Постанова

від 05.11.2013 по справі 802/3940/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 листопада 2013 р. Справа № 802/3940/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: Могилів - Подільського міськрайонного центру зайнятості

до: ОСОБА_1

про: стягнення суми матеріального забезпечення

ВСТАНОВИВ:

20.09.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості (далі - позивач) до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального забезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянин ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Могилів-Подільському міськрайонному центрі зайнятості, отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 6847,31 грн. Проте, при проведенні перевірки виявлені відомості щодо реєстрації його як фізичної особи-підприємця, що свідчить про його зайнятість та є перешкодою у набутті статусу безробітного. Однак, безпідставно отримані кошти ОСОБА_1 повернув лише частково на суму 600,00 грн. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1, яка у добровільному порядку останнім не погашена, перед Могилів-Подільським МЦЗ становить 6247,31 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

17.10.2013 року до суду надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просив стягнути з ОСОБА_1 5847,31 грн. Дана заява обґрунтована тим, що відповідачем в період з 17.09.2013 року по 10.10.2013 року частково погашено заборгованість на суму 400,00 грн.

В силу частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Зважаючи на права, якими наділений позивач зміна розміру позовних вимог приймається судом, оскільки такі дії представника позивача не суперечать закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, 05.11.2013 року до суду надійшла заява про розгляд справи за без її участі (а.с. 30).

Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив. 21.10.2013 року до суду надійшла заява позивача в якій він просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 26).

Враховуючи, що від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності суд, у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 про надання статусу безробітного від 12.12.2012 року (а.с. 7), йому з період з 12.12.2012р. по 20.06.2013р. нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 6847,31 грн. У своїй заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначав, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно наданих позивачем матеріалів встановлено, що гр. ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Могилів-Подільському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний в період з 12.12.2012р. по 20.06.2013р., отримував допомогу по безробіттю та одночасно був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Вказані обставини були встановлені Могилів-Подільським міськрайонним центром зайнятості за наслідками розслідування страхового випадку (а.с. 5-6). Зазначені відомості позивачем були отримані від державного реєстратора, відповідно до яких ОСОБА_1 перебуває у статусі підприємця з 13.07.2001 року та з 31.10.2005 року знаходиться у стані припинення, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 8).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, безробітним визнаються особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

В Україні до зайнятого населення, відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Статус безробітного, згідно ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах Державної служби зайнятості України, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, гарантується право кожного на вільно обрану зайнятість, а частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Проте, обов'язковою умовою для встановлення відносин, пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, є державна реєстрація особи як підприємця.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Стаття 46 вищевказаного Закону передбачає, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Водночас, із матеріалів справи видно, що внесення запису 31.10.2005 року "в стані припинення підприємницької діяльності" є лише одним із обов'язкових етапів до державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, та які в подальшому передують внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Саме статус фізичної особи - підприємця засвідчує право особи на зайняття підприємницькою діяльністю та підтвердженням забезпечення її зайнятості, що відповідно є підставою для відмови їй у наданні статусу безробітного.

Таким чином, у зв' язку з тим , що на дату реєстрації в Центрі зайнятості ОСОБА_1 перебував в стані припинення підприємницької діяльності, запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено не було, то на момент оформлення статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю відповідач відносився до зайнятого населення.

Крім того, відповідальність особи за порушення вимог законодавства з питань соціального забезпечення на випадок безробіття передбачена абз. 1 ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

30.07.2013 року директором Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості винесено наказ № 110 про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з ОСОБА_1 в сумі 6847,31 грн.

Відповідач добровільно повернути кошти лише у сумі 1000,00 грн., що в свою чергу стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 не погашеної суми заборгованості, а саме 5847,31 грн. (6847,31 грн. - 1000,00 грн.).

Із системного аналізу з'ясованих судом обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_1 Могилів-Подільським міськрайонним центром зайнятості, були отримані ним безпідставно, на підставі поданих недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також врахував повне визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на рахунок Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості (одержувач платежу: Державний бюджет м. Могилів - Подільський, р/р 37174001000871 в ГУДК України у Вінницькій області, ЄДРПОУ 20092205, МФО 802015, призначення платежу: повернення допомоги по безробіттю від ОСОБА_1) безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 5847,31 грн. (п`ять тисяч вісімсот сорок сім гривень 31 копійку).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна