Рішення

від 31.10.2013 по справі 906/1511/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" жовтня 2013 р. Справа № 906/1511/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Плітман Н.А. - довіреність від 10.09.13р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (м. Коростень)

до Приватного підприємства "Лебединецьке" (с. Розівка, Коростенський район, Житомирська область)

про стягнення 307158,90 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 307158,90 грн. заборгованості, з яких: 300000,00 грн. - основний борг, 6558,90 грн. - 3% річних, 600,00 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд взяти до уваги уточнений розрахунок інфляційних.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив. 30.10.13р. на адресу суду відповідач факсимільним шляхом надіслав відзив на позов в якому ПП "Лебединецьке" проти позову не заперечує та просить розглядати справу без участі повноважного представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.12р. між ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" (позивач) та ПП "Лебединецьке" (відповідач) було укладено договір позики (зворотної фінансової допомоги) (а.с. 9-10), відповідно до якого позивач зобов'язується надати відповідачу фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути її у визначений даним договором строк (п.п. 2.1. договору).

Фінансова допомога надається на безвідсотковій сонові (п.п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що сума фінансової допомоги становить 30000,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.1. договору ПП "Лебединецьке" зобов'язується повернути суму фінансової допомоги в обсязі еквівалентному наданій сумі в строк до 31.12.12р. Строк користування фінансовою допомогою за цим договором не може бути продовжено.

Згідно п.п. 5.2. договору фінансова допомога повертається в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

На виконання умов даного договору позивачем на розрахунковий рахунок ПП "Лебединецьке" було перераховано 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №316 від 27.01.12р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 11).

В послідуючому у зв'язку з приведенням діяльності ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням чергових загальних зборів акціонерів змінено тип та найменування ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування" на ПАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування".

Оскільки відповідачем в порушення умов договору, до вказаного терміну (31.12.12р.) не повернув позивачу наданої фінансової допомоги, останній звернувся до суду з даним позовом.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути 6558,90 грн. - 3% річних, та 600,00 грн. - інфляційних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється на підставі параграфу 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено, в договорі сторони передбачили, що підприємство зобов'язано провести розрахунок в сумі 300000,00 грн. до 31.12.12р.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення боргу в розмірі 300000,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6558,90 грн. - 3% річних, та 600,00 грн. - інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також ч. 2 ст. 625 ЦК України вказаної статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних складає 6558,90 грн. (а.с.4).

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних та беручи до уваги, що сукупний індекс інфляції становить 99,399002, суд прийшов до висновку, що інфляційне збільшення суми боргу не відбулось.

Таким чином, в задоволенні вимоги щодо стягнення 600,00 грн. інфляційних слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 300000,00 грн. - основного боргу та 6558,90 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Приватного підприємства "Лебединецьке" (юр. адреса: 11500, Житомирська область, Коростенський район, с. Розівка, вул. Польова, 1; поштова адреса: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Жовтнева, 50, ід. код 33513691)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування" (юр. адреса: 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б. Хмельницький, 18, ід. код 00217679) 306558,90 грн. заборгованості, з яких: 300000,00грн. - основний борг, 6558,90 грн. - 3% річних, а також 6131,18 грн. - сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.13р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)