Постанова

від 04.11.2013 по справі 910/7029/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 910/7029/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Пшенько С.М., довіреність № 28/02-1Д від 28.02.2013;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапласт"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013

у справі № 910/7029/13 (судя: Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Технік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапласт"

про стягнення 81 824,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Технік" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапласт" про стягнення 81 824,99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/7029/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфапласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Технік" 81824 грн. 99 коп. основного боргу та 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфапласт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/7029/13 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2013 № 910/7029/13 у справі № 910/7029/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/7029/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 07.10.2013 об 11:15.

07.10.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.

07.10.2013 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7029/13 відкладено на 04.11.2013 о 12:50.

04.11.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

04.11.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/7029/13 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковою накладною № РН-0000319 від 12.08.2011 р. та актом здачі-приймання робіт № ОУ-0001167 від 29.09.2011 р., що в період з серпня 2011 по вересень 2011 на підставі усної домовленості між сторонами, позивач поставив відповідачу товар (комплектуючі для встановлення автоматичних дверей) всього на загальну суму 93424,99 грн. та встановив автоматичні двері.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, позивач отримав підтвердження укладення Договору шляхом прийняття відповідачем товару, що підтверджується довіреністю на отримання товаро - матеріальних цінностей № 416 від 11.08.2011 року.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується банківською випискою, що скаржник лише частково сплатив за отриманий товар в розмірі 20000,00 грн.

В зв'язку з несплатою, позивач 13.02.2013 направив на адресу відповідача претензію № 08/02-1П від 12.02.2013, в якій просив погасити заборгованість протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії.

Проте, претензія залишилась без виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Заперечуючи проти позову скаржник стверджує, що між сторонами не існує договірних зобов'язань які породжують для сторін права та обов'язки.

Проте, такі твердження скаржника є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не мав зауважень щодо кількості та якості отриманого товару та робіт, так-як видаткова накладна та акт здачі-приймання робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Суд відмічає, що накладна яка наявна в матеріалах справи відповідає вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджує отримання скаржником товару на підставі договору.

З видаткової накладної вбачається, що матеріально відповідальною особою був начальник відділу постачання Пятковський О.О., на ім'я якого самим скаржником було видано довіреність на отримання товаро - матеріальних цінностей № 416 від 11.08.2011 року і його особистий підпис наявний в накладній, що в свою чергу є підтвердженням того, що сума заборгованості виникла на підставі саме договору, умови якого були порушенні відповідачем.

Документами які регулює відпуск товарно-матеріальних цінностей є Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, провернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1999 року № 99 та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дотримуючись положень яких позивач відпускав свій товар відповідачу. Так згідно ч. 3 п. 13 Інструкції, відпуск цінностей без довіреності можливий за умови поставки централізовано кільцевими перевезеннями та повідомлення постачальника (позивача) за підписом керівника та головного бухгалтера (відповідача) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

До того ж, колегія судів відзначає, що скаржником не було надано доказів які б підтверджували поставку товару не на умовах договору.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар та роботи, а часткова оплата скаржником за поставлений товар свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 81824,99 грн. відповідачем не сплачена.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на зазначене вище та враховуючи те, що граничний строк доставки пошти в межах України, відповідно до п.п. 4.1.4. Наказу Мінтрансзв'язку №1149 від 12.12.2007, складає 5 календарних днів (включаючи день відправки) - отримання відповідачем претензії направленої 13.02.2013 відбулося не пізніше 17.02.2013, то останнім днем виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг було 24.02.2013.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими, а тому правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 81824,99 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/7029/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапласт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 910/7029/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/7029/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.