі складу на виробничу дільницю підприємства.

Факт реальності здійснення господарських операцій підтверджено також наявністю актів про складення реєстрів цін на медикаменти підписані комісією ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент», що підтверджує факт надходження товару у продаж (т.5 арк. справи 221- 250, т.6 арк. справи 1-112).

Позивачем в підтвердження позовних вимог надана інформація щодо реалізованих за готівкові кошти та безготівкові кошти з ПДВ у вересні 2012 року та інформацію про фіскальні чеки, інформацію з реалізації товару з ПДВ за готівкові кошти у вересні 2012 року придбаних у ТОВ "Центус" (т.1 арк. справи 55-250, т.2 арк. справи 1-250, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-128).

Відповідно до приписів п.20.1.5 статті 20 Податкового кодексу України, під час проведення перевірки, податковий орган міг скористатися наданим правом вимагати від платника податків, що перевіряється, провести інвентаризацію основних фондів, ТМЦ, коштів, у тому числі і зняття залишків ТМЦ, що дало би змогу підтвердити факт наявності ТМЦ на складах і довести факт реального здійснення господарських операцій. Відповідач не скористався наданим йому правом, що також ставить під сумнів об'єктивність та правомірність висновків Акту перевірки.

Відповідачем не наведені докази факту невикористання придбаних ДП «Аптека №208» ТОВ «Сігма Рент» у контрагентів товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності, не оприбутковування товарів.

Відповідачем не прийнято до уваги, що здійснення перевірки щодо наявності або відсутності документів, посвідчуючих якість та комплектність поставлених товарно-матеріальних цінностей у платника податку, взагалі виходить за межі повноважень податкового органу, визначених статті 20 Податкового кодексу України. Податкове законодавство України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку-покупця за правильність визначення платником податку-продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. У разі випадку, коли контрагент не виконав свої зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до статті 198.6. ПКУ, на підставі якої встановлено порушення у податковому повідомлені - рішенні, що оскаржується, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Позивачем були надані відповідачу і під час перевірки, а також залучені до матеріалів справи, копії податкових накладних, які виписувалися при здійсненні постачання по усім договорам, що були укладені позивачем з ТОВ «Центус» (т. 4 арк. справи 158-250, т.5 арк. справи 1-170). Всі податкові накладні за вказаний період зареєстровані в ЄДР, що було вказано представником позивача в судовому засіданні та підтверджено представником відповідача (т.4 арк. справи 159-250, т.5 арк. справи 1-170).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались статтями 185, 188,200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 статті 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 статті 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 статті 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчить наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні. Сплата коштів за придбані товари підтверджена відповідними видатковими накладними.

Суд не встановив будь-яких даних про те, що на момент надання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суд від 25 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суд від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 11 листопада 2013 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов